Дональд Трамп вважає, що українська операція проти російських аеродромів дала Путіну привід розбомбити Україну. Це сміливе припущення хоча б тому, що масовані комбіновані атаки російської авіації проти цивільних кварталів українських міст відбувалися й до цієї української акції. Та й самі такі атаки готуються не протягом кількох днів, а протягом кількох місяців – тому що для проведення масованої атаки потрібно точно знати, яку кількість ракет і дронів буде вироблено на момент її планування.
Це не означає, що я виключаю бажання Путіна відповісти на український удар, але відбудеться це не сьогодні. А от що дійсно сталося вже сьогодні — це реальна зміна правил гри у цій війні. І не лише для самої Росії.
Найбільш розвинені у військовому сенсі держави досі робили ставку на багатомільярдні інвестиції у свою оборону. Бюджет Сполучених Штатів на оборону взагалі сягає трильйона доларів, і незабаром Дональд Трамп на черговому саміті НАТО вимагатиме від своїх партнерів збільшення військових бюджетів.
Але виникає слушне питання: який сенс у всій цій дорогій і неповороткій військовій техніці, якщо вона може бути знищена партією недорогих дронів? До речі, головний сенс української операції підкреслив сам Ілон Маск, якому важко відмовити у технологічних здібностях і розумінні трендів. Саме він сказав, що епоха літаків завершується, і починається епоха дронів.
Тож можна сказати, що смілива українська спецоперація, навіть якщо й не завдала вирішального удару по арсеналу повітряно-космічних сил Російської Федерації, точно змінила самі правила гри у великих війнах.
І зараз, коли я пишу цей текст, з’являються повідомлення про нову операцію, під час якої, нібито саме за допомогою дронів, практично знищено арсенал російської військової техніки.
Тепер дрони могли поставити крапку не лише в існуванні літаків, а й танків. Так працює логіка військово-технічного прогресу під час війни.
Держава, яка не має арсеналів, які можна порівняти з арсеналами противника, шукає нових і нестандартних рішень, щоб створити паритет у війні.
Дональд Трамп, можливо, вважав, що зменшення військової допомоги Україні примусить Київ піти на поступки агресивним російським вимогам, але домігся лише зміни самої парадигми мислення українських військових – які почали шукати нестандартні шляхи для зменшення російських арсеналів.
Так було і буде завжди. І можна навести приклад хоча б Другої світової війни.
Якби вона не була такою смертоносною, якби не супроводжувалася масовим винищенням цивільного населення, Голокостом – чи об’єдналися б тоді провідні фізики світу, щоб створити атомну бомбу й назавжди змінити саму історію людства та умови його існування (чи неіснування)?
Саме тому кожна війна є такою небезпечною: вона прискорює прогрес смерті. І саме тому я ще у 2022 році так наполегливо застерігав від цього прогресу й закликав цивілізований світ зробити все можливе, щоб змусити Росію зупинитися. Не переконувати себе, що це “лише українська війна”. Не вигадувати, що війна когось омине стороною, що когось захистить великий океан.
На недавній зустрічі у Білому домі про це якраз і згадав український президент Володимир Зеленський. Він справедливо сказав президенту Сполучених Штатів Дональду Трампу, що американці не відчувають цієї війни так, як відчувають її українці, – але можуть відчути.
І це зауваження викликало агресивну реакцію і з боку американського президента, і з боку його віце-президента Джей Ді Венса. Саме тому, що вони вважали: Зеленський говорить абсолютно нереалістичні речі, а Сполученим Штатам ніщо й ні від нікого не загрожує.
Хоча після 11 вересня я не був би таким переконаним.
І тепер ми розуміємо: від подібної атаки дронів, яку тепер може підготувати будь-хто — будь-яка ворожа держава чи навіть терористична організація — ніякий океан не захистить. І жодні трильйонні військові бюджети не врятують.
Це і є той урок, який світ отримав у результаті російсько-української війни. Скриньку Пандори вже відкрито. У павутині зараз опинився Путін — але це не означає, що в неї не потраплять і інші.
І що швидше ця війна закінчиться, то більше шансів, що смертоносний прогрес вдасться зупинити, що його стрімкий і невблаганний розвиток не створить нових проблем для мешканців тих країн, які сьогодні вважають, що насолоджуються миром.
Про автора:
