Українська громада Чикаго почала формуватися наприкінці ХІХ століття. Від перших церковних громад і братств вона пройшла шлях до створення освітніх, культурних, громадських і політичних організацій, які стали основою життя українців у місті. За кілька десятиліть Чикаго перетворилося на один із найважливіших центрів української діаспори у США.
Перші українці в Чикаго
У 1893 році до Чикаго прибув український громадський діяч Володимир Сіменович, який розпочав у місті лікарську практику та протягом сорока років очолював українську громаду. За його записами, на той час у Чикаго вже діяла православна церква, яку відвідували українські робітники.
Про це повідомляє Ukrainian People.
Першу українську громаду було організовано 1905 року при парафії святого отця Миколая. Її метою було, як зазначалося, “піднестися через школу, читальню, політичні клуби чи в інший спосіб”.
У 1906 році отець Микола Струтинський, доктор Володимир Сіменович та адвокат Стефан Янович заснували Братство святого Отця Миколая. Воно стало першим у Чикаго відділом Українського народного союзу, який був створений у 1894 році в Шамокіні, штат Пенсильванія.
Організація швидко розвивалася. Уже 1918 року в Чикаго діяло дев’ять відділів Українського народного союзу. У 1912 році при УНСоюзі заснували Раду освіти “Просвіта”, яку очолив Володимир Сіменович. Секретаркою стала Емілія Струтинська, дружина отця Миколи Струтинського. Саме вона у 1917 році організувала крайовий з’їзд жінок, який привів до створення “З’єднання українських жінок в Америці”.
Парафія святого отця Миколая тривалий час залишалася одним із головних центрів українського культурного життя Чикаго. Саме тут у 1918 році почав виходити квартальник “Рання зоря”.
Нові церковні та громадські осередки
У 1915 році Юрій Маслій, Йосиф Коцовський і Лука Різа разом із громадою заснували Українську народну церкву з парафією Святої Трійці. Дослідник Мирон Куропась називав її “першою чисто українською православною церквою в Америці”.
У 1917 році Володимир Сіменович і лікар Стефан Гриневецький започаткували перший український журнал у Чикаго — “Україна”. Його головною метою було об’єднання української громади міста.
Події 1918 року в Україні та проголошення незалежної держави активізували громадське й політичне життя українців Чикаго. 30 травня 1918 року відбулося велике українське віче, у марші містом і самому заході взяли участь близько 10 тисяч українців.
Політичне життя громади відображало різноманіття політичних течій тодішньої України. У Чикаго діяли державники, гетьманці, а згодом і націоналісти, які створювали партії, спортивні товариства, просвітницькі, жіночі, культурні та інші громадські організації.
До 1935 року українська громада штату Іллінойс налічувала понад 110 організацій і товариств при близько 41 тисячі мешканців українського походження.
Культурне життя українців
Однією з найяскравіших сторінок життя українців Чикаго стала культурна діяльність. За даними Мирона Куропася, який досліджував історію українців у краї від 1890 до 1948 року, вже у 1909 році в місті діяли два хори. У 1920-х роках працював драматичний гурток, а в 1930-х — низка хорів, танцювальних ансамблів, драматичних колективів, оркестрів і музичних гуртів.
Саме тоді було створено “Український Хор”, про який музичний критик Юджін Стінсон у “Chicago Daily News” писав: “Це один з найкращих хорів, які можна почути в Америці”.
У 1932 році завдяки Василю Авраменку у Чикаго організували “Український фестиваль”. Водночас театральні колективи ставили українські класичні вистави, серед яких “Катерина”, “Запорожець за Дунаєм”, “Сорочинський ярмарок” і “Маруся Богуславка”.
Українська культура привертала увагу не лише представників громади. Під час виставки “Століття Поступу”, присвяченої сторіччю Чикаго у 1933 році, український павільйон відвідали 1 мільйон 800 тисяч людей.
Фото: Ukrainian People
Автор: Данило Пєвчев