Розмова про наслідки виборів у США для України
«Вимальовується картина зухвалої азартної гри, яка розгорталася у великій таємниці та була породжена відчаєм», — The Economist оприлюднило деталі підготовки до Курської операції. Її розгортали з метою відведення російських військ від Донбасу та здобуття переваги для будь-яких майбутніх переговорів. Трохи згодом президент Зеленський в коментарях індійським медіа розповів, що наступ на Курщині здійснили, аби зірвати плани захоплення Харкова та Сум. Однак, Курська операція не лише вплинула на події на фронті, але й похитнула догму про захищеність росії, поставивши під сумнів певність населення країни-агресорки в спроможності власної держави. Питання використання строковиків в боях на курщині та невдоволення еліт діями російської влади підточують позиції путіна.
Тож, поки Кремль з остраху внутрішніх заворушень пропагує своїм громадянам «нову нормальність», деякі експерти говорять про страх Сполучених Штатів перед розпадом росії. Чи справді це так, а також чого Україні варто очікувати від Вашингтону після президентських виборів у США розповів Владислав Фарапонов, голова «Інституту Американістики», аналітик «Інтерньюз-Україна».
За словами аналітика, подальшу допомогу Україні варто розглядати у двох напрямках. Перший — кошти, які не закінчуються після завершення фіскального року в Сполучених Штатах, тобто 30 вересня. «Їх теоретично може вистачити навіть до січня-лютого 2025 року. Це залежить від інтенсивності оголошень про допомогу та орієнтовних сум. До цього часу можемо бути більш-менш спокійними, адже мова йдеться про постачання зброї та обладнання, які були законтрактовані раніше».
Другий момент: кошти будуть доступні до кінця бюджетного року, тож адміністрації Байдена треба швидше їх використати, наголошує Владислав. Цю тезу підтверджує факт, що наприкінці вересня США затвердили черговий пакет оборонної допомоги для України на суму 7,9 млрд доларів.
«Однак, величезна прірва в тому, що не видно публічної роботи над наступним етапом допомоги. — Зауважує американіст, конкретизуючи, що новий пакет є маленькою частинкою глобальної допомоги. А от узгодження нового її етапу має відбутися під час голосування, що за його підрахунками пройде в лютому-березні 2025 року. — Звісно дуже складно передбачити, яким буде склад Конгресу, чи будуть Республіканці мати більшість, а якщо будуть, то яку саме. Зараз же баланс підтримки хиткий: якщо декілька республіканців не проголосують, є ризик провалу рішення. Якщо у більшості Конгресу будуть демократи, то хто буде спікером? Чинне скликання відзначилося вибором спікера з 15 разу. Все це суттєво впливає на майбутню допомогу від Сполучених Штатів».
А от, чи позначиться на позиції щодо України заміна радника президента з питань національної безпеки, коли Джейк Салліван залишить посаду, поки прогнозувати складно. «Звісно, що радники будуть впливати на Трампа чи Гарріс. Радник з питань нацбезпеки — не виняток. Та, з іншого боку, саме президент визначає зовнішню політику. Зі спогадів колишніх топпосадовців адміністрації Дональда Трампа знаємо, що що б вони не радили Трампу, головним залишалося тільки те, що він мав собі на думці. Так, радники — це важливо, але вони дуже швидко адаптуються до риторики Президента. Тому, варто відштовхуватися тільки від самих кандидатів на цю посаду, адже, як казав Гаррі Трумен «The buck stops here», тобто фішка далі не йде — рішення приймаються в Овальному кабінеті».
На думку Владислава Фарапова, зараз основна задача українців в роботі з урядом США — давати Штатам розуміння операційної стратегії: що Україна збирається робити, що означає Курська операція та до чого це призведе, як США можуть бути ефективними у своїй допомозі. Усе це впливатиме на затвердження нового етапу допомоги вже після президентських виборів.
Стримана реакція на Курську операцію, зауважує Владислав Фарапонов, є свідченням того, що саме Україні вирішувати, як війну вести і як її завершувати. Аналітик також вважає, що США дозволять-таки використовувати зброю всередині росії. «Можливо це буде непублічно. Можливо, відтерміновано, але, думаю, дозвіл буде».
При тому, що позиція Трампа, зокрема прописана в Project25, – це намагання убезпечити світ від Третьої світової війни, акцент протистояння Сполучених Штатів за глобальне лідерство зводиться до Китаю, а не росії. Кремль, за словами американіста, згадується в контексті співпраці між росією, КНДР та Іраном. «Це означає, що обом партіям цікаво викривати конкретну співпрацю між Іраном, КНДР і росією — так вони бачать глобальний вплив. Тож йдеться і про те, як допомога Україні може послабити ці держави, щоб вони своєю чергою не посилювали антиамериканські настрої».
Повертаючись до питання реакції на потенційний розпад росії, Владислав Фарапонов оперує поняттям неготовності, а не страху. Неможливо передбачити, що станеться з владою. «Є уроки 1991 року, тобто неготовності світу до розпаду Радянського Союзу. Сполучені Штати наразі не мають готового плану на випадок можливих змін режиму у росії, конфігурації влади та територій. Сама непередбачуваність трохи лякає американців, адже створює дискомфорт. У такому випадку треба в рази більше ресурсів на цей напрямок, а ключова і консенсусна позиція республіканців та демократів — не дати Китаю здобути першість на світовій арені».
Роль же України у цьому процесі, як підсумовує американіст, давати Сполученим Штатам розуміння, як саме Китай допомагає Росії у її злочинних діях, і що ці обидві держави являють собою два пазли однієї картини «світового зла».
Автор: Богдана Садомська