Понад три роки Український музей у Нью-Йорку, якому у 2026-му виповниться 50 років, очолює Пітер Дорошенко – відомий артменеджер українського походження, колишній директор PinchukArtCentre та музею Dallas Contemporary у США. Музей у період повномасштабної війни перетворився на майданчик, що розповідає про українське мистецтво та бореться з російським привласненням імен видатних митців. Очільник найбільшого українського музею Північної Америки розповів про амбітні плани – деколонізацію мистецтва, виставки Примаченко, Екстер і Татліна та намір увійти до ТОП-5 музеїв Нью-Йорка.
Про це повідомляє Укрінформ та Суспільне.Культура.
«Я б хотів, щоб більше директорів мистецьких закладів, я не кажу про музичні, розрізняли: чи то є Росія, чи Україна. Бо тепер ми маємо проблему, що більшість із них геть зовсім плутають, для них все є Росія. Тому ми, Український музей у Нью-Йорку, зараз працюємо над деколонізацією української культури… Тож тепер ми мусимо розповісти всім, що таке українська культура. Йдеться не лише про живопис і скульптуру, а й про кіно, хореографію, кулінарні традиції. Музей має всебічно розказувати про всі види мистецтв», – каже Дорошенко.
Саме тому музей активно працює над деколонізацією української культури та навіть випустив футболки з написом “Ukraine is not Russia”.
З 2022 року у музеї відбулися ключові виставки – «Марія Примаченко: Слава Україні» (перша масштабна експозиція мисткині за межами Європи), «Олександра Екстер: сцена – це світ» (перша персональна виставка в Північній Америці) та «Татлін: Київ» (перша в США виставка, присвячена українському періоду авангардиста). Останній проєкт відтворював атмосферу київської майстерні Татліна, включно з реконструкцією трибуни 1927 року та історіями про лелеку, який жив у художника на ліжку, поки той спав на підлозі.
«Як можна про Олександру Екстер казати, що вона росіянка, якщо вона жила в Москві менше ніж два роки? Росія постійно перекручує фактаж і бреше, поширюючи пропаганду. І це мені дуже болить. Нині настав час повернути правду», – додав очільник музею.
У планах музею – виставки про українських євреїв ХХ століття, Іллю Рєпіна, Василя Єрмілова, шістдесятників, а також масштабний проєкт про Казимира Малевича в контексті деколонізації.
«Світ мусить знати, що Казимир Малевич має польське коріння, але він був народженим вже в четвертому поколінні тут, у Києві, де донині живуть його родичі… Європейцям значно легше усвідомити, що Україна була частиною Російської імперії, а потім її примусово приєднали до Радянського Союзу. У США складніше донести, що Казимир Малевич, Ілля Ріпин, інші митці, яких тривалий час називали росіянами, мають українську історію. Ми пробуємо це змінити; це важливе завдання для Українського музею в Нью-Йорку і для мене особисто», – підкреслює Дорошенко.
Окрім виставок, музей реалізує програму SAFE (Safeguarding Ukrainian Culture), яка допомагає українським музеям у зонах ризику: від цифровізації колекцій та надання обладнання – до підготовки до післявоєнної реставрації та юридичного супроводу повернення викрадених артефактів.
Дорошенко також поділився своєю родинною історією: його предки походять із Запоріжжя, Херсонщини та Донеччини, а під час Другої світової війни були вивезені на примусові роботи до Німеччини. Згодом вони емігрували до США, де майбутній директор музею зростав у міцному українському середовищі Чикаго, спілкуючись українською як першою мовою.
«Це велика гора – її непросто здолати. Але ми не зупиняємося. Не варто сподіватися на те, що Москва припинить брехати. Ми мусимо постійно створювати проєкти і поширювати правдиву інформацію, щоб стверджувати українську культуру», – наголошує він.
Фото: unwla.org, supportyourart.com
Авторка: Інна Міхно