В Україні й досі дуже багато мозаїк. Ними оздоблені прості сільські автобусні зупинки, їх видно на велетенських стінах безликих будівель радянської епохи. Вони у фойє і вестибюлях, доволі звичні для пересічного українця. Однак поміж них часто можна знайти справжні перлини. Навіть не треноване мистецтвознавством око помічає дивовижні картини, ретельно викладені з дрібної кольорової смальти, каміння, шматків керамічної плитки чи навіть дерева. Їх цінність не лише у майстерному виконанні, задумі чи композиції. За багатьма приховані цілком відомі імена представників цвіту українського мистецтва, пов’язані часто трагічними біографіями.
Мозаїки, ставши, на жаль, одними з сотень тисяч символів “совка”, переважно викликають в українців мало емоцій. А ті, які вартують вшанування на світовому рівні, зникають під час війни. Українська художниця Яна Верба, яка проживає в Walnut Creek, Каліфорнія, вже кілька років працює над серією робіт, натхненних українським монументальним мистецтвом. У нещодавній виставці у бібліотеці Walnut Creek вона представила картини, присвячені окремому жанру культурної спадщини України — мозаїкам. Яна ділиться тривогою про збереження культурної спадщини і дискутує про долю відомих мозаїк. Наприклад, про роботи Алли Горської, зруйновані російськими окупантами у Маріуполі.
Мистецтво, що надихає та руйнується
Л.С.: Розкажи, чому ти зосередилася на мозаїках?
Я.В.: Мозаїки — це частина нашої спадщини, навіть якщо вони створені в радянський період. Це наша історія і її важливо зберігати. На жаль, більшість з них залишається непоміченими або знищується.
Л.С.: Будь ласка, опиши емоцію, яка додала тобі натхнення відкрити виставку.
Я.В.: Ця виставка — це спосіб нагадати про Україну, про її мистецьке багатство, яке сьогодні руйнується під російськими бомбами. Коли я дізналася, що мозаїки Алли Горської у Маріуполі, такі як “Дерево життя” і “Боривітер”, були знищені, я відчула глибоку несправедливість. Ці роботи — не просто мистецтво, вони — частина історії, що відображає боротьбу українців за свою ідентичність і свободу.
Л.С.: Чи є спосіб зберегти їх?
Я.В.: Це складно, оскільки більшість мозаїк — це монументальні роботи просто неба. Їх не можна просто взяти і перенести до музею. Через мої картини я намагаюся привернути до них увагу і змусити людей задуматися, як їх можна зберегти.
Пам’ять про Аллу Горську
Алла Горська, одна з найталановитіших українських художниць, шістдесятниця з трагічною долею, експресивна і світла, була символом мистецького і громадянського опору радянській владі. У її неймовірному доробку — мозаїки, створені у 60-х роках у Маріуполі, які стали частиною української культурної спадщини. Дві її роботи — “Дерево життя” та “Боривітер” — були занесені до списку культурних надбань ЮНЕСКО, але знищені під час російського вторгнення.
Я.В.: Ці мозаїки — це символ боротьби й непокори. Художники, які їх створювали, ризикували життям, щоб висловити свою любов до України. Мої роботи покликані, в тому числі, зберегти пам’ять про цих митців, яких радянська влада часто цькувала, ув’язнювала або навіть убивала.
Л.С.: Тих, до яких могла дотягнутись. Але і є ще ті, яких росіяни просто собі привласнили.
Я.В.: Так. Це абсолютно несправедливо. Українських художників часто асоціюють із російською культурою. Наприклад, у MoMA (https://www.moma.org/artists/3710), роботи Казимира Малевича підписані як “російське мистецтво”, хоча він сам був частиною “української авангардної сцени”.
Мозаїки України: як зберегти спадок?
Л.С.: Я не певен, що мозаїки і їх збереження є пріоритетним завданням, наприклад, для Мінкультури України. Що ми можемо зробити, не очікуючи урядових дій?
Я.В.: Війна — лише одна з проблем. Мистецтво часто знищують, наприклад, під час будівництва — збереження мозаїки не входить у плани забудовника. Згадаймо лише нещодавній скандал у Львові з мозаїкою відомого художника Володимира Патика на фасаді магазину “Океан”. Це обурило людей і забудовник змушений був усе відновити. Мистецтво нищать, не думаючи про мистецтво. Стару зупинку простіше затинькувати й пофарбувати, ніж відреставрувати. Мені дуже радісно, що сьогодні з’являється все більше ініціатив від звичайних людей, які документують ці мозаїки, фотографують їх та створюють книги. У Інстаґрамі зараз цілий рух у підтримку мозаїк. Це спосіб хоча б якось зберегти цю частину нашої історії.
Українське мистецтво у світовому зрізі
Л.С.: Твоя виставка у Walnut Creek є лише малою частиною твоїх робіт. І вона повністю присвячена Україні. При цьому ти вже давно не живеш в Україні, здобула фантастичну освіту у Нью-Йорку і Торонто. Чому, працюючи на широкому світовому мистецькому полі, ти повертаєшся до нашого коріння?
Я.В.: Я почала звертати більше уваги на Україну та її внесок у мистецтво у 2014 році.
Л.С.: Чому так сталось?
Я.В.: Поштовхом став Майдан і початок війни. Уся моя родина залишилась в Україні і це дуже вплинуло. На той момент я вчилася у Канаді, де українське мистецтво взагалі не згадувалося на заняттях. Це мене здивувало. Одного разу я знайшла книгу в бібліотеці про український авангард і побачила там імена, як-от Малевич. Відтоді почала досліджувати маловідомих або недооцінених українських художників.
Л.С.: Яким ти бачиш український внесок у світове мистецтво?
Я.В.: До 2022 року взагалі дуже мало хто говорив про українських художників. Відтоді все більше людей у світі довідується про нашу спадщину. А я продовжу дослідження українського авангарду та мозаїк. Важливо те, що українське мистецтво є частиною загальної історії мистецтва і наше завдання — зберігати, шанувати і, хто наскільки може, розповідати світу про українські художні скарби.
Довідково: Яна Верба — українсько-канадська художниця, яка народилася в Україні у 1983 році й емігрувала до Канади у 1999 році. Верба навчалася в Школі візуальних мистецтв у Нью-Йорку і здобула ступінь бакалавра образотворчих мистецтв у Університеті OCAD у Торонто у 2015 році. Вона базує свою мистецьку практику мовою абстракції, використовуючи ритмічні візерунки, кольори та рух. Натхненна модерністами початку ХХ століття, Верба наразі працює над серією картин, які перегукуються з радянським монументальним мистецтвом і радянськими українськими мозаїками. Її роботи виставлялися у Канаді, Сполучених Штатах та на Близькому Сході, а з 2015 року вона живе і працює у Каліфорнії.
Вебсайт: https://www.yanaverba.com
Інстаґрам: https://www.instagram.com/verbasart
Автор: Лук’ян Сельський