Українська діаспора у США та інших країнах світу надзвичайно потужно підтримує олімпійський рух в Україні. У роки, коли Україна була поневолена Радянським Союзом, діаспора закликала світ визволити її, зупинити геноцид українського народу. Для цього українці вільного світу використовували різні методи та засоби: пресконференції, маніфестації, акції протесту, інтерв’ю, виступи на радіо та телебаченні, написання статей, проведення змагань, організацію турнірів тощо. Усе це відбувалося в різних країнах світу: США, Канаді, Австралії, Аргентині, Бразилії, Мексиці, Франції, Німеччині тощо.
Зважаючи на те, що для міжнародного розголосу потрібне відповідне середовище чи подія, представники української діаспори звернули увагу на олімпійський рух. Упродовж 1950–1980-х років Ігри Олімпіад та зимові Олімпійські ігри набували дедалі більшого масштабу, глобального характеру, авторитету, суспільного зацікавлення та популярності. Це підтверджується кількома чинниками: по-перше, збільшенням кількості учасників змагань; по-друге, зростанням кількості країн-учасниць; по-третє, розширенням програми змагань; по-четверте, підвищенням геополітичного значення олімпізму; по-п’яте, проведенням змагань на різних континентах; по-шосте, збільшенням глядацької аудиторії тощо. Таким чином, світове українство мало чудову нагоду, перебуваючи в різних країнах світу, організовувати різні акції та заходи, щоб наголосити на українському питанні на міжнародному рівні.
Серед численних акцій української діаспори, які мали безпосередній стосунок до Олімпійських ігор, яскраво вирізняється ідея видання унікальних олімпійських книг. До речі, видані вони англійською та французькою мовами, а ці мови є офіційними в міжнародному олімпійському русі. Додамо до цього, що ці ж мови широко використовуються для міжнародного спілкування. Тож спеціальну олімпійську літературу української діаспори мали змогу читати мільйони людей на планеті. Отже, масштаб ознайомлення світу з тим, що Україна є поневоленою країною, направду вражає.
1956 рік – Ігри XVI Олімпіади (Мельбурн, Австралія)
У 1956 році Український світовий комітет для справ спорту як продовжувач діяльності Українського олімпійського комітету видав унікальну книжку «Ukraine and the XVI Olympic Games». Цю назву організації було обрано тому, що Міжнародний олімпійський комітет та влада США не погодили первинної назви – Український олімпійський комітет, адже на території однієї країни не може існувати два чи більше олімпійських комітетів.
Ініціатором видання був відомий у діаспорі громадсько-політичний діяч, журналіст, засновник видавництва «Смолоскип» Осип Зінкевич. Книгу було видано у Вашингтоні англійською мовою, де, власне, був утворений Український олімпійський комітет. Таким чином, багатомільйонна англомовна аудиторія мала змогу дізнатися більше про те, чому український народ століттями бореться за свою свободу з поневолювачами, чому українські спортсмени не представляють свою країну на Олімпійських іграх, чому Радянський Союз здійснює геноцид української нації.
Структура книги була надзвичайно продуманою: від історії до сучасності. Перший розділ – це історичні відомості про зародження та розвиток Олімпійських ігор ще в Стародавній Греції. У другому розділі йдеться про те, як відносини України з Росією перетворювалися на поступову окупацію українських земель. Третій розділ розкриває читачеві особливості використання спорту як політичного інструменту в СРСР. Саме в четвертому розділі розкриваються деталі того, чому Україна не бере участі в Олімпійських іграх окремою командою.
І це надзвичайно цікаво та актуально. Адже Україна, тоді УРСР, була співзасновницею ООН, входила до складу багатьох міжнародних організацій. За Конституцією СРСР вона мала б мати право на міжнародні відносини тощо. Але всьому цьому заважала тиранічна та деспотична позиція окупанта – Радянського Союзу.
Наприкінці було додано два надзвичайно цікаві додатки. У першому містився уривок меморандуму Українського олімпійського комітету до Міжнародного олімпійського комітету. Другий додаток містив статистичну інформацію про здобутки українських спортсменів у складі СРСР на Олімпійських іграх 1952 року.
Довідка. Ігри XVI Олімпіади 1956 року (Мельбурн, Австралія; Стокгольм, Швеція – кінний спорт). 72 країни-учасниці. 3314 спортсменів-учасників.
Цікава інформація. Рейтинг неофіційного командного заліку Ігор XVI Олімпіади має такий вигляд (перша п’ятірка): СРСР, США, Австралія, Угорщина, Італія.
Якби Україна виступала окремою командою, то медальний залік мав би такий вигляд: СРСР, США, Україна, Австралія, Угорщина. Звісно, що СРСР у такому разі вже не був би на першому місці!
1968 рік – Ігри XIX Олімпіади (Мехіко, Мексика)
Про книгу, підготовлену спеціально до Ігор 1968 року, Осип Зінкевич розповідає у своєму щоденнику таке: «Англомовний буклет про українських олімпійських чемпіонів «Ukrainian Olympic Champions» готовий, невеличкий, має 43 сторінки». На жаль, мені особисто не вдалося віднайти цю книгу. Звісно, це прикро, адже хотілося б ознайомитися з її матеріалами. Однак є інформація, що книга все ж таки була видана: «Перше видання англійською мовою було видано напередодні Олімпійських ігор 1968 р. у Мехіко (Мексика) й масово розповсюджена серед представників олімпійського руху, пресових агенцій, міжнародних організацій». Чи є в когось примірник цієї книги 1968 року? Цікаво було б дізнатися.
Довідка. Ігри XIX Олімпіади 1968 року (Мехіко, Мексика). 112 країн-учасниць. 5530 спортсменів-учасників.
Цікава інформація. Рейтинг неофіційного командного заліку Ігор XIX Олімпіади має такий вигляд (перша п’ятірка): США, СРСР, Японія, Угорщина, НДР.
Якби Україна виступала окремою командою, то медальний залік мав би такий вигляд: США, СРСР, Україна, Японія, Угорщина. Ви ж розумієте, що в такому разі СРСР уже не був би й на другому місці!
1972 рік – Ігри XX Олімпіади (Мюнхен, ФРН)
За наявною в мене інформацією, у 1972 році вийшло друге видання книжки Осипа Зінкевича про олімпійців України. Чому ж друге, якщо у 1956 році вже була опублікована книга на цю тему? У 1968 році мала б бути друга, а у 1972 році – третя. Однак видання 1968 року я особисто ніде не знайшов. Натомість видання 1956 року є в наявності й у відкритому доступі. Про це було б цікаво дізнатися більше.
Що ж писала преса про книгу 1972 року? Читаємо: «До ХХ-ої Олімпіяди в Мюнхені готується друге видання книжки О. Зінкевича «Українські Олімпійські Чемпіони»… Друге доповнене видання цієї книжки появиться напередодні Олімпіяди в Мюнхені. Книжка ця багатоілюстрована і в ній зібраний документальний матеріал про всіх українських олімпійських чемпіонів почавши від 1952 року. Тут наведені повні списки тих українців, які здобули перших шість місць, а також табелі міжнародного першенства та вступна стаття, в якій на підставі статуту й принципів Міжнародного Олімпійського Комітету доказується, що Україна має повне й законне право брати самостійну участь в Олімпійських Іграх».
Довідка. Ігри XX Олімпіади 1972 року (Мюнхен, ФРН). 121 країна-учасниця. 7115 спортсменів-учасників.
Цікава інформація. Рейтинг неофіційного командного заліку Ігор XX Олімпіади має такий вигляд (перша п’ятірка): СРСР, США, НДР, ФРН, Японія.
Якби Україна виступала окремою командою, то медальний залік мав би такий вигляд: СРСР, США, НДР, Україна, ФРН. Вкотре зазначаємо, що за такого розподілу медалей СРСР не був би на першому місці!
1976 рік – Ігри XXI Олімпіади (Монреаль, Канада)
У 1976 році українська діаспора США та Канади потужно заманіфестувала перед міжнародною спільнотою в питанні визволення України від радянської окупації. Осип Зінкевич як один з ініціаторів боротьби за вільний український олімпійський рух прибув до Канади й активно долучився до діяльності новоствореного Українського олімпійського комітету в Монреалі.
Українська преса вільного світу, повідомляючи про плани Українського олімпійського комітету в Монреалі, серед важливих його завдань згадувала також видання книги: «За основні завдання Комітет уважає такі справи:… перевидати найменше трьома мовами книжку «Українські Олімпійські Чемпіони». Припускаю, що три мови – це англійська, французька та українська.
Презентація цього видання відбулася під час пресконференції Українського олімпійського комітету в Монреалі, яку відвідало чимало іноземних журналістів. Про це повідомлялося так: «А. Фединський представив і пояснив брошуру «Олімпійська команда України», яку видав СКВУ для Українського Олімпійського Комітету при допомозі УЦІС, УІС «Смолоскипу» й ІС СКВУ. Брошура ця має 44 cтop. і в ній подано список 163-ох спортсменів українців із України, які входять в складу олімпійської команди СССР, а також список і дані про українських спортсменів, які брали участь в останніх шістьох Олімпіядах».
До речі, презентація Андрія Фединського викликала у присутніх жваву цікавість: «Присутні кореспонденти ставили питання у французькій, англійській, німецькій і українській мовах. Найбільше питань відносилося до виступу Андрія Фединського, який у своїх відповідях англійською, німецькою і українською мовами давав вичерпні інформації про спортсменів з України та відносно участи України в Олімпійських Ігрищах».
Зі спогадів очільника Українського олімпійського комітету в Монреалі дізнаємося таку інформацію про видання книги: «СКВУ оплатив друк брошури «Українська Олімпійська Команда»… у новій редакції із відповідними доповненнями власними фондами перевидав брошуру на 44 стр. п.н. «Українська Олімпійська Команда», тиражем дві тисячі, в англійській і частинно у французькій мовах. Цей наклад виявився замалий, тому його видруковано додатково ще дві тисячі, отже разом 4.000 примірників».
Ось наскільки книжка про олімпійців України була популярною: першого накладу не вистачило всім охочим. Тому довелося негайно друкувати додатковий тираж. Про книгу Ярослав Пришляк навіть розповідав у спеціальній радіопрограмі в Канаді: «ми підготували та поширили відповідні інформативно-пропагандивні матеріяли, а саме: 4000 брошур по 44 сторінки про «Українських Олімпійських Спортсменів», в яких подано всі їхні дотеперішні досягнення на попередніх 6-ох Олімпійських Іграх, як також поіменний виказ тих українських змагунів, які прийняли участь у 21-их олімпійських змаганнях, на жаль, під прапорами СССР».
Таким чином, українська діаспора надзвичайно потужно заявляла на весь світ про те, що Україна поневолена Радянським Союзом і потребує визволення.
Довідка. Ігри XXI Олімпіади 1976 року (Монреаль, Канада). 92 країни-учасниці. 6073 спортсмени-учасники.
Цікава інформація. Рейтинг неофіційного командного заліку Ігор XXI Олімпіади має такий вигляд (перша п’ятірка): СРСР, НДР, США, ФРН, Японія.
Якби Україна виступала окремою командою, то медальний залік мав би такий вигляд: СРСР, НДР, США, Україна, ФРН. Якби Україна виступала окремо, СРСР не посів би першого місця!
1984 рік – Ігри XXIII Олімпіади (Лос-Анджелес, США)
На жаль, українські спортсмени в олімпійських змаганнях у Лос-Анджелесі не брали участі. Йдеться про тих, хто мав би виступати у складі збірної СРСР. Водночас спортсмени українського походження брали участь у змаганнях у складі збірних США, Канади та інших країн.
Ці Олімпійські ігри влада СРСР бойкотувала. Причиною називали те, що оргкомітет та влада США нібито не могли надати гарантій безпеки спортсменам із Радянського Союзу. А насправді це була спланована акція у відповідь на бойкот США Олімпійських ігор 1980 року. Ось тільки тоді причина була суттєва – напад СРСР на Афганістан.
Незважаючи на відсутність українських спортсменів серед учасників Олімпійських ігор, діаспора все одно потужно маніфестувала під час проведення змагань. Також була видана надзвичайно цікава та інформативна книга «Ukrainian Olympic Champions». Понад 150 сторінок детальної інформації про українських спортсменів з 1952 до 1984 року. У книзі подано статистичні дані про Ігри Олімпіад та зимові Олімпійські ігри, а також про участь у них українців.
Довідка. Ігри XXIII Олімпіади 1984 року (Лос-Анджелес, США). 140 країн-учасниць. 6800 спортсменів-учасників.
Цікава інформація. Рейтинг неофіційного командного заліку Ігор XXIII Олімпіади має такий вигляд (перша п’ятірка): США, Румунія, ФРН, КНР, Італія.
Якби Україна виступала окремою командою, то медальний залік мав би зовсім інший вигляд.
Автор: Олексій Лях-Породько
