Іван Миколайович Боберський (1873–1947) — педагог, громадський, військово-політичний і державний діяч, засновник українського тіловиховання, подвижник сокільського руху та Пласту. Він також був спортсменом, журналістом, редактором, видавцем, перекладачем, меценатом, фотографом, архівістом і мовознавцем. Значну частину життя Боберський провів в еміграції, зокрема у США, Канаді та Югославії, на території сучасної Словенії.
Про це повідомляє Олексій Лях-Породько.
Зібрані ним документи, фотографії, книжки, малюнки та інші матеріали стали важливим джерелом для дослідження української історії. Колекція формувалася протягом десятиліть і збереглася завдяки роботі українських громадських установ у Канаді. Сьогодні вона є частиною фондів Осередку української культури й освіти.
Формування колекції в Україні та за океаном
Іван Боберський почав збирати матеріали ще в Україні. У 1910 році на Художньо-промисловій виставці в Одесі експозицію Галицько-Українського відділу доповнювали два альбоми гімнастичних товариств «Сокіл» та «Січ». Вони містили фотографії гімнастичних заходів і вправ, а також статистичні картограми та належали професорові Боберському.
Після переїзду до США та Канади він використовував зібрані матеріали під час публічних виступів, розповідаючи про боротьбу українського народу за державну незалежність. Про свої плани Боберський повідомляв українську громаду в Америці:
«Отсим маю честь повідомити українську суспільність в Америці, що наміряю уладити ряд відчитів. З Европи привіз я плити до світляних образів (діапозитиви), які представляють боротьбу українського народу в Галичині і на Україні за державну самостійність. Се є війскові карти, що представляють, якими шляхами виступали наші війська, а якими ішли ворожі армії; знімки палаючих сіл і міст; світлини з боротьби о Львів; знімки Києва, Каменця, Станіславова і інших українських міст, пороблені з літаків; світлини виселенців, засланих, могил, трупів, повішених. Зазначу, що відчит є безстороннім описом важливих подій. Світляні образи, які становлять підставу до моїх відчитів, збирала “Артистична Горстка” під моїм проводом як референта “Писменничого Відділу” в “Центральній Управі У. С. С”, а опісля в галицькому “Військовому Секретаріаті”. Загалом, зібрано за час 1914-1919 понад 6500 світлин. З огляду на перепони в дорозі привіз я зі собою лише кількасот світлин. Відчит з представленнєм 150 світляних образів потриває дві години».
Світлини, карти та інші матеріали, які Боберський демонстрував у Канаді, справляли значне враження на українську громаду та британську публіку. У тогочасних відгуках наголошували на їхній цінності для ознайомлення з Україною, її містами, архітектурою, традиціями та історичними подіями.
Українці Канади писали про ці демонстрації:
«Світляні образи були чимсь надзвичайним»;
«Найважнішим і найціннішим, що привіз проф. Боберський з собою і показав тутешнім нашим українцям – це були фотографічні знімки з рідного краю. Образки знаменито показали боротьбу українців і нинішнє положення України. Бачило ся величаві українські церкви в їх окремім стилю, загальний вигляд Львова з визначнішими українськими будинками, деякі інші міста в Східній Галичині, мапи України і карти військових операцій та нинішнє знищення України»;
«Бритійська публіка мала тут першу нагоду бачити виразні образи з України, український народ в його народнім одягу, села з солом’яними стріхами, форму їх церков, незвичайні могили, де сотки борців з минувших і нинішніх днів знайшли послідній супочинок».
Працюючи в Північній Америці, Боберський продовжував збирати матеріали, які згодом стали частиною великої колекції. Він усвідомлював значення цієї роботи для збереження української історії та традицій.
Перед від’їздом до Югославії Боберський передав свою бібліотеку, фотографії, малюнки та інші зібрані матеріали «Товариству опіки над українськими переселенцями ім. св. Рафаїла в Канаді». Як зазначає дослідник Андрій Сова у своїй біографічній праці та дисертації про Боберського, подарунок охоплював 2 727 книжок українською та англійською мовами, 69 річників часописів і 6 186 одиниць у збірках малюнків та світлин, а також різні артефакти.
Андрій Сова пише:
«Перед від’їздом у Югославію, у містечко Тржич, Іван Боберський подарував свою власну бібліотеку (2 727 книг українською та англійською мовами, 69 річників часописів), збірки малюнків і світлин (6 186 одиниць) та різних артефактів, які збирав, перебуваючи в Канаді, “Товариству опіки над українськими переселенцями ім. св. Рафаїла в Канаді”. Цей дар послужив основою для “Канадійської бібліотеки ім. Івана Боберського”. Бібліотека охоплювала такі відділи: книжковий, часописний, ілюстраційний, архівний і музейний. Знаком бібліотеки став бобер, який стинає дерево для будови загати. Ініціативи Івана Боберського зі збору різних документів, матеріалів, світлин, часописів, книжок, речових пам’яток тощо підхопили інші особи та інституції в Канаді».
Таким чином, зібрані Боберським матеріали стали основою окремої бібліотеки, яка об’єднувала книжкові, часописні, ілюстраційні, архівні та музейні фонди. Його діяльність зі збирання й збереження українських пам’яток продовжили інші представники громади та установи в Канаді.
Колекція в Товаристві імені святого Рафаїла
У 1932 році Іван Боберський переїхав до Югославії, залишивши свою колекцію в «Товаристві опіки над українськими переселенцями ім. св. Рафаїла в Канаді». Ця організація займалася підтримкою українських переселенців і зберіганням документації своєї діяльності.
Про історію товариства та створення бібліотеки йдеться у праці «The St. Raphael’s Ukrainian immigrants welfare association of Canada collection» авторів Ярослава Івануса та Володимира Сенчука. Вони зазначають:
«Товариство… заснувало Канадійську бібліотеку ім. Івана Боберського у домі Д.М. Ільчишина, секретаря товариства, для збереження документації своєї діяльності. Товариство скористало зі співпраці з Іваном Боберським, відомим громадським діячем в Україні й у Канаді. Він був агентом передової пароплавної фірми “Кунард” у Вінніпезі та канадським представником “Товариства опіки над українськими емігрантами” у Львові. “Товариство ім. св. Рафаїла” діяло приблизно до 1938 року. Від 1930-х років діяльність цього товариства поступово зменшувалася через те, що Канада обмежила імміграцію, а особливо тому, що у лютому 1932 року Боберського звільнено з праці у “Кунард”, і він повернувся до Европи. Від цього часу товариство затратило можливість відігравати значну роль у переселенні українців до Канади».
З від’їздом Боберського діяльність товариства поступово слабшала. За інформацією дослідників, воно діяло приблизно до 1938 року, однак точна дата завершення його роботи невідома.
Подальша доля колекції впродовж наступного десятиліття також залишається нез’ясованою. Згідно з інформацією Осередку української культури й освіти, опублікованою у «Вістях», установа отримала збірку в 1949 році. Отже, між припиненням діяльності товариства та переданням колекції Осередку минуло близько десяти років.
Наразі немає достовірних відомостей про те, де саме зберігалися матеріали в цей період. Серед можливих варіантів — зберігання в одного з опікунів бібліотеки Боберського, передання іншому товариству або перебування в приватній колекції. Однак підтверджень жодної з цих версій немає.
Відомо, що з 1949 року колекція перебуває в Осередку української культури й освіти.
Збереження та впорядкування колекції в Осередку
Після надходження до Осередку колекція Івана Боберського стала однією з важливих частин його фондів. Від 1949 року до 1983-го було здійснено дві спроби впорядкувати та каталогізувати матеріали. Під час цих робіт частину інформації про фотографії втратили.
Про значення колекції свідчать публікації Осередку. У виданні до десятиріччя установи, що охоплювало 1944–1954 роки, зазначено:
«Архів має різні цінні документи, старовинні мапи (33), невикористані рукописи учених і письменників, більш як 60 конкурсових праць із життя під окупаціями Московії та Німеччини (1940-1945), матеріали О. Кошиця та ін. Зокрема тут міститься велика збірка матеріалів, що призначена для майбутнього музею в Харкові, неповна збірка канадіани І. Боберського, архіви Комітету Українців Канади. Усі ці матеріали (бібліотеки й музею) використовують науковці, наукові й громадські установи і зацікавлені особи Канади, Америки і Европи».
Про роль архіву в діяльності Осередку також писала Софія Качор у статті, присвяченій тридцятиріччю установи «Ukrainian Cultural and Educational Centre – “Oseredok”». Вона наголошувала на значенні збереження культурної спадщини та різноманітті матеріалів, доступних дослідникам і відвідувачам:
«Такі заклади, як Осередок, створюються задля збереження та розвитку духовних та матеріальних цінностей певної культури її спадщини. Осередок є важливим джерелом інформації про українську культуру, що охоплює такі сфери інтересів як історія, мистецтво, музика, література, мова та етнографія. Музей, бібліотека, картинна галерея, архів і Колекція рідкісних книг розроблена таким чином, щоб зацікавити всі покоління: молодь та старших віком. Документи, зібрані в архіві Осередку, складаються з такого цінного матеріалу, як чудова колекція карт Україна поч. 17 ст., фото, приватні архіви видатних українців, таких як Є. Коновалець, Л. Ділецький, О. Кошиць, І. Боберський, Український Канадський комітет (останні два містять багато матеріалів, що стосуються історії українців у Канаді). Цей розділ на даний момент реорганізується».
Упродовж десятиліть працівники й активісти Осередку працювали над упорядкуванням колекції. Важливим етапом став 1983 рік, коли за фінансової підтримки Канадського інституту українських студій в Едмонтоні було впорядковано два архіви, пов’язані з історією українців у Канаді.
У «Вістях» Осередку за 1983 рік повідомлялося:
«Завдяки дотації в сумі $ 4,000 від Канадського інституту українських студій в Едмонтоні, Осередок української культури й освіти впорядкував цього літа два важливі архіви, які відносяться до історії українців у Канаді. Було багато прохань, щоби користуватися тими матеріалами, які до цієї пори були некласифіковані, тому осередок дуже вдячний Інституту за фінансування цього літнього проєкту. Перша колекція, яку впорядкували – архів проф. Івана Боберського (1873-1947)… Більшість документів і листування в архіві Боберського відноситься до його ролі, як представника ЗУНР у Північній Америці від 1920-1924. Решта архіву, це матеріали пов’язані із посадою І. Боберського у фірмі “Cunard Lines”.
Другий архів, який упорядкував Осередок – це архів “Товариства опіки над українськими переселенцями ім. св. Рафаїла в Канаді”.
Було виготовлено довідники до обох колекцій та зроблено заходи, щоби ці колекції зареєструвати у Union List of Manuscripts. Обидва архіви упорядкував Ярослав Іванус за вказівками та під наглядом Володимира Сенчука».
Отже, робота 1983 року охоплювала як архів Івана Боберського, так і документи товариства, якому він передав свою збірку. Більшість документів і листування Боберського стосувалася його діяльності як представника Західноукраїнської Народної Республіки в Північній Америці у 1920–1924 роках. Інша частина матеріалів була пов’язана з його роботою у фірмі «Cunard Lines».
Ярослав Іванус, який брав участь у впорядкуванні архівів, згодом поділився спогадами про цей проєкт:
«Я давно не думав про Івана Боберського – понад 40 років я закінчив той проект. Однак, вважаю, що він дуже цікава людина, яка допомогла багатьом людям іммігрувати до Канади (серед багатьох інших речей)».
Каталогізація фотографій
Окремим напрямом роботи стало впорядкування фотографічної частини колекції. У «Вістях» Осередку повідомлялося, що від початку травня до кінця серпня п’ятеро студентів, найнятих у межах програми «Summer Canada», працювали над класифікацією та ідентифікацією понад 6 000 фотографій.
У публікації зазначалося:
«Від початку травня до кінця серпня п’ять студентів, які були прийняті на працю в межах програми “Summer Canada”, працювали над класифікацією та ідентифікацією понад 6,000 фотографій із колекції Івана Боберського. Ці знімки дають наглядний перегляд історії українців Канади. У збірці є світлини визначних громадських діячів, звичайних людей, міст та подій. Колекція складається із кільках частин: фотографії, негативи, скляні негативи та поштівки… Під час літніх місяців студенти закінчили три фази проєкту і розпочали четверту. Решту фаз вони будуть поступово опрацьовувати разом із персоналом Осередку. Перші кроки праці полягали на тому, щоби зареєструвати на картках інформації, записані на конвертах, у яких зберігали фотографії. Ці світлини були вкладені у безкислотні конверти і тимчасове каталогове число зазначене до кожного конверта. Картки були хронологічно понумеровані й посортовані відповідно до категорій, щоби полегшити процес ідентифікації часу, місця, осіб і подій у кожній фотографії. Це вимагало підшукування ідентичних світлин і негативів та зідентифікованих фотографій із ідентичними їх дублікатами. У четвертій фазі проєкту студенти почали доповнювати первісні інформації подані І. Боберським… старалися зідентифікувати і записати точну назву».
Робота передбачала кілька етапів. Спочатку інформацію з конвертів, у яких зберігалися фотографії, переносили на картки. Світлини вкладали в безкислотні конверти, кожному з яких присвоювали тимчасовий каталоговий номер. Картки нумерували в хронологічному порядку та сортували за категоріями, щоб полегшити встановлення часу, місця, осіб і подій, зображених на фотографіях.
Окремо шукали відповідники серед фотографій і негативів, зіставляли знімки з їхніми дублікатами та доповнювали первісні описи, залишені Боберським. На наступному етапі планували виготовити каталогові картки до кожної фотографії українською та англійською мовами. Архів Осередку розраховував завершити цю роботу в другій половині 1984 року.
Над упорядкуванням колекції працювали Ярослав Іванус, Лариса Продан, Стефа Дяків, Мирося Паучок, Вивіяна Осадчук і Катруся Столяр.
У 1988 році результатом цієї роботи стало видання каталогу «The Iwan Boberskyj collection», який систематизував матеріали колекції.
Виставки та оцифрування колекції
Після каталогізації Осередок продовжив роботу зі збереження та популяризації спадщини Івана Боберського. У 2019 році на основі його збірки організували виставку «Нескорені», присвячену сторіччю боротьби за свободу Західноукраїнської Народної Республіки.
Наступним масштабним етапом стало оцифрування колекції, яке завершили у 2023 році. Проєкт тривав півтора року — з 2022-го до 2023-го — і фінансувався Бібліотекою і Архівом Канади.
Кураторка колекцій Осередку Олеся Слобода, яка обіймає цю посаду з 2021 року, розробила проєкт оцифрування та керувала його реалізацією. Вона розповіла:
«Я перебуваю на посаді Куратора Колекцій з 2021 року, і власне я розробила та керувала проєктом оцифрування цих матеріалів. Кошти на цей великий проєкт ми отримали від Бібліотеки і Архіву Канади. Онлайн -каталог Осередку містить оцифровану колекцію фотографій Івана Боберського, приблизно п’ять тисяч світлин та шкляних негативів. Проєкт оцифровування колекції легендарного українця тривав півтора року (2022-2023). Опис колекції – українською, англійською та французькою мовами».
У результаті проєкту онлайн-каталог Осередку поповнився оцифрованими фотографіями та скляними негативами з колекції Боберського. Загалом у цифровому вигляді представлено приблизно п’ять тисяч знімків. Описи матеріалів доступні українською, англійською та французькою мовами.
Фото: lysty.net.ua,
Автор: Данило Пєвчев