2025 рік закінчився. Рік невиправданих надій і несповнених сподівань. Передусім – надій на завершення війни, на зупинення агресії та злочинів росії на українській землі. Ці сподівання були тісно пов’язані з приходом до влади в США президента Дональда Трампа, який ще під час передвиборчих перегонів обіцяв завершити війну в Україні за 24 години.
Виявилося, що ці «24 години» розтягнулися спочатку на два тижні, потім ще на два чи три, згодом – на 50 днів, на наступні місяці. Зрештою минув цілий рік, а війна так і не закінчилася. Обіцянка виявилася пустопорожнім електоральним лозунгом. Або ж ми просто не так зрозуміли пана Трампа. Він же не обіцяв нам перемоги. Він, очевидно, планував здати Україну путіну, сприяти її капітуляції перед агресором – і так «закінчити» війну за 24 години.
Бо вже в перші дні свого президентства Дональд Трамп почав телефонувати путлеру, радитися з ним, дослухатися до його забаганок, поступатися у вимогах. Пам’ятаєте, спочатку була ідея зупинити вогонь по лінії фронту і припинити обстріли мирних об’єктів, а вже потім перейти до узгодження умов перемир’я та мирного плану. На це погоджувався Зеленський, погоджувався сам Трамп – але не погодився путін. Він зажадав спочатку підписання мирного договору, а вже потім припинення вогню. І тут Трамп дав задню. Погодився з путіним.
Ну що ж, «мирний план» – так «мирний план». Почалися човникові поїздки осіб без жодних державних посад, але близьких до Трампа, до москви. Почалися розмови з путіним і його оточенням, візити дмитрієва до США. Усе це завершилося написанням 28 пунктів плану, який насправді виявився російським планом, успішно «втюханим» панові Трампу.
Такий план Україну не влаштовував. Разом із європейцями українці переробили його на 20 пунктів, погодили з американцями. Минулими вихідними Трамп і Зеленський обговорили цей план у резиденції Трампа у Флориді, в Мар-а-Лаго, і загалом його узгодили. План, за словами Зеленського, готовий на 95%.
Трамп на словах пообіцяв «золоті» й «платинові» гарантії безпеки для України у разі підписання перемир’я. А що ж росія? Вона знову незадоволена. Знову проти. Як кажуть: «баба Яга проти». Цікаво, що ж тепер придумає Трамп, щоб знову дати задню.
Та бог із ним, з Трампом. За цей рік стала очевидною його прихильність – майже закоханість – у путіна і відверта нелюбов до Зеленського. Неможливо без огиди згадувати його зустріч із диктатором і воєнним злочинцем путіним на Алясці: червона доріжка, аплодисменти, рукостискання, поплескування по плечу – і зеро результатів. Таке ж відчуття викликала й негостинна перша зустріч Зеленського в Білому домі.
Чи варті чогось слова Трампа, коли він нині каже, що вірить путіну, що той нібито хоче миру і процвітання для України, але водночас стирає з лиця землі українські міста й села? Трамп хоче співпрацювати з росією економічно, освоювати Арктику. Якесь перевернуте, спотворене світосприйняття.
Ну що ж, ми цього змінити не в силі. З цим треба змиритися, відповідно поводитися, перечекати й пережити. Політика Трампа за цей рік стала зрозумілою всім: «мир через силу» він замінив на «мир через бізнес».
А нам – своє робить. Бити москаля «і в хвіст, і в гриву» всюди, де тільки можна: на фронті, на його землі, на воді й у повітрі. Зміцнювати власну оборонну й наступальну спроможність, нарощувати запаси зброї, щоб не залежати від примх донорів.
Сучасна війна стала війною дронів – і тут Україна тримає першість. Кілька цифр. За минулий рік Україна збільшила виробництво далекобійних дронів у п’ять разів – із 6 тисяч у 2024 році до 30 тисяч у 2025-му. Виробництво FPV-дронів зросло вдвічі – до 6 мільйонів. Дрони-перехоплювачі виготовляються у кількості до 950 на добу.
Торік ЗСУ отримали 3 мільйони артилерійських снарядів, з яких 1 мільйон 200 тисяч виготовлено в Україні – і ці обсяги зростають. На початку війни в України була лише одна САУ «Богдана», вогонь якої забезпечив вигнання орків з острова Зміїний. Сьогодні Україна має вже близько 350 таких установок.
Ведуться роботи з нарощування ракетних спроможностей: виробництва й застосування ракет «Фламінго», комплексу «Сапсан», ракети якого здатні нести до 500 кг вибухівки. Удосконалюється та розширюється виробництво надводних і підводних дронів, що стали справжнім кошмаром для військово-морських сил росії.
Зроблено багато – але ще більше треба зробити. А для цього потрібні немалі кошти. Їх надала Україні Європа. Цей рік остаточно показав: США і їхній президент відмовилися бути фінансовими спонсорами України в її боротьбі за незалежність і суверенітет. Але в нас є інші – моральні й щирі – союзники. І саме з ними ми вистоїмо в цій лютій борні.
Автор: Мирослав Ґрех
