Понад 700 учасників і 5 днів роботи. Такий план Ukraine Action Summit. Зустріч відбувається у момент, коли тема війни в Україні – одна з головних у зовнішньополітичному порядку денному Білого Дому, а у внутрішній політиці США відбувається протистояння в Капітолії і шатдаун федерального уряду.
“Через шатдаун багато людей питали, чи відбудеться саміт, – розповідає голова ради директорів ACU Маріянна Третяк, – Ми мали досить напружений тиждень, коли вирішували, що будемо робити. Але законодавці і їх помічники й далі працюють у своїх комітетах, вони проводять зустрічі. За таких обставин для нас було важливо привести людей сюди, у Вашинґтон, щоб їх голоси прозвучали. Ми не можемо адвокувати Україну лише тоді, коли легко. Ми хочемо і надалі докладати зусиль, щоб нас почули.”
Ерін Маккі, генеральна директорка Nova Ukraine, колишня посолка США і помічниця адміністратора USAID у 2022-20025 роках, пояснює політичну і дипломатичну турбулентність та перераховує виклики, які нині постали перед Україною: “Я думаю, різниця нині полягає в тому, що, на жаль, за нашими плечима вже майже чотири роки війни. І зараз має бути інший характер, інший тон в тих історіях, які ми маємо розповідати, щоб утримувати увагу Америки на важливості підтримки України. Очевидно, що підтримка залишається, але нам потрібно постійно нагадувати американцям, за що бореться Україна і як їхня підтримка може допомогти виграти війну, а ще важливіше – виграти мир. Нагадувати, що це також добре для Америки. Це добре для американського бізнесу.”
Щоб краще підготувати делегатів, перші два дні саміту тривають панельні дискусії за участі провідних експертів, день тренінгів, а потім два дні зустрічей в Капітолії.
“Ми зараз налічуємо близько 45 організацій, які є членами коаліції. І важливо, вони покривають більшість штатів, – розповідає Марина Байдюк, багаторічна організаторка саміту, нині голова Комітету з членства та спонсорства. “Делегати, частина з яких є американцями без українського коріння, розуміють, що проблема України – це також проблема Сполучених Штатів. І головна мета саміту – створити умови для цих делегацій, для трьох днів адвокаційної роботи. Головні питання – про що будуть говорити делегати зі своїми представниками.”
Зараз у Конгресі перебуває декілька законопроєктів, що стосуються війни, тож делегати на Капітолійському пагорбі адвокатуватимуть за використання російських заморожених активів на користь України, закликатимуть посилювати санкції проти Росії, агітуватимуть за повернення викрадених Росією українських дітей, говоритимуть про важливість безпекових гарантій для України.
Політику США щодо України формує президент Дональд Трамп, проводячи власний трек. Тож виникає питання: якщо Білий Дім майже не консультується з Конгресом щодо України, то навіщо зустрічатися з конгресменами?
“Ми бачимо, наприклад, що Білий дім змінює свою думку про Україну, – коментує Маріянна Третяк, – Білий Дім дослухається до частини конгресменів. Потрібно надавати інформацію насамперед тим політикам, які мають близькі зв’язки з Білим домом, бо вони можуть передавати наші повідомлення.”
Комунікувати з конгресменами варто в логіці Білого Дому – яку корисить Україна може принести США і показати, що вона цінний партнер, а не лише прохач допомоги – наголоcив під час дискусії на саміті Даніель Рунде, старший радник у компанії DevTech Systems та старший радник у Центрі стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS): “Я думаю, одних з висновків, який ми можемо винести з нашої зустрічі, це щоб Україну сприймати як актив, як союзника. Коли ви спілкуєтесь із людьми у Конгресі, багатьох зворушує гуманітарна сторона цієї війни. Але, коли ви говорите з політиками та обраними членами Конгресу, надзвичайно важливо позиціонувати Україну не як об’єкт благодійності, не як отримувача допомоги, а як цінний актив.”
Політика Трампа щодо допомоги Україні може кардинально змінюватися, навіть протягом короткого періоду часу. Цього року призупинили надання розвідданих, змінились рішення у постачанні зброї Україні, відтак Білий Дім перейшов до стратегії продажу озброєнь за рахунок грошей Європи. Весь цей час, розповідає Марина Байдюк, українці продовжували адвокацію, зокрема і щодо санкційного тиску на Росію. І це спрацювало. Цього тижня президент Трамп запровадив санкції щодо російських нафтових компаній.
“Про санкції проти Росії просили дуже давно, включно з делегатами попередніх самітів. Тиждень тому були прийняті одні з найпотужніших санкцій проти Росії – саме адміністрацією Трампа – проти двох найбільших виробників нафти в Росії. І це величезний крок вперед,” – переконує Байдюк.
Санкції Білого Дому проти найбільших російських нафтових компаній призведуть до скорочення продажів енергоносіїв та зменшать доходи Кремля для продовження війни в Україні – констатує Вільям Тейлор, колишній посол США в Україні. Тому саме зараз, базуючись на своєму багаторічному досвіді, він радить просувати тезу, що Україна цієї війни не програє.
“Важливий меседж полягає в тому, що Росія не виграє цю війну. Україна не програє цю війну. Україна може навіть виграти цю війну. І я справді в це вірю. Думаю, президент Трамп також це усвідомив. І саме це стало поштовхом, що, на мою думку, багато в чому пояснює його нещодавню підтримку України. Він зрозумів, що Росії не вдасться досягти своїх цілей. Можливо, раніше він думав інакше, можливо, вважав, що шансів немає. Але тепер він знає, що ситуація інша. У Зеленського є карти на руках, чимало сильних карт. Тому важливо, щоб Конгрес це усвідомив,” – підкреслив він.
Водночас у Конгресі не всі є прихильниками України і такого підходу, попереджає Даніель Рунде: “Серед тих, із ким ви будете спілкуватися, будуть ті, хто має іншу точку зору, ніж ви, і вам доведеться розпочинати ці розмови з повним розумінням цього факту. Ці люди мають великий вплив на все, що відбувається з Україною. У деяких випадках вам не вдасться змінити їхніх поглядів щодо певних речей. Ви не переконаєте їх у всьому. І це дуже важливо усвідомлювати. Хтось у цій залі саміту може її поділяти вашу точку зору, хтось ні, але це перспектива, яка має велике значення. Це аудиторія, з якою потрібно взаємодіяти.”
Ерін Маккі водночас дає свої комунікаційні поради делегатам, адже, як дипломатка, вона має досвід переговорів: “Дипломатія – це мистецтво. Так само, як і переговори. Так само, як і адвокація серед членів Конгресу. Але вони найкраще реагують не на готові тези, а коли говориш від серця й на основі власного досвіду. Українська діаспора в Америці, незалежно від покоління, говорить від щирого серця, має цей досвід, може розповісти про своїх рідних в Україні. Важливо, щоб ішлося не про цифри й не про тези, а про людяність, про те, що сила не дорівнює праву. Потрібно продовжувати підтримувати боротьбу за свободу, суверенітет і незалежність.”
Адвокація починається зі спілкування зі стаферами – командою помічників та експертів, які організовують роботу офісу законодавця. Один з них в кулуарах саміту поділився з нами своєю формулою успіху при спілкуванні з конгресменами, але при цьому просив не публікувати його імені. “90 відсотків емоцій, 10 відсотків інформації.” За його словами, перед зустріччю з конгресменами потрібно виконати домашню роботу – і перед переговорами, і після них.
“Скажіть: ми хочемо, щоб ви знали, що ми вважаємо Україну союзником і цінним активом. Україна може перемогти. І ми хочемо попросити, щоб ваш керівник продовжував підтримувати Україну, адже ми знаємо, що є кілька конкретних законопроєктів, і ми сподіваємося, що він приділить їм належну увагу. Обов’язково згадайте номер законопроєкту. Стафери дуже зайняті. У них багато паперів. Так ви полегшите їм роботу”, – пояснює співрозмовник.
Стафер багато розповідає про етикет, який покаже професійність роботи делегата і полегшить зав’язання стосунків з офісом законодавця.
“Я проводжу 400 зустрічей на рік. Після них половина людей навіть не надсилає електронного листа про підсумки зустрічі і необхідну інформацію. Я вам раджу – надішліть записку з текстом, написаним від руки. Цим ви будете відрізнятися. І головне – подякуйте кожному співробітнику.”
Про важливість подяки наголошує і Даніель Рунде: “Особливо на зустрічах з республіканцями ваше перше повідомлення – це подяка. Дякуємо за “джавеліни”, дякуємо за те, що виступили проти “Північного потоку”. Дякуємо. Ми дуже вдячні адміністрації Трампа за те, що вона зробила ці кроки.”
Надзвичайно важливо вести комунікацію з законодавцями постійно – наголошує Марина Байдюк. Постійне інформування робить офіс законодавця обізнаним в українській тематиці. Важливо це робити не лише під час адвокації в дні саміту.
“Наші делегати залишають інформацію стаферам (помічникам законодавця), яку ті показуватимуть своєму конгресмену чи сенатору. Ця постійна комунікація є дуже важливою – починається тут на саміті, але вона має продовжується далі на майбутнє. Так, стафери та представники Конгресу почують від наших делегатів сьогодні-завтра персональні історії, але треба, щоб це відбувалося на щотижневій або щомісячній основі. Йдеться про персональні зустрічі, коли людина приходить в офіс тут в Вашингтоні, або людина так само може прийти в офіс до представника влади вже на місці, чи то Вісконсин, чи Алабама, чи будь-який інший штат. Є години відкритих дверей, або людина може домовитися про час, прийти і поговорити про ті теми, які їй болять,” – пояснює вона.
Маріянна Третяк наголошує, що законодавці зацікавлені спілкуватися з виборцями саме свого округу, з тими українцями, які мають право голосувати. Тому Комітет щороку збільшує кількість виборчих округів, з яких на саміт приїжджають українські делегати.
“Якщо хтось живе в Пенсильванії і піде до конгресмена не з Пенсильванії, то чому вони мають цю людину слухати? Треба працювати з тими округами, в яких живуть українці. Не всі можуть приїхати на саміт у Вашингтон. З округу може приїхати одна людина, але вона привозить із собою листи або петиції з підписами сотні людей свого міста. Тож ця людина говорить – я не один в кімнаті, я презентую свою громаду,” – пояснює Третяк.
Мирослава Штефаняк Рубін з Сан-Дієго каже, що у Каліфорнії українські громади працюють у 95 відсотках виборчих округів. Планують довести цю цифру до 100 відсотків.
Про те, як варто започатковувати тривалу співпрацю, Мирослава розказує на прикладі конгресмена Скота Пітероса. Їй вдалося встановити контакт зі стафером, який відповідав за питання оборони. З часом цей помічник пішов на підвищення і тепер керує офісом конгресмена. “Він по цій кар’єрній драбині піднявся до верху. Ми з ним спілкуємося уже три роки. В результаті цей офіс вже сам просуває законопроєкти для допомоги України. І оскільки в нас з ним вже є такі хороші стосунки, він пише мені: “Так, Міра, а що ти думаєш про цей законопроект, який я пробую зараз проштовхнути?” Тобто вони навіть звертаються до української громади і запитують нашої думки. Втім, доволі часто часто українці кажуть: “Ой, я не зустрівся зі своїм конгресменом”. Конгресмени голосують. А от роботу роблять їхні стафери. Стосунки треба вибудовувати саме з ними.”
Делегати радять перед зустріччю з законодавцем чи його командою продумати стратегію розмови та чітко розробити меседжі. Для цього потрібно знати головні зацікавлення політика і пов’язати їх з Україною. Так, для Романа Чухвіцького зі штату Джорджія, президента та засновника Фонду Global Alliance for Ukraine, такий підхід переріс у цілу методологію. Він співпрацює з лідерами американських церков, серед прихожан яких велика кількість республіканців.
“Це люди, які заявляють про духовні цінності, сімейні цінності, моральні цінності. І на основі саме цього варто доносити меседж про добро і зло, про світло і темряву. Про українських дітей, викрадених росіянами, про зруйновані церкви, про священників, які були вбиті в Україні. Ми працюємо з Turning Point USA, регіонально з церквами, які належать до кола людей, які входять до Faith Office при Білому домі,” – розповідає він.
Роман Чухвіцький наголошує – щоб вибудувати стосунки з політиками, потрібен тривалий час. Але відтак це приносить результат. Наприклад, пожвавлення відбулось після того, як Роман організував візит американських духовних лідерів до України.
“Коли ми даємо їм змогу на власні очі відчути, побачити і зрозуміти, що відбувається – не зі сторіс в соцмережах, а даємо можливість зустрітися з представниками різних церков, з представниками органів влади, з представниками бізнесу, з військовими, з капеланами – це абсолютно повністю змінює бачення і перспективи. Відтак набагато легше доносити меседж про те, що Україна – це є насамперед християнська держава.”
Родні Маст – фермер з штату Міссісіпі, який відносять до так званого “біблійного поясу”. З українцями вперше познайомився, коли усиновив семирічну українську дівчинку. А вже після широкомасштабного вторгнення Росії в Україну прийняв у себе українських переселенців. Він особисто допоміг переїхати до США 200 родинам, сприяючи з оформленням документів. Тепер веде адвокаційну роботу зі своїми законодавцями.
“Раніше я, чесно кажучи, не був із ними особливо зв’язаний. Брав участь у кількох зустрічах щодо сільського господарства, але не більше. Проте я б сказав, що маю гарні стосунки з сенатором і з двома конгресменами, бо живу прямо на межі округів. Зараз я можу їм написати про подію, про яку їм варто знати. Наприклад, кажу: Путін заявив, що хоче закінчити війну, але я хочу, щоб ви розуміли – минулої ночі він запустив 750 дронів. Тобто ці дві події не узгоджуються між собою. Або ж це може бути законопроєкт, який невдовзі винесуть на голосування, і я хочу, щоб вони стали його співавторами. Тоді я пояснюю, чому це важливо для України, чому це важливо для мене як американця, і стаю голосом, який пояснює, чому вони повинні це підтримати.”
Родні наголошує у розмовах з законодавцями, що Південь Америки як християнський регіон має багато спільного з Україною.
“Ми на Півдні маємо свою ідентичність як консервативні люди. Ми хочемо зберігати ці консервативні цінності, залишатися консервативними людьми, продовжувати бути біблійним поясом Півдня. Ми – особлива група людей у межах США. І, подібно до цього, Україна – це унікальна спільнота у східноєвропейському регіоні. Це народ, окрема ідентичність. І якщо ми дозволимо Росії знищити цю ідентичність, розчавити народність, то наступними будемо ми. Іншими словами, це має бути важливо для мене як консерватора: не дозволити цьому відбуватися у світі. Бо якщо я не говоритиму за тих, хто потребує мого голосу, то потім ніхто не говоритиме за мене.”
Викрадені Росією українські діти – злочин, зрозумілий всім і викликає обурення. Саме цю тему насамперед варто піднімати на адвокаційних зустрічах, наголошували експерти.
На саміті повідомили, що команда Єльського університету задокументувала 210 об’єктів (156 з них виявлено нещодавно), які використовуються для утримання українських дітей по всій території Росії та на окупованих територіях України. Серед них 39 об’єктів призначені безпосередньо для мілітаризації українських дітей, а 49 були суттєво розширені з 2022 року. Програма “Воїн” помітно розширилася, відкривши нові об’єкти в Донецьку, Луганську, Херсоні та Запоріжжі у 2024 році. Показовим прикладом є Центр юних патріотів “Снєгірі”, спеціально побудований для так званого “перевиховання” та мілітаризації саме української молоді. Там уже провели підготовку кількох груп. Україна офіційно повідомляє про 19 536 відомих випадків викрадення; за оцінками Єльського університету, кількість викрадених сягає десятків тисяч.
Адвокаційна робота – це не лише зустрічі з законодавцями. Валерії Джеймс – 17 років. Вона ходить у школу у Гьюстоні. Її тато американець, а мама українка. Дівчина бере участь у змаганні на найкращий борщ і є помічником вчителя в українській школі. Каже, що Техас – консервативний, переважно республіканський штат, тож ретельно підбирає аргументи при спілкуванні.
“Я говорю, що історично Росія – американський ворог. І я думаю, що для багатьох республіканців, особливо старших людей, це дуже важливо. Я говорю про REPO Act, адже частина республіканців думає: “А чому ми фінансуємо цю війну, коли є ближчі країни, які також мають витрачати гроші? ”. Тож питання податків – це справді велика тема. Ще одна тема для обговорення, яка стосується Техасу безпосередньо – це енергетика. Це потужна галузь у Техасі, запровадження санкцій проти Росії не лише зменшує втручання в американську індустрію, але й допомагає підвищити наш прибуток від цього.”
Зараз Валерія – волонтерка в кампанії демократа Террі Вертса до Конгресу. Вона впевнена, що досвід адвокації, отриманий на Ukrainian Action Summit у Вашингтоні, сприятиме їй у подальшій кар’єрі у великій політиці. І допоможе Україні.
Про автора:
