Цього року Українське Спортово-Виховне Товариство «Чорноморська Січ» проводить вже 55-ту Спортову школу. Це направду унікальні спортивні заходи української діаспори у США. Ба більше, УСВТ «Чорноморська Січ» є феноменальною спортивно-виховною та соціально-культурною організацією українців у діаспорі. Я лишень зазначу рік заснування «Чорноморської Січі» – і ви все зрозумієте. Це – 1924! Так, саме так, 1924 рік. Тобто цьогоріч виповнюється вже 102 роки безперервної, плідної праці на ниві спортивного, виховного, культурного, соціального, економічного, національного розвитку української громади у США.
У 2026 році УСВТ «Чорноморська Січ» організовує ювілейну 55-ту Спортову школу для української молоді. Це величезний жертовний труд багатьох тисяч прихильників українського спорту у США, Канаді, Україні та інших країнах світу. Такий феномен, як Спортова школа, заслуговує нашої уваги. Насамперед ми маємо повернутися до витоків, до зародження та реалізації ідеї й перших кроків становлення.
Початок Спортової школи
Відповідь про те, якими були передумови заснування Спортової школи, надає нам редактор та спортивний референт УСВТ «Чорноморська Січ» Омелян Твардовський. Ось що він розповідає: «Сама наша назва Українське спортово-виховне Т-во «Ч. Січ» зобов’язує нас вести не тільки спортивну, але й виховну працю, що дуже тісно пов’язані між собою. Виховання нової, всебічно розвиненої людини – одна з необхідних і вирішальних умов успішного розвитку організованого українського суспільства. У виконанні цього завдання важлива роль належить фізичній культурі і спорту. Вони не тільки істотно впливають на особистість людини, але й на різні сторони групової діяльності і взаємовідносин людей… Коли до цих наведених фактів додамо важливість і духовного виховання української молоді в вільному світі, то ясно бачимо, яка велика була потреба організувати 1-шу в ЗСА Українську Спортову Школу». Направду це є важливою й нагальною потребою не лише тих років, а й сьогодення. Зараз тим паче це актуально для єднання української молоді у часі повномасштабної війни. Саме завдяки ключовому поєднанню тіловиховання, спорту, олімпійських традицій, культури, освіти, мови досягається виховний результат і розкривається потенціал єдності українців цілого світу.
На інший фактор заснування Спортової школи звертає увагу очільник УСВТ «Чорноморська Січ» Мирон Стебельський. Адже, щоб точно та ясніше зрозуміти генезис та потребу заснування Спортової школи, насамперед потрібно з’ясувати стан спортивного руху у США тих років й, зокрема, серед української діаспори. Тому Мирон Стебельський акцентував увагу на тому, що: «До часу приїзду нової еміграції, спортивне життя на терені поселення і діяння давніх українських поселенців було спорадичне, проявлялося в плеканні головно бейсболу, кошиківки, круглів. Щойно по приїзді великої кількості молоді та спортивних діячів з Європи після Другої світової війни почалося відродження спортивного життя. Постало ряд наших спортивних осередків, заснувалася Українська Спортова Централя Америки і Канади… Виглядало, що світле майбутнє спортивно-національного виховання української молоді є на добрій дорозі. Але, на жаль, не так сталося, як бажалося, після років бурхливого розвитку прийшов занепад, переставали існувати на початку окремі спортивні ланки, а далі й цілі спортивні осередки… бачучи, що вищезгадана криза скоріше чи пізніше зачепить і наше Т-во, управа вирішила організувати свою Спортову Школу».
Отже, виявляється, серед багатьох причин заснування Спортової школи можна виділити дві основні: по-перше, поєднання спорту та виховання перетворювало це на цілісний педагогічний процес для української молоді. Тут закріплювалася ідея тілесного, духовного та інтелектуального виховання. Тобто це формування гармонійно розвиненої особистості; по-друге, криза спортивного руху серед українців у США.
З’ясувавши передумови, слід проаналізувати перші кроки реалізації модерної на той час ідеї. У цьому нам допоможуть спогади та свідчення безпосередніх організаторів. Наприклад, Омелян Твардовський стверджує наступне: «Ідея створення нашої Спортової Школи виникла у мене в 1968 році, коли мені довелося відвідати табір американської молоді «Ол-Амерікен Сакер Кемп», яким завідував і далі проводить відомий український тренер Євген Чижович разом із своїм братом Володимиром і д-ром Л. Луценком. Слідкуючи за організованим українським спортивним життям, я бачив добрі можливості для створення спортивно-виховного вишколу теж для нашої молоді… Разом з однодумцем М. Стебельським і при підтримці пок. І. Ориняка і Є. Чижовича на початку 1969 року управа одноголосно вирішила створити свою Спортову Школу». Як ми бачимо, подібний проєкт українці вже реалізовували для американської молоді. Зрозуміло, що настав час і для української молоді на терені США щось подібне організувати.
Більше деталей про початки Спортової школи розповідає Мирон Стебельський. Ось що він згадує: «Бачучи конечну потребу виховання спортивного доросту та бачучи успіхи ведення американських спортивних шкіл, група ентузіастів – членів Т-ва: О. Твардовський, М. Стебельський, І. Ориняк, інж. Б. Гайдучок, Є. Чижович, мгр. І. Хамуляк, В. Матияш і інші при видатній помочі й підтримці Українського Робітничого Союзу та тодішнього управителя Оселі «Верховина» д-ра Р. Ричка задумали в 1970 р. зорганізувати «Футбольну Школу». Вочевидь, ми дізнаємося, що насправді все почалося у практиці зі школи футбольного тренування та виховання. Бо на той час цей напрям і серед американської молоді був значно популярний. Також футбольні табори для молоді були підтримані і муніципальною, і федеральною владою, що, звісно, надавало більше оптимізму для подальшого розвитку. Тут варто зазначити, що українські футбольні активісти – брати Чижовичі – були також серед перших засновників та експертів.
Дійсно, футбольна школа від початку потім була трансформована у Спортову школу. Про цей процес ми довідуємося зі спогадів Мирона Стебельського: «Літом 1970 р. постала перша українська Футбольна Школа УСТ «Ч. Січ», яка тривала один тиждень… До Школи зголосилися, в першу чергу, юнаки Т-ва, як рівнож юнаки поблизьких стейтів, разом 25 учасників. Загальне керівництво і вишкіл перебрав Є. Чижович. Бачучи зацікавлення учасників іншими спортивними дисциплінами, Управа Спортової Школи на 1971 р. включає до програми, крім копаного м’яча, відбиванку й приймає нову назву: «Перша Українська Спортова школа УСТ «Ч. Січ» для юначок і юнаків у віці від 12 до 18 років життя».
З цього ми можемо зробити висновок, що сьогоднішня 55-та спортивна школа УСВТ «Чорноморська Січ» бере свій початок від 1971 року. Тому маємо ще один приємний ювілей – 55 років їх проведення. Символічно, правда? 55-та Спортова школа у 55-річчя проведення! Водночас це не може нівелювати всіх тих кроків, що були зроблені до цього. Адже це все наша історія.
Поступовий розвиток Спортової школи ми спостерігаємо за декількома важливими факторами: по-перше, збільшення кількості учасників; по-друге, розширення програми та долучення нових популярних серед молоді видів спорту; по-третє, залучення найкращих фахівців, насамперед українців, з різних видів спорту. Про це українська преса у США писала наступне: «Загальне керівництво і вишкіл копаного м’яча очолює Є. Чижович, відбиванку веде інж. Б. Гайдучок – обидва при помочі знаних інструкторів. До помочі голоситься знаний спортивний діяч з Чикаго Мирон Дахнівський… В 1972 р. до програми Школи, крім існуючих вже дисциплін, додаються: теніс, плавання і легкоатлетика. Бачучи прогрес росту Школи й потребу зміни (поширення) Керівництва, Управа Т-ва визначує слідуючий порядок: на чолі Школи стоїть Керівник, який відповідає за цілість Школи, за вишкіл відповідає Директор; за опіку, порядок і чистоту відповідає Головний Опікун; за медичну опіку відповідає медсестра». Таким чином, Спортова школа з кожним роком удосконалювалася як організаційно, так і методично. Вибудовувалася цілісна структура організації, проведення, управління та забезпечення високої якості школи із залученням професіоналів своєї справи та експертів.
Відзначаючи свій перший невеличкий ювілей – 5 років, Спортова школа вже мала чималі здобутки й визнання громади: «Спортова школа впродовж 5-річного свого існування виконала наложене на неї завдання. За свою діяльність дістала признання від Спортової Централі (УСЦАК), як рівнож загальне визнання українського громадянства та української вільної преси («Шлях Перемоги», «Юнак», «Народня Воля», «Свобода», «Америка»)».
Вихованці Спортової школи після її завершення продовжували жертовно працювати для розвитку українського спорту у США. Всі, хто відвідували школу, потім були інструкторами, провідниками, виховниками, тренерами, а також успішними спортсменами. Наприклад, Яро Дахнівський чи Богдан Недільський. Мені пощастило зробити інтерв’ю з ними.
Яро Дахнівський здобув славу у футболі та гандболі у США. Грав за національну збірну країни з гандболу, зокрема брав участь в Олімпійських іграх 1996 року в Атланті (США). Богдан Недільський – успішний футболіст у США та в Україні. Він перший легіонер-американець в українському футболі. Богдан приїхав грати за український клуб «Карпати» (Львів) ще у той час, коли наша країна була окупована СРСР.
Якщо спортова школа досягла такого успіху за п’ять років, то уявімо, скільки вже зроблено за понад п’ятдесят років? Звісно, що ці десятиліття були різними. Були й успіхи, й розчарування, радість та сум, а головне – був рух. Тобто була жага працювати й долати будь-які виклики. Цей шлях направду є величним та заслуговує на увагу, пошану та пам’ять крізь роки.
Спогади учасників та інструкторів
Тисячі позитивних відгуків від кожного учасника з США та Канади. І це не вигадка, а реальність. Також варто зауважити, що до Спортової школи долучилися учасники та інструктори з України. Їхні спогади про школу є направду дуже цінні та емоційні.
Неодноразовий учасник Спортової школи з Києва Артем Скульський у своєму листі писав наступне: «Вже 8-ий рік я приїжджаю до Спортової Школи «Чорноморської Січі». Щоразу зустрічаюся зі «старими» друзями і знайомлюся з новими. Союзівка і табір Ч. Січі стали для мене як рідні. У таборі я маю змогу займатися спортом… Взагалі спорт відкрив у мені нові можливості, я повірив у власні сили… У таборі ми вчили українські пісні й вірші, і я розповідаю про це моїм друзям у Києві». Артем ще додав у листі, що його захопленням є скульптура, і він мріє стати професійним художником. Але спорт не стає на заваді йому, і він гармонійно їх поєднує у Спортовій школі.
Юрій Колб із Ужгорода, який неодноразово був інструктором у Спортовій школі, згадував таке: «Спортова Школа «Ч. Січі» має чудову базу на оселі «Верховина». Краєвид оселі нагадує мені Карпати. Порядок денний щодо спорту дуже навантажений. Діти мають можливість тричі на день займатися спортом і, що цікаво для всебічності розвитку, крім улюбленого спорту можуть підвищити свою майстерність в другому спорті. Вибір є між футболом, тенісом, відбиванкою та плаванням. Думаю, такий табір – відмінна підготовка як для міцного здоров’я, так і для навчання в новому учбовому році».
Андрій Кордіяк, інструктор зі Львова, про Спортову школу говорив так: «Як спортово-виховні програми, так і побут учасників – все це вислід подвижницької справи мудрих та добрих людей-засновників та опікунів «С.Ш.» на протязі багатьох років. Скажу відверто – спосіб ведення цієї справи може бути хорошим прикладом для багатьох подібних осередків».
Це всього декілька прикладів відгуків про Спортову школу. Направду їх набагато більше. Цьогорічна 55-та Спортова школа УСВТ «Чорноморська Січ» підтримає традиції минулих років та додасть модерних цікавих ідей для подальшого розвитку української молоді у США.
Автор: Олексій Лях-Породько
