Від початку свого нового президентського терміну Дональд Трамп періодично робить гучні заяви про начебто «непомірні витрати» США на підтримку України. У публічних виступах у різний час він називає суми від 300 до 350 мільярдів доларів, безпосередньо звинувачуючи попередню адміністрацію та Джо Байдена у «розбазарюванні коштів». При цьому новий господар Овального Кабінету стверджує, що «Європа витрачає у рази менше» — загалом близько 100 мільярдів. Зокрема, на Конференції консервативної політичної дії (CPAC) у лютому 2025 року президент США заявив: «Ми вже витратили 350 мільярдів на Україну, тоді як Європа витрачає приблизно 100 мільярдів, і це ще не кінець».
«Ми вже заплатили надто багато»
Дональд Трамп вимагає «компенсації» від української сторони, переконуючи суспільство, що Україна мала б «повернути» Америці кошти. Звідси й, фактично, з’явилась ідея угоди про права на видобуток корисних копалин чи рідкоземельних металів — Президенту насамперед потрібно пояснити своїм виборцям, навіщо займатись «українським питанням» і які вигоди Америка від цього матиме.
Водночас Білий дім так і не надав конкретних пояснень, звідки береться саме цифра «350 мільярдів». Коли американські та міжнародні медіа просили представників адміністрації прокоментувати ці заяви, то у відповідь здебільшого чули загальні фрази про «велику суму, витрачену з федерального бюджету на безпеку і допомогу Україні» без уточнень. Тож на це момент незрозуміло: йдеться про реальну військову та фінансову допомогу чи про ширші статті витрат, як-от підготовку американських військових сил у Європі, закупівлю зброї для потреб самих США тощо.
Натомість Державний департамент і Пентагон регулярно публікують детальніші зведення про пакети військової допомоги, зазначаючи, що «загальна сума наданих асигнувань може відрізнятися від фактичних сум». Зокрема, у нещодавніх повідомленнях підкреслювали, що значна частина витрат направлена на власне переозброєння Сполучених Штатів та поповнення вже наявних запасів, а це зовсім не прямі «живі гроші» до бюджету України.
Таким чином, попри те що Дональд Трамп найчастіше згадує «350 мільярдів» як суму безповоротної допомоги, існують серйозні сумніви щодо реальності цієї цифри. Ба більше, за офіційними повідомленнями адміністрації, частина фінансування, зарахованого до «українських пакетів», використовується на тренування військових сил США й союзників, логістику, допоміжні програми в сусідніх із Україною країнах тощо. Це означає, що будь-яке посилання на великі суми слід ретельно перевіряти, аби з’ясувати, скільки з них є безпосередньою допомогою, а скільки — опосередкованими або внутрішніми витратами США.
Найближча реальність чи все ж умовність?
Одним із найчастіше цитованих джерел у питанні про обсяги американської допомоги Україні є Kiel Institute — німецький науково-дослідницький центр, що відслідковує міжнародну підтримку України з 2022 року. За підрахунками його експертів, Сполучені Штати витратили приблизно 119–120 мільярдів доларів впродовж перших двох років повномасштабного російського вторгнення. Саме до цієї цифри нерідко звертаються західні медіа, коли хочуть проілюструвати загальний масштаб «українських видатків» з боку Вашингтону.
У своїх звітах Kiel Institute доволі докладно розділяє обсяги військової, фінансової та гуманітарної допомоги. Вони підкреслюють, що «Сполучені Штати, безумовно, залишаються лідером за загальним обсягом наданої Україні підтримки, коли підсумувати всі форми: від зброї і техніки до прямих субсидій і кредитів». Проте в аналітичних матеріалах інституту також уточнюється, що дані можуть містити і безповоротну фінансову допомогу, і різні кредитні програми, гарантії та витрати на зразок логістики чи навчання військових поза межами України.
Медіагрупа BBC, яка часто посилається на цю статистику, додатково звертає увагу, що «повна сума асигнувань США» не дорівнює «обсягу готівкових коштів чи спорядження, безпосередньо переданих Україні». У спеціальному матеріалі BBC Verify («How much has the US given to Ukraine?») наголошено, що оцінки Kiel Institute в розмірі близько 119 мільярдів все одно суттєво не дотягують до цифри в 300–350 мільярдів, якою послуговується президент Трамп: «Ми не знаходимо доказів на підтримку твердження про 300 або тим більше 350 мільярдів — навіть якщо додати всі можливі форми допомоги та витрати, які офіційно проходять за статтею “для України”, сума помітно менша».
Окрім того, у публікаціях BBC звертають увагу на те, що подібні «великі» суми виникають насамперед через змішування внутрішніх і зовнішніх витрат. Іншими словами, США можуть витрачати гроші на закупівлю зброї, яка залишається в американських арсеналах, однак вказується в офіційній документації як частина «пакету допомоги Україні».
Аналіз від Economists for Ukraine: межа між фактом і міфом
Найрезонанснішою на цей момент стала робота аналітичної групи Economists for Ukraine, яка заявила: реальна економічна вартість підтримки США виявляється помітно нижчою, ніж навіть у підрахунках Kiel Institute чи урядових відомств. За словами учасників цієї міжнародної ініціативи, до якої входять близько 400 економістів з усього світу, більшість наявних цифр «дуже завищені» через особливості підрахунку та включення позик, логістики й інших внутрішніх витрат США до категорії «допомоги Україні».
У повідомленні від Economists for Ukraine зазначено, що група з 19 дослідників присвятила кілька місяців детальному вивченню кожного пункту постачань американської допомоги у проміжку від 2022 до 2025 року. Це включало:
- З’ясування точної вартості зброї та обладнання з урахуванням амортизації та «віку» військової техніки.
- Розмежування того, що є безповоротними ґрантами, а що — кредитами, ленд-лізом чи гарантіями під значно більші позики.
- Відокремлення внутрішніх витрат США (наприклад, оновлення власних озброєнь або логістика, що залишаються на території США) від фактичної матеріальної підтримки, яка потрапляє до України.
«Загальний підсумок становить приблизно 50,9 мільярда доларів допомоги за три роки повномасштабної війни, з яких 18,3 мільярда — це реальна військова складова», — приголомшують автори. Фахівці пояснюють, що офіційно озвучена військова допомога іноді сягає 60 або більше мільярдів доларі, проте мова іде про «включену ціну закупівлі нових озброєнь, а не справжню “балансову” вартість переданого старого обладнання».
Economists for Ukraine уклали класифікацію з восьми різних форм підтримки, які часто об’єднують під загальним словом «aid»:
- Пряме фінансування через міжнародні установи (Світовий банк) на покриття соціальних видатків (зарплати вчителям, медикам).
- Позики, що підлягають поверненню Україною.
- Застави для залучення більших кредитних ліній: «Якщо США надають $1,6 млрд, під які відкриваються кредити на $25 млрд, то реальний ризик для бюджету США — це саме 1,6 млрд, а не всі 25 млрд».
- Treasury Account Grants — цільові кошти на оборону, що часто йдуть на закупівлю обладнання в американських оборонних компаній (частина техніки потрапляє в Україну, частина залишається як резерв).
- Direct equipment transfer (Presidential Drawdown Authority) — передача США зі складів застарілих або надлишкових зразків зброї, які в бухгалтерському обліку Пентагону вже давно не оцінюються «за повною вартістю».
- Indirect equipment transfer — коли США компенсують витрати іншим країнам, що передають Україні свою зброю.
- Lend-lease — механізм, відомий ще з часів Другої світової, формально ухвалений для України, але не використовувався на практиці.
- Foreign Military Financing (FMF) — програми фінансування чи надання позик іноземним урядам (зокрема Україні) для закупівлі американської військової техніки.
За підсумками їхнього аналізу, найбільші розбіжності з офіційними цифрами виникають там, де до «допомоги» зараховують витрати на американські військові контракти (заміщення власних запасів), а також усі можливі позики, які Київ має повернути.
«Ми підрахували, що з усіх 50,9 мільярда доларів реальної допомоги лише 18,3 мільярда — це зброя та військова техніка, справді передана Україні, а не просто закуплена США для своїх потреб», — йдеться у документі Economists for Ukraine. «Частина коштів іде на кредити, які Україна має повернути, отже називати їх “фінансовими подарунками” не зовсім коректно», — додають автори, підкреслюючи, що з державного погляду США — це далеко не такі колосальні видатки, як може здаватися з офіційних звітів про асигнування.
Здебільшого розбіжність між офіційно заявленими сумами і тим, що реально отримують ЗСУ, зумовлена неврахуванням амортизації: наприклад, коли списані БТР 1980-х років обліковуються у звітах за ціною нових зразків. Важливо було відділити “кредити” і “ґранти”, бо ці речі часто зливаються в публічних заявах, унаслідок чого загальна сума здається більшою. Але якщо це борг, його доведеться повертати.
Таким чином, попри велику символічну й фактичну вагу цієї допомоги, цифри можуть бути суттєво менші за ті, що лунають на політичних трибунах. Це важливо і для української сторони, і для американських платників податків, щоб уникнути маніпуляцій довкола теми “фантастичних сум”.
Ключове — не суми, а порятунок життів
В умовах повномасштабної війни з Росією головне для України — не цифри «300 чи 500 мільярдів», а безпосередня можливість оборонятися й захищати життя власних громадян. За словами Президента Володимира Зеленського, щодня на фронті гинуть як військові, так і мирні мешканці, і будь-яка затримка чи обговорення «надмірних сум» можуть створювати ілюзію, ніби Україна отримує необмежені ресурси.
«Я думаю, що треба розібратися з допомогою. У нас абсолютно різні цифри, на жаль. Нам війна коштувала 320 мільярдів доларів. 120 мільярдів – це ми, народ України – платники податків, 200 мільярдів – це США і Європейський союз», — наголосив Зеленський під час пресконференції 19 лютого 2025 року.
Він також уточнив, що від Сполучених Штатів Україна отримала близько 67 мільярдів доларів військової підтримки та ще 31,5 мільярда — фінансової допомоги для забезпечення бюджетних витрат. Але Президент відкидає твердження, нібито загальна сума допомоги сягнула «500 мільярдів», і тим паче вважає абсурдним вимагати їх «повернути» у вигляді природних ресурсів чи рідкоземельних металів.
В коментарі для ЗМІ він додав, що Україна не визнає цих «500 мільярдів» як боргу, адже значна частина коштів надається у форматі ґрантів, і за умовами попередніх домовленостей повертати ці суми не потрібно. Якщо ж з’являються нові пропозиції щодо позик чи кредитних програм, то, за його словами, «це вже інша угода та інші умови», і Київ готовий вести перемовини, наскільки це відповідає інтересам України і її безпековим потребам.
«Ми не країна сировини — нам важливо, щоб угоди передбачали не лише доступ до ресурсів, а й інвестиції та гарантії безпеки. Це не можна зводити лише до питання “Поверніть борг”», — пояснив Зеленський під час зустрічі з журналістами.
Саме через те, що щодня в боях гинуть українці, українська влада закликає міжнародних партнерів оцінювати допомогу не за формальними мільярдними показниками, а з погляду фактичного внеску у захист людських життів. Для України ключовим залишається питання стійкого забезпечення війська зброєю, спорядженням і ресурсами, аби запобігти подальшим жертвам серед цивільного населення та військових, а на вістрі цих потреб — саме існування держави.
Автор: Лук’ян Сельський