Класичне фото делегатів Ukraine Action Summit на сходах Конгресу. Обов’язковий момент кожного з восьми самітів. Це символ адвокаційної роботи на підтримку України у США і водночас показник її зростання: цього року понад 700 делегатів з усіх штатів і Пуерто-Ріко. Але це фото – лише вершина айсберга. Кадр, на який пішло 15 хвилин, є результатом роботи, що триває цілий рік. Навіть 445 зустрічей у Конгресі – лише частина цього процесу. Основна робота відбувається щодня у виборчих округах: делегати будують відносини з офісами сенаторів і конгресменів та доносять позицію своїх громад – пояснює Маріянна Третяк, голова ради директорів American Coalition for Ukraine:
“Кожен саміт розвиває успіх попереднього. Одна з речей, які ми справді намагаємося робити –це те, що ми приїжджаємо не просто заради разового досвіду у Вашингтоні, округ Колумбія. Саміт Дій на підтримку України є способом, який насправді служить для того, щоб навчати й надавати можливості кожному в Сполучених Штатах, кому не байдужа Україна. У період між цим самітом і попереднім члени нашої спільноти, керівники делегацій і наша команда взаємодіяли зі своїми обраними посадовцями та розвивали ці відносини.Тож з кожним самітом ми бачимо дедалі більше запланованих зустрічей, тому що вже знаємо людей у тих офісах, вони знають нас і хочуть зустрічатися з нами”.
Законодавці ко-спонсори проукраїнських ініціатив
Під час і одразу після саміту 20 законодавців стали ко-спонсорами проукраїнських ініціатив у Конгресі. І ця цифра, вірогідно, зростатиме вже найближчими тижнями, адже робота делегатів продовжується і після зустрічей у Конгресі. Для адвокаційної діяльності це один із найконкретніших, швидко й безпосередньо видимих результатів. Ко-спонсори – це члени Конгресу, які офіційно приєднуються до законопроєкту або резолюції, підтримуючи ініціативу разом із її автором. Їхня роль ключова: кожен новий ко-спонсор – це додатковий політичний сигнал, що ідея має підтримку, а отже, має більше шансів пройти комітети та дійти до голосування. Саме під час зустрічей делегати Ukrainian Action Summit намагаються переконати законодавців стати ко-спонсорами або подякувати тим, хто вже долучився. Кожен новий підпис означає, що голос виборців був почутий і перетворюється на реальну політичну дію. Про це детальніше далі.
Від адвокації до рішень: як тема викрадених дітей змінює політику США
Днями 4 законодавців стали ко-спонсорами Abducted Children Resolution (двоє конгресменів та двоє сенаторів). Але робота над темою викрадених Росією українських дітей не припиняється вже кілька років. Марина Байдюк, голова комітету з членства ACU, президентка та виконавча директорка United Help Ukraine, підсумовує, що робота делегатів на попередньому саміті стала частиною ширшого процесу, який призвів до конкретних політичних результатів у Вашингтоні. Адвокація навколо теми викрадених українських дітей не лише посилила увагу Конгресу, а й дала вимірювані результати — зростання кількості ко-спонсорів та реальні рішення уряду США.
“Особливо під час минулого саміту восени 2025 року, коли ми зосередилися на поверненні дітей, ми побачили зростання кількості ко-спонсорів. У Палаті представників їхня кількість зросла з 14 до 28, фактично подвоїлася. У Сенаті зросла з 14 до 24. І одразу після саміту ми побачили, як дедалі більше конгресменів і сенаторів долучаються до цієї ініціативи. І це величезна перемога, знову ж таки, для коаліції, для роботи, яку виконують наші делегати. І, звісно, це перемога для українських дітей, які, ми сподіваємося, зможуть повернутися додому.”
Схема адвокаційної роботи виглядає так: місяці адвокаційної роботи українських делегатів та українських організацій з законодавцями, далі зростає увага Конгресу до теми і – конкретні дії: питання викрадених українських дітей виходить на офіційний рівень і стає предметом слухань у Конгресі, тобто законодавчій гілці влади. 25 березня в Палаті представників Конгресу США відбулося засідання Комісії з прав людини імені Тома Лантоса, присвячене цій темі. І вже наступного дня Державний департамент США, виконавча гілка, оголошує про виділення, у кооперації з Конгресом, 25 мільйонів доларів на програми пошуку, повернення та реабілітації українських дітей. Це і є приклад того, як адвокація працює у Вашингтоні: від зустрічей делегатів і постійної роботи в округах до слухань у Конгресі і конкретних рішень уряду США.
Наступного дня після саміту, під час акції в центрі Вашингтона «Поверніть дітей додому» (Bring Kids Back), законодавці вже озвучили конкретні кроки. Сенатор-демократ Річард Блументаль заявив, що працює над двопартійним законопроєктом у Конгресі США, який передбачає визнання Володимира Путіна воєнним злочинцем, якщо він негайно не поверне викрадених дітей.
Катя Павлевич, радниця з питань політики Razom та American Coalition for Ukraine, провідна експертка адвокації щодо викрадених дітей, заохочувала делегатів саміту поєднувати моральний аргумент із політичним тиском під час своїх зустрічей на Капітолійському пагорбі.
“Це питання є і моральним імперативом, і стратегічним інструментом впливу на політику у Вашингтоні. Ми маємо зробити повернення дітей пріоритетом у будь-яких мирних переговорах. Вони не можуть бути предметом торгу. Це один із найсильніших аргументів у Конгресі, адже ніхто не може сказати «ні» порятунку дітей. Ми повинні зробити все, щоб ця тема не зникла з порядку денного і щоб Конгрес продовжував тиснути, доки кожна дитина не повернеться додому”.
Від цін на бензин до воєнних злочинів: новий аргумент за санкції проти Росії
Зняття санкцій з російської нафти загалом у США було сприйняте негативно, навіть попри зростання цін на пальне, спричинене загостренням у Перській Затоці. Противники зняття санкцій вказують на те, що це рішення не допомагає знизити ціни, але при цьому допомагає Путіну поповнити бюджет, який він використовує для терору України, тобто сприяє продовженню війни і навіть заохочує Росію робити все можливе, аби конфлікт з Іраном затягнувся. Для багатьох в США рішення тимчасово зняти санкції з Росії виглядає особливо погано на фоні інформації про те, що Росія допомагає Ірану у конфлікті зі США.
Але з’явився новий аргумент. Звіт Гуманітарної дослідницької лабораторії Єльського університету вказує на можливу участь російських енергетичних гігантів – Gazprom і Rosneft – у фінансуванні мережі таборів та програм, пов’язаних із депортацією і «перевихованням» українських дітей. Саме цей зв’язок українські адвокаційні організації активно підкреслюють: вони поєднують тему викрадених дітей із необхідністю санкцій проти російських нафтових компаній, переводячи дискусію з суто економічної площини в моральну і політичну.
Абсолютно можливо стримувати ціни на нафту без фінансування російської воєнної машини – вважає посол Деніел Фрід, колишній помічник державного секретаря США у справах Європи та почесний науковий співробітник Atlantic Council. Існують інструменти, які дозволяють одночасно стабілізувати ринок і не наповнювати бюджет Кремля – заявив він під час панельної дискусії на Ukraine Action Summit:
“Можна було б видати ліцензію (йдеться про спеціальну санкційну ліцензію Міністерства фінансів США, яка дозволяє обмежені операції з російською нафтою – редакція), але змусити країни, які купують російську нафту, дотримуватися цінової стелі. По-друге, можна було б спрямовувати виручку на ескроу-рахунки, гроші не надходили б безпосередньо до Росії, але їх можна було б використовувати для придбання продовольства та медикаментів. Ми вже робили так із санкціями проти Іраку”.
Водночас він критично оцінив нинішню політику щодо послаблення санкцій. За словами Фріда, відтермінування або послаблення нафтових санкцій проти Росії не є ефективною стратегією і може свідчити або про байдужість, або про надмірний політичний тиск на Білий Дім.
Адміністрація Трампа має посилити тиск на Москву, а не послаблювати санкції заявив Гленн А. Корн, генеральний директор Great South Bay LLC та професор Інституту світової політики, під час панельної дискусії «Виклики у формуванні політики США»:
«Українці сіли за стіл переговорів і продемонстрували готовність до діалогу. Натомість росіяни не виявили готовності йти на жодні поступки. Ми дали Москві шанс, і тепер, на мою думку, настав час змінити підхід. А саме – посилити санкції. Ми знаємо, що російська економіка перебуває у дуже поганому стані».
Ко-спонсори про Peace Through Strength Act та REPO Implementation Act
Після саміту підтримка проукраїнських ініціатив у Конгресі продовжує зростати. Протягом лишень кількох днів, до законопроєкту Peace Through Strength Act долучилися ще 11 ко-спонсорів, а до REPO Implementation Act ще чотири.
Двопартійний законопроєкт Peace Through Strength Act, авторами якого є конгресмен-республіканець Браян Фіцпатрік та конгресмен-демократ Ґреґорі Мікс, спрямований на посилення санкцій проти багатьох секторів економіки Росії, зокрема через тиск на її енергетичний сектор, щоб зменшити фінансові ресурси Кремля для ведення війни, фінансовий сектор, а також на військове виробництво Peace Through Strength Act є одним з найбільш перспективних та всеохоплюючих санкційних законопроєктів.
Водночас REPO Implementation Act передбачає використання заморожених російських державних активів для фінансування відновлення України – фактично механізм, за яким Росія має компенсувати завдані збитки.
Україна – стратегічний партнер США і джерело сучасних військових інновацій
Відкриваючи саміт, Посолка Ерін Маккі, CEO Nova Ukraine, заперечила уявлення про Україну як лише отримувача допомоги, наголосивши на її ролі як стратегічного партнера:
«Україна – це не об’єкт благодійності. Це стратегічний союзник. У цьому й полягає сила партнерства. Саме так поводяться друзі, вони підтримують одне одного. Наразі немає важливішої справи. Ми вже на п’ятому році війни в Україні. Я з гордістю можу сказати, що кожен із вас у цій залі є свідченням потреби в підтримці та визнання боротьби України за нашу свободу”.
Однією з ключових основ цієї співпраці є оборонна сфера та інновації. Україна дедалі більше розглядається не лише як країна, що потребує підтримки, а як світовий лідер інновацій в сфері оборони. Під час панельної дискусії Метью Мюррей, голова Ради радників компанії Velta Holdings US, Inc та професор у Колумбійському університеті й Школі дипломатичної служби Джорджтаунського університету наголосив:
«Україна стала Кремнієвою долиною нових оборонних технологій, які створять одні з найкращих компаній у світі в цій галузі. Вони вже генерують рішення на полі бою для України, для наших партнерів і всього світу».
Цей досвід уже впливає на самі Сполучені Штати. Гленн Корн, генеральний директор Great South Bay LLC та професор Інституту світової політики вважає, що Україна допомогла США усвідомити, що оборонно-промислова база була зруйнована:
“Зараз значно зросли інвестиції в нашу оборонну промисловість. У нас є заводи, які простоювали – тепер вони працюють”.
Але головне: війна в Україні, а потім бойові дії у Перській затоці показали зміну самої природи бойових дій, які дедалі більше визначаються масовим використанням дронів і відносно дешевих технологій, здатних уражати цілі та обходити дорогі системи протиповітряної оборони, які не були розраховані на такі загрози. Саме в цій сфері Україна сьогодні має унікальний досвід і технологічні рішення, які стають важливими не лише для її власної безпеки, а й для партнерів.
Безпекова співпраця з Україною це не опція, а необхідність
Валерій Яковенко, співзасновник DroneUA пояснив, як Україна стрімко стала світовим лідером у виробництві дронів. Цьому сприяли воєнна необхідність та інновації, які створили нагальний попит і дозволили швидко масштабувати виробництво. Саме ця потреба дала змогу закуповувати та виготовляти обладнання у масштабах, які рідко зустрічаються у світі, одночасно знижуючи витрати. Сьогодні екосистема налічує понад 700 компаній, а окремі виробники здатні виготовляти тисячі дронів щодня або десятки тисяч щомісяця. У деяких випадках одна українська компанія виробляє за рік більше дронів, ніж цілі країни закуповують.
«Україна стала найбільшим виробником дронів у світі. Ми змушені виробляти мільйони дронів, і сама війна стала для нас стимулом це робити», – зазначив він.
Валерій Яковенко підкреслив, що перевага України полягає не лише в масштабі, а й у швидкості та адаптивності.
«Це дуже короткий цикл досліджень, випробувань на полі бою та вдосконалення, який робить нас номером один. Цей досвід у реальному часі – те, чого жодна інша країна не має в такому масштабі».
Ще одним ключовим фактором розвитку галузі є економічна ефективність. Україна закуповує обладнання для дронів, використовуючи невеликі, часто одноразові компоненти, зокрема витратні рами, що суттєво знижує витрати.
«Україна може закуповувати дрони за $250-$400, тоді як у США ми бачимо ціни близько $10 000 за одиницю. Співпраця з Україною – це не опція, а необхідність».
Запозичення українських підходів і співпраця з українськими виробниками можуть суттєво знизити витрати, потенційно заощаджуючи сотні мільйонів доларів. Така кооперація дозволить США масштабувати виробництво, зберігати технологічне лідерство та зробити оборонні системи більш доступними.
Лідерка делегації з Луїзіани Рейчел Сміт на зустрічах з законодавцями свого штату говорила про ситуацію на фронті в Україні та роль новітніх технологій у війні. За її словами, тема дронів викликала особливий інтерес не лише через військове значення, а й через економічні можливості для самого штату.
“Сьогодні ми зустрілися з сенатором Кессіді та розповіли йому про ситуацію з дронами на полі бою, як Україна повертає території, використовуючи фактично лише дрони. Усі офіси в Луїзіані дуже зацікавлені цією темою. У нас є компанії, які починають працювати в цьому напрямку”.
Путін – вихідець з КДБ, а значить брехун
Водночас Рейчел Сміт зазначила, що працювати з громадською думкою в Луїзіані непросто через політичну поляризацію та поширення дезінформації. Але саме безпекове обговорення, зокрема про дрони та військові технології посилило позиції делегації під час зустрічей у Конгресі, адже це вже не лише ціннісний, а й прагматичний інтерес для США.
Рейчел Сміт вивчала історію Росії, але після початку повномасштабної війни свідомо почала вивчати українську точку зору, щоб відокремити факти від російських наративів.
“Я завжди дивилася на Путіна як на небезпечну людину, бо знала, що він виходець із КДБ. А це означає – брехун”.
Адвокація як справжня дипломатія
Уздовж стін конференц-центру були розміщені таблички з назвами штатів, допомагаючи учасникам організуватися у свої делегації.
Делегати працюють у малих групах, відпрацьовують меседжі, розподіляють ролі та готуються до зустрічей на Капітолійському пагорбі.
Ко-лідер делегації Аризони Орест Єйна вже понад 20 років працює суддею в місті Скоттсдейл. Він ділиться своїм баченням лідерства, сформованим роками досвіду та роботи з людьми:
“Я вважаю, що моя посада судді дає мені можливість передусім слухати людей. Це не завжди про те, щоб надавати інформацію, а радше про те, щоб уважно слухати, сприймати й осмислювати почуте, а потім передавати ці знання іншим. Це результат мого досвіду – шляху, який формує сильніше лідерство”.
Підготовка включає вивчення позицій законодавців. Як приклад, робота делегації Техасу. Деякі офіси налаштовані дружньо до України, але працювати з тими, хто не поділяє проукраїнські погляди, не менш важливо.
Анна Березняк, лідерка техаської делегації, підкреслює, що універсального підходу до роботи з офісами членів Конгресу не існує. За її словами, навіть у межах однієї партії, зокрема серед республіканців, спостерігається широкий спектр позицій: від більш радикальних до поміркованих. Тому кожна зустріч потребує індивідуального підходу:
«В будь-який офіс, в який ми йдемо, ми формуємо стратегію конкретно під цю зустріч, під офіс того конгресмена чи конгресвумен, з яким ми зараз зустрічаємося. Ми враховуємо останні публічні виступи, останні голосування”, – пояснює вона.
Важливо працювати і з тими законодавцями, які наразі не мають чіткої проукраїнської позиції; саме їм потрібно доносити аргументи. Техаський конгресмен Вісенте Гонсалес відвідав зустріч із російською делегацією в Конгресі, незважаючи на те, що більшість інших законодавців її проігнорувала. Анна Березняк разом з делегатами від Техасу відкрито висловили свою незгоду з підходом, що передбачає діалог з Росією, наголосивши, що такі контакти можуть легітимізувати російську владу і працювати на користь її пропаганди.
“Попри розбіжності, ми змогли провести достатньо успішну розмову, і Гонсалес підтвердив, що його підтримка України не змінилася. Ми поділилися своїми аргументами щодо недоцільності таких контактів, і я думаю, що він нас почув”.
Анна Березняк підкреслює, що сьогодні стафери – представники офісів законодавців – перевантажені іншими темами, особливо перед виборами в листопаді, тому кожна розмова має значення.
“Зараз якраз той момент, коли адвокація має найбільший сенс. Увага до України падає. Якщо ми не зробимо все для того, щоб Україна була в центрі їхньої уваги зараз, то вони втратять фокус з України. Вони будуть щиро продовжувати підтримувати Україну, але фокусуватимуться на інших темах. Наша задача – не лише нагадувати про Україну, а й спонукати до дій: щоб вони просували законодавство”.
Олі Невінська, лідерка делегацій від Аризони та Нью-Мексико, згадує, як змінилося ставлення до делегацій за час адвокаційної роботи: спочатку деякі офіси Конгресу навіть відмовлялися від зустрічей, а сьогодні відкриті до діалогу і готові його продовжувати. Делегати провели особисту зустріч із аризонським сенатором Марком Келлі, який оголосив, що вкотре поїде в Україну. Під час розмови обговорили актуальну ситуацію на фронті, а також питання інновацій і ролі дронів у сучасній війні.
За словами Олі Невінська, для ефективної комунікації важливу роль відіграють свідчення з перших рук – від американців, які побували безпосередньо в Україні.
“У нас були люди з передової, які мали інформацію з перших рук і могли поділитися нею з членами Конгресу. Це стосувалося не лише поля бою, а й викрадених дітей, і саме тому кожен офіс був зацікавлений у тому, щоб це почути. Це громадяни США, які були на передовій в Україні, провели там певний час і тепер привозять цю інформацію до своїх штатів, зокрема Аризони та Нью-Мексики, і до Конгресу”.
Якщо нічого не робити, російська агресія пошириться далі
Американський ветеран Тревор Рід був незаконно ув’язнений у Росії, провів майже три роки у російській тюрмі, був звільнений у 2022 році в рамках обміну полоненими, а після відновлення поїхав в Україну, де приєднався до Головного управління розвідки і воював до поранення. Він переконаний, що війна в Україні – це не віддалений конфлікт, а боротьба, яка має пряме значення і для США.
“Поки в США життя триває, в Україні щодня гинуть люди. І якщо ми не допомагаємо, їх стає більше. Це важливо не лише через Україну, а й тому, що у нас спільний ворог. Якщо нічого не робити – ця агресія пошириться далі”.
Він також пояснив, що особистий досвід російської системи став для нього мотивацією діяти.
“Я бачив у російській в’язниці, наскільки жорстокою є їхня система і як вони поводяться зі своїми людьми. Коли вони вторглися в Україну, я міг лише уявити, що вони роблять з українцями. Я знав, що можу допомогти і не міг залишитися осторонь”.
Мережа впливу: як ACU будує адвокацію України в кожному окрузі США
Мета ACU розбудувати по всій країні мережу активних прихильників України, які постійно взаємодіють з офісами законодавців і тримають тему України в порядку денному. Для цього команда відстежує активність делегатів і створює карту залученості по всіх штатах – пояснює Сашко Крапівкін, голова комітету із зовнішніх зв’язків та залучення:
“Протягом року ми хочемо забезпечити, щоб у кожному виборчому окрузі було щонайменше 100 прихильників України. Це амбітна мета, але вона досяжна. У нас є координаторка, яка веде карту прихильників по всій країні. І щоразу, щоразу, коли хтось реєструється, коли змінюються кольори на мапі, це неймовірно надихає.”
Як це відбувається – яскраво розказує Ненсі Долл із міста Санта-Фе, штат Нью-Мексико. Їхати на саміт вона вирішила лише за 5 днів до саміту. Виявилося, що немає делегата з її виборчого округу.
“Моя подруга подзвонила мені за п’ять днів до саміту і сказала, що потрібен представник із Нью-Мексико. Я одразу зрозуміла, до чого це, і дуже швидко організувала поїздку. І я дуже рада, що приїхала. Ми працювали з законодавцями щодо запровадження санкцій на нафту, на якій Росія заробляє гроші й використовує їх через свої компанії для фінансування війни проти України. Тож американці можуть зробити багато, але для цього їм потрібно бути поінформованими. Саме тому я буду говорити про це вдома”.
Ненсі дзвонила її подруга з Каліфорнії, Ненсі Фішер – викладачка медитації. Вона з перших днів широкомасштабної війни підтримує українців, проводячи регулярні онлайн-заняття та допомагаючи їм психологічно:
“Це українці в Сполучених Штатах, Німеччині, Британії, Україні. Я бачу мужність, яка надихає. Одна з моїх учениць – їй 30 років. Вона з Одеси. На заняттях зі мною говорять про речі, якими ніколи раніше не ділилися, навіть зі своїми родинами. Одесу бомблять, а ми проводимо заняття. Я також познайомилася онлайн з її мамою та бабусею. Ми ділимося історіями про наші сади. І вони надсилають мені фотографії своїх кіз”.
Директорка саміту Маріанна Епштейн пояснює, чому з кожним роком зростає кількість делегатів: люди повертаються за відчуттям, що можуть впливати на зміни.
“Люди приїжджають сюди з року в рік. Вони повертаються заради цього відчуття: усвідомлення, що можуть щось змінити. Моє прагнення, щоб це зберігалося, щоб люди й надалі відчували: варто вкладати свій час, гроші й зусилля, аби бути тут. Це відчуття натхнення від того, що ти маєш силу діяти. Радість бути серед людей, які поділяють твої цінності й прагнення. Ми відчуваємо, що нас чують і що ми маємо силу”.
Автор: Андрій Гетьман
