Коли насправді завершуються зимові свята? Чи визначає їхній кінець календар – чи емоції, що ще довго звучать у серці? І чи може загубитися Різдво, якщо його несуть діти, пам’ять і жива традиція?
Саме з такими відчуттями в осередку СУМ (Спілка Української Молоді) у Пассейку (штат Нью-Джерсі) відбулося завершення зимового святкового циклу – не просто як підсумок різдвяних подій, а як глибоке символічне дійство, що поєднало традицію, сучасність і болісну реальність війни.
Цьогорічна програма об’єднала близько 200 дітей, які вийшли на сцену, щоб мовою танцю, слова й пісні розповісти історію України. Українські танці Галичини та Буковини, яскраві костюми, ритм і рух стали не лише естетичним елементом свята, а й проявом живої культури, що передається з покоління в покоління – навіть за океаном.
Окремою, глибоко емоційною лінією прозвучала тема війни. Інсценізація «Різдво не загубилося» поєднала монологи військових і матерів, створивши простір щирої розмови про біль, очікування й надію. Це було Різдво, що проходить крізь окопи й евакуації, але не втрачає свого сенсу.
Вертеп за участю старшого юнацтва був побудований як подорож різними етапами української історії – від депортованих українців минулого до сучасних біженців. Минуле й теперішнє переплелися в одному сценічному просторі, нагадуючи про тяглість української долі.
Усе дійство об’єднували колядки у виконанні дітей та хору, додаючи глибини й спільного звучання – як голосу громади.
Свято було традиційним за змістом, але надзвичайно сучасним за формою й сенсами. Його проведення довелося перенести через негоду, однак жодна погода не здатна зупинити потребу бути разом, пам’ятати своє і передавати його дітям.
Це завершення зимових свят у СУМі стало ще одним підтвердженням: Різдво не закінчується датою. Воно триває там, де є діти, культура, пам’ять і віра в Україну.
Авторка: Тамара Заяць