В Українському Національному Музеї в Чикаго панувала особлива атмосфера – у колі майстринь і поціновувачів української вишивки відбувся «Вишиваний вечір», присвячений Дню української вишиванки. Вишивка цього дня поєднала покоління, об’єднала спогади й голоси, традиції та натхнення.
Про це повідомляє Ukrainian National Museum.
Учасники прийшли не з порожніми руками – принесли свої вишиванки, рушники, сорочки, ділилися історіями, демонстрували техніки, співали, вишивали і просто щиро спілкувалися.
Вразила гостей Ірина Сидоренко, яка розповіла про свою першу вишиту сорочку і її подальшу долю. Не менш зворушливими були й особисті згадки родин про дитинство, Харків, Карпати, Скелі Довбуша та перші вишивки від Романа й Наталі Яцковських, науковця Юрія Шилнова й інших гостей. Справжні мисткині — Вікторія Грицюк, Аня Білоган, Оксана Казанівська, Віра Бернадин, Галина Протасевич — презентували власні вишиті роботи.
Символом вечора став Рушник-Єднання «Цвіт Вишиванки», який нині вишивається в Чикаго й помандрує далі іншими країнами світу. Шлях Рушника-Єднання розпочався ще у 2015 році в Україні: регіон за регіоном майстри передавали рушник, додаючи найрізноманітніші стилі вишивки. Коли рушник об’єднав усю Україну, він вирушив за кордон. У кожній країні, де є українська громада, додавався свій особливий вишитий фрагмент. А тепер рушник опинився в США. Проєкт представили майстрині Ліда Ткачук, Оксана Казанівська й Настасія Марусик — авторка орнаменту. Завершить рушник вишивальниця Анастасія Саранча.
Вечір доповнили музичні виступи Марти-Софії Фрейжер та Анастасії Протасевич. Кульмінацією вечора стала вишивана вікторина у стилі «Хто хоче стати мільйонером?», у якій змагались команди «Риба з Раком» та «Петрушка з Пастернаком». Питання про давні традиції, пісні, символіку та історію стали як розвагою, так і пізнавальним елементом. А нагородою – книги та сюрприз від члена ради директорів музею Стівена Демітро – квитки на WaterTaxi.
Як зауважили організатори, затишну атмосферу вечора доповнило домашнє частування від Орести Ткачук, а гості ще довго не хотіли розходитись — говорили, що могли б вишивати й співати до опівночі.
Авторка: Інна Міхно