Поки Сполучені Штати ведуть суперечливий мирний процес щодо війни Росії в Україні, група активістів прибула до Капітолія США, аби закликати законодавців продовжувати підтримувати Україну. Понад 600 делегатів взяли участь у саміті Ukraine Action Summit — заході, організованому Американською коаліцією за Україну, — і провели майже 450 зустрічей. Це був другий саміт, у якому я брав участь із цією організацією. Перший відбувся у вересні минулого року, в останні місяці президентства Джо Байдена, і суттєво відрізнявся від нинішнього.
Фото: Делегати штату Вашингтон зустрічаються із сенаторкою Марією Кантвелл
Перше, що впадає в око на саміті, — це різноманіття групи. Хоча більшість учасників були українського походження, серед них було й багато неукраїнців та представників інших етнічних груп. Ще одним помітним аспектом стала широка палітра соціально-економічного статусу й освітнього рівня делегатів. Серед присутніх були успішні бізнесмени, колишні урядовці та науковці з аналітичних центрів, а також студенти, батьки, які виховують дітей вдома, і пенсіонери. Саміт показав, що будь-хто може виступати на підтримку України.
На цьому саміті наша мета полягала в тому, щоб заохотити політиків продовжувати підтримку України. Наші основні тези були спрямовані на інформування законодавців про війну, зокрема про викрадення дітей та переслідування християн, а також на заклик виступати проти можливої російської експансії та просувати справедливий мир. Ми також закликали сенаторів і представників Конгресу стати співавторами законопроєкту «Sanctioning Russia Act of 2025» та наполягали на підтримці «REPO Act», який передбачає можливість конфіскації заморожених російських активів для посилення обороноздатності України. Хоча серед політиків було багато таких, які глибоко й послідовно підтримують Україну, важко уявити вагомі результати цих обговорень.
Неприємна реальність полягає в тому, що, попри словесну підтримку багатьох політиків, формування зобов’язань країни перед Україною значною мірою залежить від адміністрації Трампа. Зі стількома союзниками Трампа в Конгресі, включно з ключовими посадами на кшталт спікера Палати представників, важко уявити ухвалення законодавства, що суперечитиме зовнішньополітичному баченню Трампа.
Аналогічно й політика, спрямована на забезпечення справедливого миру для України, цілком залежить від чинної адміністрації та її перемовників. Хоча багато в чому вина покладається на адміністрацію, чимало співробітників Конгресу, з якими я спілкувався, виявили недостатнє відчуття нагальності ситуації.
Попри двопартійну підтримку України, деякі політики зосереджені передусім на пошуках винних. Це було помітно під час мого першого саміту, коли певні республіканські співробітники висловлювали такі думки, і знову проявилося цього тижня серед деяких демократів. Щоб ухвалювати закони, політики мають усвідомити екзистенційну загрозу, що нависла над Україною та Заходом. Тож у чому ж висновки з цього саміту?
По-перше, наші лобістські делегації прагнуть двопартійного підходу. Хоча такі заходи часто відвідують демократи та центристи, справжні республіканці — і особливо представники руху MAGA — недостатньо представлені. Щоб наше лобіювання спрацювало, зокрема в глибоко «червоних» штатах, потрібно більше делегатів, які гордо носять MAGA-кепки і вважають Україну питанням «America First».
По-друге, прихильникам України слід продовжувати поширювати інформацію. На деяких зустрічах було прикро дізнаватися, що співробітники або самі обрані посадовці не знали про ключові аспекти ситуації. Дехто не усвідомлював, що українська діаспора становить значну частину їхнього електорату. Інші не були знайомі з важливими законопроєктами, як-от «REPO Act».
Питання, які широко висвітлювалися в ЗМІ, зокрема умисне переслідування християн на окупованих Росією територіях України, теж виявилися не до кінця відомими окремим представникам влади. Це стало очевидним прогалиною в поінформованості деяких політиків.
По-третє, такі заходи справді мають користь. Важливо, щоб законодавці чули занепокоєння своїх виборців. Коли люди приїжджають із рідних міст до Вашингтона, округ Колумбія, вони демонструють пріоритетність цього питання. Це може стимулювати активніші дії з боку посадовців.
Цікаво бачити, як влаштована робота нашого уряду зсередини; завжди є чого повчитися і що вдосконалити. Сподіваюся, цей досвід дасть нам змогу відігравати більш помітну роль у підтримці боротьби України за виживання. Нам потрібно, щоб більше політиків відчувало невідкладність загрози в цій екзистенційній війні для України. Щодня тисячі українців гинуть від російських бомбардувань. Завдяки нашій активності ми повинні забезпечити, щоб підтримка України залишалася потужною, аж доки кількість жертв не зменшиться до нуля — і більше ніколи не зросте.
Автор: Едуард Приймак