Свобода надихає людей на великі звершення. Вільно висловлювати свої думки, вільно обирати свій шлях, діяти і творити – це ті фундаментальні цінності, які роблять наше життя яскравішим і змістовнішим. Людина народжується абсолютно вільною. Але вже з перших хвилин життя, з перших її кроків починають діяти обмеження. І чим дальше тим більше. Чим більше ступенів свободи появляється в людини, тим більша відповідальність за їх реалізацію, тим більше обмежень появляється. Чи добре це. Напевно, що так. Бо якщо свобода одного спрямовується на творення несвободи іншого тоді треба ставити бар’єри. Все це свобода і відповідальність, дозволеність і заборона мають діяти на користь людям.
Прагнення свободи, почуття волі притаманне не тільки окремими особистостям але і цілим общинам, народам і націям. При вʼїзді в Америку, яка найбільша статуя стоїть? Статуя Свободи. Американський народ просякнутий почуттям свободи. Це оцінив і зрозумів французький народ, який подарував цей монумент американцям. Нехай я приводжу і тривіальний приклад, але в ньому криється глибока суть. З кусочків емігрантів різних національностей дух свободи зумів зіткати єдину вільну і непереможну націю. І саме свобода є найбільшим завоюванням і цінністю цієї нації. Та і не тільки її, здається, в світі немає країни, де б люди не прагнули бути вільними і незалежними.
Не виключення в цьому становить українська нація. Віками розділена і гноблена різними імперіями вона нарешті стала самостійною і суверенною, вільною в своїх прагненнях і устремліннях, в своєму розвитку. Аж тут, навалилась біда. Москаль знову захотів поневолити українців, пішов війною на нас. Вони теж базікають про свободу, але про свободу вбивати, насилувати, руйнувати, розділяти світ. Це свобода звіра, яка не має нічого спільного з людською свободою. Хіба може забитий, тупий народ, якого віками привчали до покори, поклоніння царям, боязні насильства і смерті стати свободолюбним? Натомість прагнення свободи, вільного і заможного життя передавалось в українському народі з покоління в покоління, починаючи від козацької вольності і до наших днів. Про це свідчать народні віче і Майдани, завзяття з яким українці захищають свою батьківщину від московського мордера.
Барʼєр між цими двома народами: між свободою і примусом в наш час постав у вигляді фронту. Але не віртуального, або словесного, а справжнього- воєнного, з кров’ю і стражданнями, сотнями тисяч вбитих і поранених. Бій іде не а життя, а на смерть. Щось повинно померти- свобода або неволя. На сьогодні виявилось, що українська свобода є слабшою за рашистську неволю. На фронті зараз москалі перемагають, захоплюючи додаткові українські території, руйнуючи, вбиваючи все більше і більше, і кажуть, що вони «освободітелі». Від чого вони нас «освобождают»- від нашої землі, нашого життя і свободи? Зараз вони мають локальні перемоги на фронті, але це тимчасовою. Прийде час і ми дійсно звільнимо нашу землю від московської чуми. Бо вони, як справжня чума-зараза розповзаються по здоровому тілі України. Чому так сталося? По перше- українці не очікували такої підступності від свого сусіда, по- друге, спроможності були значно менші, і по-третє, бажання допомагати у наших партнерів і гарантів, підставити плече було не настільки щире. Чого гріха таїти-були й певні промахи і недоліки українського керівництва в організації ефективної оборони.
Три роки кровоточить рана на тілі України, на тілі Європи. Пора її загоїти. Хто допоможе це зробити. Країни Європи? Тільки окремі з них гаряче і безкорисно допомагали і допомагають українцям, а деякі до сих пір спали летаргічним сном ситості і байдужості, і тільки зараз просипаються, а дві відкрито шкодять. Є надія на новообраного президента США- Дональда Трампа, який більш рішучий ніж попередній слабодухий президент Байден, який як той недалекоглядний лікар, давав лікарств стільки, щоб не померти, але і щоб не виздоровіти. Хоча в перших своїх висловлюваннях Трамп показав себе двояко: то підтримував українців, то казав, що розуміє агресора, але є надія, що він дозріє до розуміння справжньої звіриної суті російських фашистів, добʼється припинення війни і встановлення справедливого миру. Тим більше, що він анонсував себе, як миротворець. А якщо не дай бог, піде по іншій доріжці, то свободолюбний американський народ направить її в правильне русло. Бо цією країною дійсно править народ, тут справжня демократія, незалежно хто при владі- демократи чи республіканці, тут діє потужна система розділення влад і повноважень, система протидій і зрівноважень. А головне, є суспільне розуміння добра і зла, правди і кривди, дозволеного і забороненого, справжніх цінностей людського життя.
Хай живе і процвітає Америка! Слава Україні!
Автор: Мирослав Ґрех