Коли в лютому 2022 року російські танки увійшли в Україну, більшість західних лідерів і розвідувальних агентств очікувала, що Київ впаде за кілька днів. Чотири роки потому українські оперативники ведуть війну по всій території Росії в межах власної спеціальної військової операції Києва.
Зараз більшість світу визнає Збройні сили України однією з найбільш загартованих у боях та інноваційних армій XXI століття. Колишній державний секретар США Ентоні Блінкен у 2023 році іронічно зауважив, що Росія має «другу за силою армію в Україні» — натяк на те, як українські захисники неодноразово перегравали те, що колись вважалося однією з найсильніших армій світу. І хоча звичайні війська України регулярно потрапляють у заголовки, саме її розвідувальні служби — зокрема Головне управління розвідки (ГУР) — ведуть тиху тіньову війну проти Росії по всьому світу.
Серед найсміливіших місій України за кордоном багато мають характерний почерк ГУР. Від ліквідацій глибоко на території Росії до диверсійних кампаній в Африці та Сирії — військова розвідка України стала однією з найактивніших і найстрашніших спецслужб світу.
Але тепер Служба безпеки України (СБУ) також дала зрозуміти, що кожен військовий стратег у світі вивчатиме її тактику. 1 червня, після 18 місяців планування, СБУ нейтралізувала 34% російських стратегічних бомбардувальників, здатних нести ядерну зброю. Посилаючись на американських чиновників і військових аналітиків, газета New York Times написала: «Україна продовжує змінювати спосіб ведення воєн у XXI столітті».
Київ реалізував складну операцію під назвою «Павутина», яка тривала 18 місяців і передбачала використання 117 дронів, таємно ввезених у вантажівках, для ударів по п’яти російських авіабазах, на відстані до 4000 км від України. Губернатор Іркутської області Росії Ігор Кобзєв навіть розмірковував над тим, чи не нагородити цивільних росіян, які намагалися кидати каміння, щоб зупинити дрони.
Унаслідок атаки було пошкоджено або знищено щонайменше 13 стратегічних бомбардувальників дальньої дії. За оцінками України, операція завдала Росії збитків на 7 мільярдів доларів. Фактично, Україна зробила послугу США, атакувавши російські бомбардувальники Ту-95, які десятиліттями становили загрозу для Америки, особливо в районах на кшталт Аляски.
Президент України Володимир Зеленський заявив: «Звісно, наразі не все можна розкривати, але це — дії українців, які без сумніву увійдуть до підручників історії». Наступного дня СБУ здійснила черговий — уже третій з 2022 року — удар по Керченському мосту в окупованому Криму.
Конкуренція між ГУР і СБУ за найзухваліші операції, ймовірно, лише посилюватиметься. Москва має всі підстави турбуватися через те, що на неї чекає далі.
Досяжність ГУР виходить далеко за межі України, що відображає стратегічну доктрину, сформовану роками війни з Росією та співпрацею з іноземними партнерами, такими як ЦРУ та МІ6. Начальник ГУР генерал Кирило Буданов натякнув, що Україна вже діє на рівні можливостей, подібних до «Моссаду», заявивши: «Якщо ви питаєте про Моссад як про відомий (тим, що)… усуває ворогів своєї держави, то ми вже це робили й будемо робити. Нам не потрібно нічого створювати, бо це вже існує».
Розвідслужби на кшталт ізраїльського «Моссаду» давно вважаються золотим стандартом шпигунства та саботажу. Ця репутація похитнулася після того, як служба не змогла запобігти нападу ХАМАС 7 жовтня 2023 року. Втім, Ізраїль швидко відновив свою репутацію завдяки гучній операції у вересні 2024 року, що отримала назву «атака пейджерами». Вибухові пристрої, заховані в пейджерах і раціях, були таємно передані бойовикам «Хезболли» й згодом дистанційно підірвані, внаслідок чого загинули десятки людей і тисячі були поранені.
Здається, Україна уважно спостерігала. У лютому 2025 року, за повідомленнями, українська розвідка провела схожу операцію: закупила партію FPV-окулярів (окулярів для дронів із видом від першої особи), замінувала їх і передала ворожим підрозділам через фальшивих донорів, які видавали себе за російських волонтерів. Пристрої вибухали в руках російських операторів дронів. «З часом таких буде більше», — сказав один з українських розвідників. Тим часом російську розвідку запідозрили в організації змови із розсиланням вибухових посилок по Європі в липні 2024 року. Як повідомило агентство Reuters у своєму розслідуванні, опублікованому в квітні 2025 року, пристрої були замасковані під секс-іграшки та фальшиву косметику.
«Здатність України проводити операції, подібні до знаменитої атаки пейджерами в Лівані, ґрунтується на потужній та зростаючій розвідслужбі, здатній здійснювати масштабні таємні операції», — зазначив Трестон Віт, головний геополітичний аналітик консалтингової компанії Insight Forward і ад’юнкт-професор Джорджтаунського університету. «Подальший розвиток прихованих можливостей дозволить Україні розгортати оперативників для використання вразливих місць у ворожій інфраструктурі й завдавати точкових ударів по критичних цілях».
Віт також додав, що такі атаки, ймовірно, стануть частішими: «Завдяки ретельному плануванню та сильному розвідувальному апарату, здатному виявляти слабкі місця в ланцюгах постачання технологій, ці операції — хоча й складні та ресурсомісткі — можуть бути успішно реалізовані, демонструючи надзвичайну важливість тіньової тактики у сучасній війні».
Україна залишається стриманою у коментарях щодо своєї ролі в цільових ліквідаціях, однак зростаюча точність і успішність цих операцій, ймовірно, свідчить про зростаючі можливості її розвідувальних служб. Марк Галеотті, провідний аналітик із питань Росії, зазначив, що в Кремлі «добре усвідомлюють можливості ГУР», додавши, що російські силові структури «ставляться до нього з помітною професійною повагою, навіть попри рівну міру неприязні».
Андрій Черняк з української військової розвідки раніше попереджав, що будь-хто, хто нападає на Україну, «перебуває під наглядом». Разом із СБУ Україна цілеспрямовано атакувала російських воєнних злочинців і тих, хто зрадив країну. Останніми місяцями Україна ліквідувала кількох російських генералів у Москві, і при цьому російські спецслужби виявилися безсилими зупинити дедалі зростаючу досяжність Києва.
«Їхні дії були ефективними з точки зору тактичних результатів — багато місій увінчалися успіхом, зокрема й високопрофільні ліквідації за межами України», — сказала Олександра Устінова, народна депутатка України від партії «Голос». Вона зазначила, що ліквідації ймовірних російських воєнних злочинців стали важливим психологічним стимулом для багатьох українців.
«Вони також показали Заходу, що наші можливості значно перевищують ті, які нам традиційно приписували», — сказала Устінова. «Навіть якщо йдеться про успіхи меншого масштабу, вони все одно відіграють ключову роль у ширшій кампанії».
За словами Устінової, мета полягає в тому, щоб виявити тріщини та вразливості в безпекових і політичних структурах Росії — як у військовому апараті, так і в її керівництві. «Урешті-решт, усі війни закінчуються політичними рішеннями, — сказала вона. — Військовий успіх формує політичний ландшафт, роблячи дедалі неможливішим для агресора продовження кампанії. Саме це є ширшою стратегічною метою таких операцій».
У Києві вважають, що попри обережність Заходу, ідея про те, що Росія автоматично ескалуватиме конфлікт у разі ударів України по її території — чи навіть по самій Москві — вже неодноразово була спростована. «Ці ліквідації допомагають це продемонструвати». На Заході, здається, глибоко бояться того, що Київ може зробити або на що зважиться, якби йому дозволили діяти без обмежень проти росіян.
Еволюція української розвідки
Еволюція України в сфері розвідки не сталася за одну ніч. І СБУ, і ГУР потребували підтримки в процесі цього відновлення. ГУР переважно зосереджувався на розвідувальній діяльності за кордоном. Водночас ЦРУ залишалося обережним у співпраці з СБУ — переважно через радянську спадщину, історію корупції та залученість служби до контролю економічних злочинів. Хоча ЦРУ й інвестувало в СБУ, створивши новий підрозділ шпигунів під назвою П’яте управління, головним бенефіціаром західної розвідувальної підтримки став ГУР.
Однією з перших летальних операцій П’ятого управління стала ліквідація Павла Дрьомова, командира козацького батальйону на окупованому Росією сході України, у грудні 2015 року. Отримавши інформацію про зацікавленість Дрьомова до автомобілів Range Rover, оперативники СБУ переправили автомобіль на підконтрольну Росії територію та замінували його. Місцевий інформатор передав Дрьомову ключі, і вже наступного дня СБУ дистанційно підірвала бомбу, вбивши його на місці.
У 2015–2016 роках, під керівництвом тодішнього голови ГУР Валерія Кондратюка, Київ тихо розпочав підготовку до таємних бойових дій, передбачаючи майбутню агресію Росії. Зрештою ЦРУ направило мільйони доларів на підготовку та оснащення українських розвідників. Це партнерство стало частиною ширших зусиль із трансформації пострадянської розвідувальної інфраструктури України в сучасну, активну силу, здатну діяти глибоко за ворожими лініями.
Кондратюк пішов на великий особистий ризик, щоб побудувати ці відносини, ймовірно, розкриваючи інформацію, яку не мав права розкривати. У результаті американці почали отримувати розвіддані, яких не бачили десятиліттями. Але водночас це розв’язало сили, які США вже не могли контролювати — сили, що дедалі більше почали випробовувати уявні «червоні лінії», які Москва проводила для Заходу в наступні роки.
За допомогою США Україна збудувала близько десятка секретних передових операційних баз поблизу кордону з Росією, призначених для підтримки розвідувальних місій через кордон, ведення радіоелектронної боротьби та роботи груп інфільтрації. Реальність полягає в тому, що ми, можливо, ніколи повністю не дізнаємося, наскільки підтримка з боку ЦРУ була впливовою. Більшість співпраці залишається засекреченою, і багато з найважливіших місій, ймовірно, відбулися далеко від публічної уваги.
Однак у серпні 2016 року, коли російські гелікоптери були розміщені в окупованому Криму, українські сили спеціального призначення ГУР були направлені за ворожі лінії для проведення диверсійної операції, яка переросла в перестрілку з російськими спецслужбами. За даними ГУР, українці ліквідували полковника Романа Каменєва та сержанта Семена Сичова, а також поранили кількох інших.
Інцидент був настільки чутливим, що тодішній президент Петро Порошенко достроково перервав закордонну поїздку, а президент США Барак Обама навіть розглядав можливість скасування програми таємних операцій в Україні. Тодішній віцепрезидент Джо Байден попередив президента України, що «таке не повинно навіть наблизитися до повторення». Путін також пригрозив: «Ми, очевидно, не залишимо це без відповіді».
Той самий обережний підхід часто проявлявся і за президентства Байдена, коли американські чиновники часом були паралізовані страхом порушити кремлівські «червоні лінії». У відповідь на це Україна взяла справу у свої руки — показавши, що так звані червоні лінії Росії можна перетинати без спричинення тих катастрофічних наслідків, яких досі побоюється багато хто на Заході.
Те бойове зіткнення в Криму вплинуло не лише на тактику — воно сформувало ідентичність сучасних українських спецслужб. Операція, проведена бійцями підрозділу Буданова, завершилася смертю командира російського спецназу, який до того ж був сином генерала. Після цього підрозділ, вже відомий своєю зухвалістю, обрав собі новий символ: сову з мечем, що пронизує серце Росії.
Сова була обрана не лише як символ мудрості, а й тому, що вона є природним хижаком кажанів — емблеми російського спецназу. Це також було навмисною відповіддю на гасло спецназу: «Над нами лише зірки». Мовчазна відповідь ГУР: Sapiens dominabitur astris — «Лише мудрий володіє зірками». Кремль був у люті, намагаючись зобразити емблему як фашистську та екстремістську — що свідчило, наскільки глибоко цей символ зачепив російське керівництво.
Ця емблема, вочевидь, народилася саме з того рейду. За повідомленнями, Буданов тримав живих сов на базі, і символ мав слугувати посланням до спецназу: ми бачимо в темряві й вражаємо без попередження. Сьогодні це зображення висить за спиною Буданова в його кабінеті — як постійне нагадування про витоки піднесення ГУР і як виклик росіянам. На самого Буданова вже було здійснено десять спроб замаху з боку Росії.
У відповідь Росія почала полювати на українських оперативників. Максим Шаповал, ключовий учасник рейду в Криму, був убитий у 2017 році. Через два роки російський агент намагався вбити Кирила Буданова, який тоді був висхідною зіркою в ГУР, за допомогою вибухівки в автомобілі — замах провалився, бо пристрій вибухнув передчасно.
Зростаюча досяжність української розвідки
До 2021 року українські розвідники були не лише навчені до війни — вони вже виконували глобальні місії. Під час падіння Кабула ГУР провів надризиковану евакуаційну операцію, врятувавши близько 700 осіб під час шести рейсів, зокрема українських громадян і іноземних союзників. Українські військові супроводжували колони вулицями Кабула, контрольованими талібами, часто пішки й під загрозою з боку бойовиків в Афганістані.
Коли в лютому 2022 року Росія розпочала повномасштабне вторгнення, саме елітний «батальйон Шаман» ГУР допоміг зупинити падіння Києва. Вони зіграли ключову роль в обороні аеропорту Гостомель — одного з головних об’єктів російського наступу, тоді як інші підрозділи ГУР здійснювали диверсійні атаки на російські колони та лінії постачання.
Однією з найзухваліших місій під час війни стала операція в Маріуполі пізніше того ж року. Коли завод «Азовсталь» опинився в повному оточенні, ГУР організував сім рейдів гелікоптерів у глибокий тил російських позицій, щоб доставити припаси заблокованим українським захисникам і евакуювати поранених. Гвинтокрилами керували добровольці, які усвідомлювали ризик; маршрути польотів були неймовірно складними, аби уникнути російської ППО.
Глобальні амбіції ГУР продовжували зростати. The Washington Post повідомила, що наприкінці 2024 року українська розвідка направила близько 20 досвідчених операторів дронів і приблизно 150 дронів до повстанців, щоб допомогти у боротьбі проти режиму Асада. Це було відображенням обіцянки Буданова, яку він дав у квітні 2023 року: Україна переслідуватиме росіян, винних у воєнних злочинах, «у будь-якій точці світу».
В Африці ГУР підтримував зусилля з атак на найманців «Вагнера» в Судані та Малі, включаючи організацію засідки в Малі, внаслідок якої загинули 84 вагнерівці. Сергій Кузан, голова Українського центру безпеки та співпраці й колишній радник Міністерства оборони України, повідомив, що серед убитих у Малі російських найманців було багато злочинців, які раніше воювали на Донбасі — деякі ще з 2014 року. Баг Траоре Леґран, дослідник із Сенегалу, зазначив: «У зв’язку з нинішньою динамікою міжнародної геополітики Малі перетворилася на арену непрямих зіткнень між Росією та Україною».
Однак Антоніо Джустоцці, старший науковий співробітник Королівського інституту об’єднаних служб (RUSI), заявив: «Немає чітких доказів, що Україна справді брала участь у подіях у Малі». Він додав: «Якщо участь і мала місце, то, ймовірно, це була передача певного фінансування та, можливо, обладнання повстанським групам у Малі». Київ заперечив, що передавав дрони повстанцям. Андрій Юсов, речник ГУР, заявив, що малінійські повстанці отримали «необхідну» інформацію для проведення атаки.
Ці операції очевидно виводять Москву з рівноваги. Речниця МЗС Росії Марія Захарова звинуватила Україну у «відкритті другого фронту в Африці», заявивши, що Київ тепер прагне дестабілізувати Росію всюди, де тільки може.
Тиха війна ГУР — від Сирії до Судану й самої Росії — демонструє не лише стійкість України, а й її дедалі більшу майстерність у веденні тіньових операцій, що тероризує уяву кремлівської еліти. Ірина Філатова, російська історикиня, яка проживає в Південно-Африканській Республіці й має звання почесної професорки Університету Квазулу-Натал, зазначила: «Українці повинні довести африканським країнам, що росіяни не всесильні й теж можуть програвати».
На початку квітня 2025 року, під час зустрічі в Москві, міністр закордонних справ Малі Абдулай Діоп разом із міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим назвав Україну «терористичною державою». Кремль досі глибоко озлоблений через атаку в Малі — удар, який не лише завдав серйозних втрат силам, пов’язаним із «Вагнером», а й символізував зростаючу здатність України кидати виклик інтересам Росії далеко за межами європейського театру бойових дій.
У відповідь речник Міністерства закордонних справ України заявив: «Справжньою загрозою для стабільності та розвитку Африки є російські найманці з “Вагнера”, які несуть із собою лише смерть, руйнування і грабунок, куди б не з’явилися». Євген Дикий, колишній командир роти батальйону «Айдар», зазначив, що Київ має власні рахунки з найманцями «Вагнера» в Африці.
Київ пише майбутні підручники НАТО
Це, ймовірно, свідчить про те, що Україна не має наміру зупиняти операції проти російських найманців у всьому світі. Навпаки — її кампанія, схоже, набирає обертів. Якщо Захід посилив би підтримку глобальної діяльності ГУР — навіть помірними інвестиціями — результат міг би бути вражаючим.
Така підтримка могла б допомогти Україні зруйнувати зростаючий вплив Росії в Африці, зірвати операції «Вагнера» та посилити місцевий опір авторитарному укоріненню. «Росія, по суті, отримує вигоду від своєї присутності в Африці, заручаючись голосами в Генасамблеї ООН та демонструючи західним державам свою здатність підривати їхні інтереси в різних частинах світу», — зазначив Джустоцці.
Коментуючи глобальну активність України в протистоянні Росії, Мік Раян, колишній генерал-майор армії Австралії, підкреслив, що операції української розвідки в таких місцях, як Африка й Близький Схід, посилають чіткий сигнал Заходу: їм нічого боятися від Росії. У розірваному війною Афганістані Росію дедалі більше сприймають як небезпечну країну, яку регулярно атакують дронами.
На противагу цьому, адміністрація Байдена в 2022 році здавалася паралізованою страхом — страхом перед ядерною ескалацією та порушенням так званих червоних ліній Росії. У той час як українці відбивали російські війська на полі бою, Вашингтон був скутий нерішучістю. Білий дім обрав обережність замість перемоги. Байден вирішив не дозволити Україні перемогти на полі бою, зробивши ставку на обережність і стриманість.
Історія показує, що спецслужби, готові до сміливих дій, часто змінюють хід подій. Чехословацькі та британські оперативники під час Другої світової війни успішно ліквідували Райнхарда Гейдріха. «Моссад» вистежив і знищив членів «Чорного вересня», відповідальних за масове вбивство на Мюнхенській олімпіаді.
Коли ця війна зрештою закінчиться, Україні буде що показати світу — хоча багато з того, що відбувається у відчайдушній розвідувальній війні за лаштунками, так і залишиться нерозкритим.
Урешті-решт, це ж та нація, яку нинішній директор ЦРУ Джон Реткліфф нещодавно охарактеризував як таку, що готова «битися голими руками, якщо буде потрібно, якщо їм не запропонують умови, прийнятні для тривалого миру».
У майбутні роки розвідувальні служби НАТО дивитимуться на українських колег не як на учнів, а як на рівних. Українські спецслужби вже продемонстрували, як маленька, атакована держава може діяти значно ефективніше за свою вагову категорію — і сьогодні вона вже стоїть серед найкращих у світі.
Про автора:
