З вдячністю кожному борцю за незалежність та її збереження
З пам’яттю про кожного полеглого героя
День Незалежності є найважливішим нерелігійним святом для українців, згідно з опитуванням 2023 року. Зараз цю дату святкує 63% опитаних, але ще у 2013 році найбільш важливим цей день вважало лише 12% українців. До 33-ї річниці Незалежності ми запитали військових, волонтерів та мігрантів з України, що для них означає Незалежність держави та коли вони відчули її вагомість.
Батьківська наука
Лікарка родом з Івано-Франківська Ірина Попович вже шість років живе у Штатах з сім’єю, і говорить, що цінувати Незалежність її навчили батьки. Тато, який щороку напередодні свята вивішував український прапор з кухонного вікна, та мама, яка нашивала на шкільну форму комірці з вишитими синьо-жовтими квітами. Жінка пригадує, що квіти на формі з усього класу мала лиш вона. З вдячністю за патріотичне виховання Ірина розповідає й про школу, де Перший і Останній дзвоники розпочиналися Козацьким Маршем. «Любов до Батьківщини починається з малого. Мій молодший син народився в США. Він любить Україну, хоча ніколи там не був. В школі все малює синім і жовтим кольорами, кожен вечір просить Бога захистити Україну й українських дітей. Ми як батьки закладаємо любов і патріотизм з дитинства. Від нас залежить чи будуть діти любити свою Батьківщину. Від нас вони будуть знати історію своєї держави».
З ранніх років поважати незалежність навчили і Роксолану Васильченко, яка нині, будучи у Великобританії, волонтерить в Психбатальоні, куди по безоплатну психологічну допомогу можуть звернутись постраждалі від війни українці. Жінка розповідає, що її батько, народжений у 1944 році, з власного досвіду знав, що таке русифікація, комунізація і все те, що ніс за собою радянський режим: «Тато добре знав історію та виховував нас так, аби ми не мали сумніву, що тільки незалежність України – наш єдиний шлях до успіху і розвитку».
Цінність через вторгнення
«Вагомість будь-яких речей усвідомлюєш саме тоді, коли є ризик їх втратити. Так можна сказати і про Незалежність України. Я по-справжньому зрозумів вагомість і значення Незалежності, коли окупаційні війська вторглися до нашої держави, – ділиться військовослужбовець Стас Сливка. – Тож і мотивація боротися за збереження Незалежності проста, – щоб наші діти могли жити у вільній Україні, без остраху, що в будь-який момент може прилетіли російська ракета. Зовсім не хочеться, щоб наші діти проходили через те, що зараз проходимо ми!»
Капітан ЗСУ Ростислав Балема теж наголошує, що по-справжньому вагомість Незалежності усвідомлюється перед реальною, надзвичайно великою нині, загрозою її втратити. «Незалежність України для мене – це і переджнивові жовті простори під безмежною блакиттю рідних небес, це і білопінні весняні сади, і велич Карпат, і п’янка неозорість козацьких степів; це і наше незбориме солов’їне Слово; це і мудра, патріотична влада, і заможні родини, які впевнено дивляться у прийдешнє; це заслужене та гідне місце Української держави в Європі – серед сильних цивілізованих народів. Дещо з цього вже маємо, а дещо – неодмінно здобудемо! – Наші Правда і Сила більші, ніж загроза, а отже – ПЕРЕМОЖЕМО!». За це Ростислав і стоїть на захисті країни.
Майбутнє
Для багатьох опитаних незалежність – це майбутнє дітей. Приміром, Андрій Одаренко долучився до війська, повернувшись в Україну з Данії, де жив і працював. Внаслідок важкого поранення чоловік втратив ногу та був змушений звільнитися зі служби. Зараз його часто питають про мотивацію повернутися на Батьківщину та піти воювати. Андрій знає чітку відповідь на це запитання: «Я міг забрати в Данію дівчину з малим, але потім дитина виросте і запитає, де я був, коли росіяни прийшли вбивати мій народ. І що я йому сказав би? Тепер уже як ветеран, спілкуючись з дітьми по школах, я знайшов відповідь на питання, чому повернувся. Всі наші діти – найдорожче, що в нас є, наше майбутнє. І ми маємо «вигризти» цю країну, щоб дати їм можливість реалізувати свій потенціал. І за це можна покласти життя. Потрібно буде вдруге йти на протезі – я піду. Ну а хто має? Діти 16-17 років? Ні. Наше майбутнє покоління варте того, щоб покласти за нього життя. За свободу треба боротися». Чоловік додає, що для нього Незалежність – це хизуватися навчанням в українському, не закордонному, університеті. Бути гордим, що до нас з’їжджаються на світові змагання: «Адже це показник самостійної, сильної держави. І в нас є потенціал, попри те, що стільки років нас знищували, стільки часу розкрадали, висмоктували та витискали цю землю і цю країну».
Свобода вибору
Незалежність – це ще й право обирати, бути творцем своєї долі. Військовослужбовець з позивним Хижий називає незалежністю можливість бути собою в своєму домі, не зрікаючись приналежності до власної нації: «Наслідки колонізації в минулому допомогли усвідомити всю важливість цього. Тож після злочинів, вчинених противником вже в цьому столітті, ми просто не маємо інших варіантів, окрім завзятої боротьби та опору терористам, мародерам і ґвалтівникам».
Військовий з позивним Умка вбачає у державній незалежності змогу самому вирішувати майбутнє своєї держави, шанувати власні традиції та героїв.
«Незалежність для мене – це коли суспільство саме будує ту країну, в якій хоче жити. Її вагомість відчув у 2014 році, і з того часу стою на захисті, – окреслив свою позицію майор юстиції Павло Бердула. – Мене мотивує любов. Любов то тієї країни, в якій народився, виріс, закохався, в якій народилися діти та поховані близькі люди».
Такої ж позиції дотримується й мігрантка з Хмельниччини Карина Ткачук. Дівчина каже, що для неї Незалежність – це про свободу та можливість самостійно вирішувати свою долю, навіть перебуваючи в Канаді, далеко від Батьківщини. «Особливо важливість Незалежності я відчула, коли побачила, як українці, об’єднані спільною метою, відстоюють свою країну, захищаючи її цінності та майбутнє. Це нагадує мені, що Незалежність – це не просто стан, а постійна боротьба за право бути вільними».
Українське коріння
Важливою, базовою для багатьох рисою української Незалежності є збереження звичаїв та традицій. Волонтерка Тетяна Юзепчук від початку Революції Гідності і дотепер докладає максимум зусиль, щоб забезпечити українським дітям майбутнє у вільній, незалежній країні. «Незалежність – це берегти свої мову, культуру, традиції, передавати їх з покоління в покоління, захищати все те, що нам належить по праву».
Боротьба і єдність – теж синоніми української Незалежності. Ми століттями виборювали право на життя. І на щастя, ми об’єднанні прагненнями та баченням майбутнього своєї держави. «Життя – це боротьба! Незалежність – це усвідомлення важливості боротьби заради майбутнього твоїх поколінь!» – вважає військовий на псевдо Козак Птах.
«Мені пощастило народитися в найкращій країні світу Україні, і це країна, за яку честь померти. А ще краще за неї жити. Жити так, щоб за багатьох з нас, по декілька життів», – ці слова заповіла по своїй загибелі опублікувати госпітальєрка Олександра Мулькевич з позивним Майк, яка потрапила під удар ворожого дрона 14 серпня – в переддень повернення з ротації додому.
Тарас Кіян з Чернівців, який вже тривалий час живе у США, розповів, що перебуваючи за кордоном, зрозумів: справжня Незалежність починається з внутрішнього відчуття гідності та свободи, відповідальності за майбутнє. «Незалежність України – це не лише право, а й велика відповідальність, яку ми несемо перед предками і майбутніми поколіннями. Її важливість стала для мене особливо очевидною в моменти, коли я бачив, як в лютому 2022 року населення та держава об’єдналися, щоб зберегти свою ідентичність і право на майбутнє».
Для тих, хто через російське вторгнення був змушений мігрувати з України Незалежність – це ще й зв’язок з домом. Анастасія Курдидик, родом з Франківщини, розповіла, що для неї Незалежність України має глибокий особистий сенс. Вона символізує для дівчини, яка наразі живе у Великобританії, зв’язок з домом, з культурою та історією, з рідними місцями, які залишаються важливими навіть на відстані. «Незалежність України — це можливість для нас пишатися своєю країною. Перебуваючи далеко, я ще більше усвідомлюю, як важливо захищати свободу, суверенітет і національні цінності, що об’єднують українців по всьому світу», – поділилась дівчина. Її тезка Анастасія Кратюк з Житомирщини, яка нині живе в Лондоні, поділяє цю думку: «Незалежність для мене – це не лише про статус держави, а й про відчуття ментального зв’язку з рідною землею. Це можливість жити вільно у своїй країні, без страху за своє життя і життя рідних мені людей, вільно говорити рідною українською мовою. Це усвідомлення того, що свобода і суверенітет України є основою для нашого існування, як нації». Дівчина каже, що з дитинства мала сильне відчуття патріотизму, яке збереглося досі, навіть з набуттям «статусу емігранта», адже чітко усвідомлює свою ідентичність як громадянки вільної незалежної України.
Волонтерка Аліна Курятник з Хмельниччини вже тривалий час живе в Італії. Допомагати війську почала ще з часів АТО, а з рішенням молодшого брата Руслана добровільно доєднався до ЗСУ на початку повномасштабного вторгнення посилила волонтерську діяльність. Жінка, яка у травні поховала брата, переконана: «Україна – як матір. Тож її, як і матір, не можемо залишити в біді». Тому, поки рідні воюють, Аліна з однодумцями продовжують збирати й надсилати допомогу.
Соломія Наритник з Івано-Франківська, яка з початком повномасштабного вторгнення емігрувала до США, відчуває Незалежність як важливу частину ідентичності, як єднальну ланку з рідною землею, навіть на відстані. «У час війни Незалежність символізує боротьбу за свободу, за право залишатися собою і зберігати свої цінності, культуру та мову. Навіть в Америці Незалежність України під час війни стає особистою відповідальністю за внесок у спільну перемогу й відновлення країни, а також джерелом сили, яка об’єднує мене з усіма українцями у спільній меті».
Марина Седухіна, яка з Нової Каховки емігрувала до Великобританії вважає, що Незалежність означає єднання людей у спільній справі – покращенні та розвитку держави. «Це надважливо і те, що має цінувати кожен українець, де б ми не були».
Відповідальність
Маємо розуміти, що за нашою Незалежністю стоїть багато імен героїв. Відданих життів та скалічених доль. Тому, воістину поважати Незалежність – це ще й нести відповідальність за свою країну і вшановувати пам’ять борців за неї. Волонтерка і поетеса Ярослава Слободян вважає: «Незалежність – це не «моя хата скраю, я нічого не знаю», а «моя хата скраю, першим ворога стрічаю». Незалежність – це дуже велика відповідальність кожного зберегти країну для майбутніх поколінь. Кожен повинен занурюватись у проблеми, бо інакше ми можемо втратити державу. Часто ми не бережемо те, що маємо. Але тепер, коли за нашу волю проливається кров народу – кожен має переосмислити свій вклад у збереження незалежності держави. Тільки у вільній країні ми зможемо жити за власним вибором та відстоювати право на нього. Зможемо відкрито висловлюватися і не озиратися по сторонах у пошуку карателів. Виходити на Майдан, якщо влада узурпує права на свободу вибору. Просто бути собою. Бути українцем». Жінка зізнається: їй дуже страшно, що ми можемо втратити Незалежність України, тому всіма силами намагається зберегти життя тим, хто виборює її ціною власного життя і здоров’я.
Керівниця Волонтерської організації «Веста» Богдана Левицька зізнається: «Розуміти ціну Незалежності боляче, але нести пам’ять про своїх полеглих друзів, запроваджувати проєкти меморіалізації – тільки наша відповідальність. Ніхто інший за нас цього не зробить».
Зараз неважливо, що навчило нас цінувати Незалежність: традиції, передані батьками чи вторгнення і злочини ворога.
Важливо, докласти максимум зусиль, щоб зберегти її для себе та майбутніх поколінь.
Важливо передати дітям розуміння, що таке Незалежність України, якою ціною українці виборювали її століттями та бережуть тепер.
Важливо з вдячністю та шаною пам’ятати героїв і розповідати про них.
