У статті Reuters від березня 2022 року Андрія Сеньківа описали як пацифіста, який «писав блоги про спорт і ніколи в житті не тримав зброї», перш ніж Росія розпочала наступ на Україну. «Дуже страшно, що в 21 столітті навички, які вже давно мали б відійти в минуле, знову стали надзвичайно затребуваними», – сказав він тоді. На запитання, чи готовий він убивати росіян, він відповів: «Я не буду готовий, але зроблю це».
Український спортивний журналіст Андрій Сеньків, який зараз служить у ЗСУ. Фото: Андрій Сеньків
До 2024 року Андрій був змушений призупинити кар’єру після того, як його мобілізували до армії невдовзі після купівлі першого житла разом із дружиною Марішкою.
«Я вступив до армії у червні 2024 року. Отримав повістку і з’явився до Територіального центру комплектування», – розповів Сеньків. «Я солдат 53-го окремого стрілецького батальйону, відповідаю за забезпечення підрозділу – координацію з фондами, донорами, міськими та обласними радами, футбольними клубами, організацію збору коштів. Простіше кажучи, я шукаю «мавіки», інше необхідне обладнання та засоби ураження, які нам потрібні».
Андрій Сеньків зі своєю дружиною. Фото: Андрій Сеньків
Наразі батальйон дислокується на Новопавлівському напрямку, неподалік Великої Новосілки. Оскільки він перебуває на відстані від 10 до 40 кілометрів від лінії фронту, залежно від ситуації, Сеньків не бере участі у безпосередніх бойових діях. Ця відстань дає йому достатньо стабільності, щоб і далі стежити за своєю пристрастю – футболом. «Звичайно, не так багато чи регулярно, як раніше, але мені все ще вдається дивитися кілька матчів на тиждень».
Українські футбольні клуби активно підтримують його підрозділ, надаючи матеріали та обладнання. «Оболонь, Шахтар, Динамо, Полісся, Рух, ЛНЗ, Карпати, Епіцентр і Металіст 1925 – всі вони зробили внесок», – зазначив він. Він також висловив вдячність колегам, таким як Дмитро Поворознюк і Влада Зінченко, а також клубним працівникам, які допомогли налагодити контакти та організувати збір коштів.
Сьогодні найбільше радості Сеньківу приносить те, коли його підрозділ отримує необхідні солдатам матеріали. «Я той хлопець, який фотографується з коробками і дуже радіє, коли в цих коробках знаходиться те, що потрібно моєму батальйону», – написав Сеньків у соціальних мережах.
Британсько-український футбольний журналіст Ендрю Тодос, засновник Zorya Londonsk, згадує своє знайомство із Сеньківим: «Ми з Андрієм друзі, знаємо один одного вже понад п’ять років. Він брав у мене інтерв’ю ще на початку діяльності Zorya Londonsk, коли працював у Tribuna».
«Він добре відомий у колах українського футболу, а також в інших видах спорту, таких як волейбол та баскетбол», – продовжив Тодос. «Андрій працював у Tribuna – одному з найбільших спортивних сайтів України. Пізніше він приєднався до популярного футбольного YouTube-каналу TaToTake, після чого почав вести власне шоу під назвою Good Ibening, де щодня або щотижня підсумовував основні футбольні події».
Війна зупинила Good Ibening, але Сеньків все ще іноді веде канал KDK – «Клуб Диванних Критиків», YouTube-канал, де він обговорює футбол разом із Сергієм Болотніковим, колишнім редактором Tribuna та засновником TaToTake, який також зараз служить на фронті.
Сергій Болотніков (ліворуч) і Андрій Сеньків (праворуч), спортивні журналісти, які зараз служать у ЗСУ. Фото: Tribuna
Палкий вболівальник «Тоттенгем Хотспур» та «Оболоні», Сеньків настільки відданий, що навіть має татуювання із логотипом «Тоттенгема». Його відданість країні, як і улюбленим клубам, дуже глибока. «До мобілізації Андрій казав, що якщо настане такий момент, він прийме це і добровільно піде до армії», – зазначив Тодос. «Тож хоча, звісно, це був певний шок, коли це сталося, однак не стало несподіванкою те, що він пішов служити без вагань».
Попри війну, Сеньків мріє повернутися до колишнього життя. «Я ще не знаю, коли це закінчиться», – сказав він. «Але я хотів би вести спокійне, мирне, стабільне життя. Їздити на велосипеді, грати у баскетбол, проводити час із дружиною та родиною і записувати футбольні подкасти. Цього було б достатньо».
Про автора:
