Гурт “VODA Voice” став голосом України на мультикультурному фестивалі у Нью-Джерсі

У містечку Марлборо Тауншип, штат Нью-Джерсі, на території Marlboro High School відбувся вже шістнадцятий за рахунком щорічний фестиваль культурної спадщини місцевої громади “Multicultural Day”. Цьогоріч одним з найемоційніших став виступ трьох українок – гурту “VODA Voice”, який гідно представив на сцені українську пісенну традицію. 

Про це Vilni Media розповіла президент фонду “USA stands with Ukraine” Марина Власюк.

За її словами, цьогоріч на мультикультурному фестивалі, що відбувся 7 грудня, українська культура зазвучала по-особливому – не через прапори чи презентації, а через силу живого голосу. Гурт “VODA Voice” став справжнім символом української присутності на міжнародній сцені.

До складу гурту входять Юлія, Наталія та Євгенія Мальцеви. Двоє з них – рідні сестри-близнючки з Харкова, які мали професійний вокальний шлях в Україні, працювали на Першому національному телебаченні та розвивали власний творчий проєкт. І вже тут, у США, разом із подругою утворили гурт. 

Сьогодні “VODA Voice” – це не лише творчий колектив, а культурна місія. Співачки є Ambassadors of Ukrainian Song in the World, переможницями 5  Міжконтинентального Радіофестивалю «Співай Рідною». Колектив дав понад 65 концертів у США, більшість із яких були благодійними. У 2025 році гурт отримав нагороду від організації із захисту прав людини за підтримку дітей, постраждалих від війни, яку вручив Герой України генерал Юрій Гордієнко.

Під час фестивалю вони виконали дві ключові композиції: всесвітньо відомий «Щедрик» Миколи Леонтовича та народну пісню «Ой, сивая та зозуленька», які стали емоційним апогеєм вечора.

“Ми не просто співаємо — ми боремося. Коли нас запросили на фестиваль, я одразу зрозуміла, що це не просто концерт, це –наша культурна оборона. Люди в залі дивилися на нас з такою повагою, з таким інтересом, з таким теплом, що інколи я ледве стримувала сльози. «Ой, сивая та зозуленька» — пісня з жіночої пам’яті. Коли ми її виконували, я відчула, що кожна жінка України стоїть поруч зі мною. Ми несемо Україну голосом, бо зараз пісня — це теж зброя. Зброя світла», – поділилася враженнями Наталія Мальцева.

А Євгенія Мальцева додала, що «Щедрик» має особливе значення для їхньої родини.

“Щедрик» – це мій дім, моє дитинство. Бабуся співала нам його сотні разів. Ми з сестрою ходили по родичах на Різдво – нам давали цукерки, гроші, яблука, але найціннішим був сам спів. Коли я співаю «Щедрика» тут, у США, мене ніби повертає в ту хату, до тих людей. І я розумію, що ми несемо пісню, яку ніхто і ніколи не зможе відібрати в України. Ми з Харкова. Леонтович – зі сходу України. І інколи мені здається, що якась невидима нитка зв’язує всіх українців між собою, навіть якщо між нами океани. Це особлива честь – співати під час війни. Іноді хочеться плакати прямо на сцені, але ми тримаємо голос, бо це наш фронт”, – говорить співачка.

За словами солісток, виконання українських пісень у США стало для них способом зберегти й донести національний культурний код, об’єднати громаду та підтримати Україну під час війни. Юлія Мальцева додала, що кожен їхній виступ – це міст між українською діаспорою та батьківщиною:

“Ми допомагаємо дітям, родинам, військовим. Коли після концерту до нас підходять люди і кажуть: “Дякую, ви повернули мені Україну на кілька хвилин”, я розумію, що музика – це теж герой. І співати під час війни – це дуже особлива місія. Ти виходиш на сцену не для себе. Ти виходиш для країни”.

Гурт також виконав свій новий реліз «Рідна Земля», що став емоційним завершенням української програми на фестивалі.

Фото надані Мариною Власюк
Авторка: Інна Міхно