Пам’ятаєте цей вірш нашої великої поетеси Лесі Українки, що в перекладі означає: «Без надії сподіваюсь!»? Як актуально він звучить тепер, і як близько він відображає сучасні настрої українців. Наведу останні рядки. Це ніби не Леся, а вся Україна, що нині горить у війні, промовляє:
«Так, я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити, геть думи сумні.»
Надії були великі, що світ — розумний, що він знає, де правда, а де кривда, підтримає нас, допоможе здолати агресора і справедливо покарати його за скоєні злочини. І найбільшим нашим союзником вважалися США — як справжній бастіон волі, справедливості й демократії. Однак ці надії зникли (або майже зникли), коли президентом США став Дональд Трамп. Після останніх його заяв і дій стало зрозуміло, що підтримки не буде, і що Америка «здає» Україну путлеру. Америка тут послизнулася, вірніше — американський народ, який у більшості своїй підтримує нас, але заради вирішення внутрішніх проблем обрав саме такого президента.
Трамп не любить Зеленського й робить усе, щоб його позбутися. Подібно, як це робить путін. Ця нелюбов почалася ще з першого президентського терміну Трампа, коли він просив Зеленського надати компромат на сина Байдена — Хантера, щоб використати це у своїй виборчій кампанії. Зеленський цього не зробив, і Трамп це запам’ятав. Він чекав свого часу, щоб помститися, і дочекався. Ще більше озлобився, коли Зеленський відмовився підписати кабальний договір про використання українських надр. Кажуть, що в початковому варіанті цей договір узагалі був нікудишній.
Ще не будучи президентом, але маючи більшість республіканців у парламенті, а трампіста Майка Джонсона спікером Палати представників, Трамп домігся майже піврічної затримки допомоги Україні. Це позначилося на нестачі зброї для ЗСУ: фронт затрясло, і відтоді москаль почав активно наступати й захоплювати українські території. Це наслідок такої політики. Цілком фальшивою видається й заява Трампа, що він любить Україну й українців. Коли люблять, так не чинять.
Трампу подобається путін. Здавалося б, із якого дива? Можливо, путлер має на нього якийсь компромат ще з часів його відвідин росії в молодості, і Трамп цього боїться. А може, орки його купили — вони цілком здатні на такі справи. Бо як інакше пояснити ті реверанси, які він робить у бік путіна, намагаючись відбілити його в очах американців та жодним словом не згадуючи про його вину в розв’язанні війни й скоєнні страхітливих злочинів рашистів на території України? А можливо, в них однакові ціннісні орієнтири та вподобання. Не будемо гадати, майбутнє покаже.
Одна важлива риса, що відрізняє Трампа від попередніх президентів, — він торговець, ділок, діє за принципом: «Я тобі — ти мені» або «Я тобі це дам, а що отримаю взамін?». Нічого не віддає задарма, за все треба платити. Тому так настирливо прозвучала вимога розплатитися за надану допомогу (до речі, навіть не ним, а президентом Байденом) майбутнім видобутком рідкоземельних металів. В Україні ллється кров, люди на межі виживання, а Трамп думає про гроші, про вигоду. Вже всім стало зрозуміло після місячного правління Трампа: Україну продають.
Одержимий бажанням виконати свою передвиборчу обіцянку й закінчити війну в Україні якомога швидше, Трамп одночасно розвалює антипутінську коаліцію. Зверхність у ставленні до Європи, до давніх друзів і союзників Америки просто вражає. Європа в шоці від упередженості й популізму. Будучи під парасолькою американської безпеки й захисту, вона зрозуміла, що парасолька псується і може не відкритися в разі потреби. Наче холодний душ подіяв на європейців виступ на Мюнхенській конференції віцепрезидента США — Венса. Європа прокидається від солодкого летаргічного сну, розуміючи, що пора покладатися на власні сили. Але чи не запізно? Провідні європейські країни обіцяють не залишити Україну сам на сам із агресором і злочинцем — росією. Але чи вистачить їм сили, можливостей і бажання замінити собою Америку, коли вони самі досі залежні від неї?
Тож біда. Нема чого себе обманювати. Під загрозою опинилося саме існування незалежної України. Маленький приклад: зараз виявилася нестача ракет до установок «Патріот», які здатні збивати балістичні ракети, а поставляти їх можуть тільки американці. І якраз тепер Трамп заборонив постачати Україні зброю, навіть ту, що вже проплачена. Тож москалі тепер перетворюватимуть усі наші міста і села на руїни й попіл?
Як видно із висловлювань і дій, Білий дім не збирається змінювати свій курс і політику, хіба що сам американський народ втрутиться в цю справу. Але чи взагалі це можливо, коли і як?
Питань більше, ніж відповідей. Без надії сподіваюся! А сподіватися треба, бо надія помирає останньою. Слава Україні!
Автор: Мирослав Ґрех