У столиці Сполучених Штатів 30 березня відбулася конференція «Львівський псевдособор 1946 року: 80 років потому – переслідування триває», організована Центром дослідження історії Української Церкви у партнерстві з Українським католицьким університетом та Інститутом святого Гавриїла у Вашингтоні.
Захід був присвячений 80-й річниці Львівського псевдособору 1946 року – події, під час якої радянська влада за участі спецслужб і у співпраці з Російською православною церквою намагалася ліквідувати Українську греко-католицьку церкву. Цей псевдособор став прикладом застосування державного насильства для примусового навернення вірян до підконтрольної режиму церкви.
Учасники конференції наголосили, що переслідування мало системний характер. Українська греко-католицька церква була мішенню, зокрема, через свою глибоку пов’язаність із українським народом, міжнародні зв’язки як частини Католицької церкви та незалежність від державного апарату.
Як наголосив віцеректор Українського католицького університету, історик Церкви доктор Олег Турій, псевдособор 1946 року відображає тяглість російської імперської політики – від царських часів до радянського режиму і до сучасної Росії. За його словами, у кожну епоху влада намагалася знищити релігійні інституції, які не підпорядковувалися державному контролю, особливо на окупованих територіях.
«Це приклад тяглості – від царської Росії до радянського режиму і сучасної Росії. На окупованих територіях держава завжди намагається знищити ті церковні структури, які не підпорядковуються її контролю. Водночас важливо розуміти, що Церкву неможливо знищити. Для віруючих вона — не лише інституція чи структура, а те, що живе в їхніх серцях, свідомості, культурі та самому сенсі їхнього існування. Цього не змогли зрозуміти ні імперська влада, ні радянська система. У результаті ця організована державою спроба насильницького підпорядкування вірян зазнала невдачі. Церква вистояла у підпіллі, зберігши найважливіше для людей. Згодом саме Українська греко-католицька церква відіграла ключову роль у національному та релігійному відродженні, сприяючи розпаду Радянського Союзу. Сьогоднішні спроби путінського режиму використовувати Церкву для виправдання війни та насильства є короткотривалими і неминуче зазнають краху», – наголосив він.
Учасники також провели паралелі між подіями 1946 року та сучасною війною Росії проти України. Станом на кінець 2025 року внаслідок російської агресії в Україні пошкоджено або зруйновано 737 культових споруд. Загинули щонайменше 67 священнослужителів різних конфесій. Задокументовано щонайменше 2 881 атаку на систему охорони здоров’я, зокрема удари по лікарнях, каретах швидкої допомоги та медичних складах. Також постраждала система освіти: 4 048 шкіл було пошкоджено, ще 408 — повністю зруйновано, що вплинуло на мільйони дітей по всій країні. Російські атаки тривають. Зокрема, 24 березня безпілотник РФ вдарив усього за п’ять метрів від храму XVII століття у Львові, який входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
Окрім обстрілів, російські військові грабують храми, закривають їх або використовують у власних цілях. Як наголошувалося під час конференції, це є частиною ширшої політики знищення української ідентичності – разом із атаками на культурні пам’ятки, музеї, бібліотеки та освітні установи.
Митрофорний протоієрей доктор Марк Морозович підкреслив, що проблема релігійних переслідувань в Україні потребує більшої уваги у США:
«У сучасному світі Росія пригнічує релігійну свободу на окупованих територіях України. Люди у Вашингтоні та по всій Америці повинні це розуміти. Вони мають бачити, що їхні протестантські брати і сестри зазнають переслідувань, що храми захоплюються і подекуди перетворюються на інші об’єкти. Хоча служіння молоді важливе, ці будівлі створювалися як місця віри.
Свобода віросповідання є наріжним каменем американської ідентичності. Однак на окупованих Росією територіях України, а також у самій Росії вона не допускається. Українська греко-католицька церква не може повноцінно існувати, її не визнають. Людська свобода, і особливо свобода віросповідання, є фундаментальною. Саме вона визначає нас як людей. І кожен, хто пригнічує ці свободи, фактично зневажає сам храм Божий», – зазначив він.
Архиєпископ Борис Ґудзяк, митрополит Філадельфійський і президент Українського католицького університету, наголосив на життєздатності Української греко-католицької церкви та важливості донесення правди про війну Росії проти України:
«Ця конференція не лише пригадала, але й поглибила розуміння спроби ліквідувати Українську греко-католицьку церкву в березні 1946 року. Вона також засвідчила очевидну невдачу цієї спроби – адже Церква живе. Якщо на початку ХХ століття було три єпархії, то сьогодні їх тридцять шість. Якщо було два єпископи, то нині – п’ятдесят п’ять. Церква має високий моральний авторитет в Україні.
Дивлячись на цю історію, ми бачимо витоки сучасної трагедії, брехні та ідеології. Важливо називати речі своїми іменами та доносити правду про “русскій мір” і російську агресію. Світ не повинен забувати Україну – він має зайняти чітку позицію та підтримати тих, хто бореться за Божу правду, людську гідність і свободу совісті», – сказав він.
Під час конференції Міжнародну відзнаку блаженного священномученика Омеляна Ковча – за вагомий внесок у міжнаціональний та екуменічний діалог – було вручено Джорджу Вайґелю, католицькому теологу та старшому аналітику Ватикану. Він наголосив на необхідності більшого усвідомлення в США значення війни в Україні та ролі Української греко-католицької церкви:
«Дуже важливо, щоб американці розуміли, що стоїть на кону у перемозі України. Також важливо усвідомити виняткову роль Української греко-католицької церкви – як в Україні, так і в США.
Більшість католиків у США мало знають про Східні католицькі церкви, зокрема про Українську греко-католицьку церкву, яка є однією з великих мученицьких церков сучасності. Її приклад має надихати.
Говорячи про переслідування християн сьогодні, важливо пам’ятати: голоси мучеників мають значення. Як сказав Тертуліан, “кров мучеників є насінням християн”. Ми живемо в епоху найбільшого мучеництва за 2000 років історії християнства, але багато хто цього не усвідомлює. Усвідомлення цього могло б зміцнити віру багатьох», – зазначив Джордж Вайґель.
У межах конференції також була представлена виставка «Ікони на ящиках з-під набоїв» художників Соні Атлантової, Олександра Клименка та Германа Клименка – потужний мистецький проєкт, у якому ікони створені на використаних ящиках з фронту. Виставка акцентує на людській ціні війни, зокрема на долі українських дітей, які перебувають у російському полоні, та зусиллях щодо їхнього повернення.
Фото надано Центром українських церковних досліджень.
Авторка: Уляна Бойчук
