У Філадельфії на подвір’ї Катедрального собору Непорочного Зачаття відкрили масштабне мистецьке панно “Пісня пісень українського народу” – 30-метрову колективну картину, створену впродовж березня руками українських художниць, поранених військових, дітей української школи, представників громади та гостей катедри. Проєкт поєднав пам’ять про війну, біль втрат, надію, віру та прагнення до зцілення.
Про це повідомляє Ukrainian Catholic Archeparchy of Philadelphia.
Як повідомляється, авторами полотна стали українські мисткині Тетяна Мялковська, Тетяна Русецька та Ірина Семененко. До створення картини також долучилися поранені українські військові, які проходять протезування та лікування у США, учні Української школи у Філадельфії, парафіяни, гості катедри, а також представники української громади. Під час відкриття всі охочі могли залишити на панно власний візуальний знак.
“Цей проєкт створили три художниці з України. Через нього люди діляться досвідом війни – своїми ранами, болем, травмами – просячи зцілення, надії, перемоги життя над смертю, добра над злом”, – йдеться у слові митрополита Бориса Ґудзяка.
Також зауважено, що під час урочистого відкриття до присутніх звернулися митрополит Борис Ґудзяк, художниця Тетяна Мялковська, а серед почесних гостей була заступниця Постійного представника України при ООН Христина Гайовишин. Почесний консул України у Філадельфії Ірина Мазур наголосила, що полотно стало важливим свідченням про сучасну Україну, яка страждає, але продовжує стояти сильно.
“Саме через мистецтво ми можемо зрозуміти, що відбувається в людському житті. Цей проєкт передає і спустошення, і відчай, але також велику надію та стійкість українського народу”, – наголошується у виступі митрополита Бориса Ґудзяка.
За словами Тетяни Мялковської, картина отримала назву “Пісня пісень українського народу”, бо в ній поєдналися звуки війни, болю, втрати і водночас пам’ять, що передається з покоління в покоління. Вона пояснила, що полотно розповідає не лише про християнський рік, а й про нинішній час – біду, горе і крик України про допомогу. Особистого виміру роботі додає образ її сина, полеглого захисника Миколи Мялківського, якого мисткиня зобразила поруч із розп’ятим Христом як символ усіх, хто загинув за свободу й людську гідність.
Окремо зазначається, що важливе місце в композиції займає тема дітей – як образ українських дітей, які через війну були викрадені, змушені покинути свої домівки або стали внутрішньо переміщеними. Також у проєкті взяв участь поранений український військовий Владислав, якому присутні висловили вдячність як символу жертовності українських захисників.
Подія мала і благодійний вимір. Під час відкриття художниці збирали кошти на мистецько-терапевтичний проєкт для внутрішньо переміщених дітей в Україні, а також на фонд “Зцілення ран війни в Україні”, створений українськими католицькими єпископами у США для підтримки жертв війни та програм відновлення.
“Ми проживали кожен мазок”, – підкреслила Тетяна Мялковська, розповідаючи про емоційну складність праці над полотном.
За словами мисткинь, підсумковий результат не лише виправдав, а й перевершив первісний задум. Те, що спочатку планувалося як 20-метрова робота, згодом виросло до 30-метрової композиції, у яку увійшли нові теми, людські голоси та знаки. Художниці наголосили, що проєкт формувався не лише їхнім баченням, а й завдяки всім, хто торкався полотна під час роботи – дітям, військовим і представникам громади.
Наприкінці мисткині зазначили, що сприймають це панно не лише як завершений твір, а як меморіал пам’яті, свідка історичної реальності війни та спосіб говорити про Україну через образ. Вони висловили сподівання, що полотно зможе подорожувати, бути представленим у громадських просторах і навчальних закладах, а згодом повернутися в Україну.
“Коли це намальовано і ти це бачиш – ти це згадуєш”, – резюмувала Ірина Семененко.
Фото: ukrcatholic
Авторка: Інна Міхно