Світлана Коновалова разом із чоловіком переїхала до США близько десяти років тому – вже сформованою особистістю, з досвідом і розумінням життя. В Україні вона працювала у сфері юриспруденції, а її чоловік мав власний бізнес, тож вони не починали «з нуля» як люди, але як іммігранти – саме так. Перші роки були непростими: нова країна, інша культура, інший менталітет. Це був період адаптації, помилок і пошуку себе, який водночас став точкою росту.
З часом, працюючи в різних компаніях, вони зрозуміли: хочуть створити щось власне. Важливу роль у цьому рішенні відіграв штат Нью-Гемпшир, де вони відчули підтримку та силу місцевої спільноти. Сьогодні їхній бізнес – це більше ніж робота. Це справа життя, у яку вкладено роки праці, віру і великі амбіції – справжня «третя дитина», з якої і починається ця історія. Компанія займається встановленням вікон і дверей – сферою, в якій чоловік Світлани має багаторічний досвід. Але якщо раніше він працював у вже налагодженій системі великої компанії, то створення власної справи означало почати все з нуля. Потрібно було знайти приміщення для шоуруму, оформити документи, розібратися в юридичних процесах, вибудувати партнерства та знайти надійного виробника
Перші місяці були найскладнішими: багато невідомого, велика відповідальність і відсутність чітких інструкцій. Ні освіта, ні попередній досвід не давали готових відповідей, тож усе доводилося опановувати самостійно. Помилки були неминучими, інколи вони коштували грошей, але разом із цим приходив найцінніший ресурс — досвід. Саме він сьогодні став основою впевненості та дозволяє родині розвивати бізнес і рухатися вперед.
Порівнюючи бізнес-середовище України та США, відзначає одну з ключових відмінностей – прозорість. Якщо в Україні відкриття бізнесу часто супроводжується неформальними платежами, то в США всі процеси чітко регламентовані: є офіційні збори, податки і зрозумілі правила. Хоча бюрократичні процедури можуть займати більше часу, вони дають впевненість у чесності системи. Світлана самостійно пройшла всі етапи оформлення документів, що дозволило їй глибоко зрозуміти процес і сьогодні впевнено дивитися на можливість відкривати нові напрямки.
Моменти, коли хотілося здатися, у їхньому шляху були – і не раз. Але їх тримали амбіції, бажання досягти більшого і, найголовніше, підтримка одне одного. Для Світлани та її чоловіка сім’я стала справжньою командою, і саме ця єдність допомогла пройти через труднощі та не зупинитися. Йти вперед – ця вольова риса українців часто спасає.
З початком війни відчуття відповідальності за свою країну стало ще сильнішим. Якщо раніше багато хто в США майже нічого не знав про Україну, то тепер про неї говорить увесь світ. І разом із цим з’явилося внутрішнє усвідомлення: важливо не лише будувати бізнес, а й гідно представляти свою націю – працьовиту, чесну, сильну і незламну.
На запитання, чого навчила Америка і що дала Україна у сфері, впевнено відповідає: “Америка навчила не боятися і вірити у власні сили, тоді як Україна дала фундамент – цінності, характер і виховання.” Саме це поєднання стало їхньою опорою. Тому порада проста: не боятися – ні мови, ні помилок, ні початку. Але водночас – поважати правила і вчитися працювати в системі, а не проти неї.
Поза бізнесом їхня мрія проста і дуже людяна – щоб кожна родина, особливо іммігрантська, мала можливість бути разом, обіймати своїх близьких і не втрачати зв’язок один з одним.
Авторка: Тамара Заяць
