Вони приїхали сюди з різних міст, різних поколінь і з дуже різними історіями. Бабуся, яка не пропускає цієї прощі вже кілька десятиліть. Українка, для якої Америка почалася після лютого 2022-го. Дитина, що народилася вже тут і знає Україну з розповідей батьків. Сестра-служебниця, яка зустрічає прочан. Священник, що сьогодні сповідає десятки людей. Родина, яка приїхала з одним проханням – щоб той, хто зараз на фронті, повернувся додому живим.
У звичайному житті вони, можливо, ніколи б не зустрілися. Але 15-16 серпня всі ці різні дороги зійшлися в одному місці – у Слоутсбурзі, штат Нью-Йорк. Саме тут Сестри Служебниці Непорочної Діви Марії вже в 72-й раз зібрали українців на традиційну Успенську прощу. Цьогоріч вона проходила під гаслом: «Маріє, наша Царице і любляча Мамо, прихисти своїх дітей у час війни та несправедливості». Це тема, яка болить усім і торкається кожного, бо війна має конкретні імена, за якими – беззвучні телефонні дзвінки, очікування повідомлень із дому і молитви за тих, хто сьогодні на фронті.
Під час Божественної Літургії владика Павло Хомницький, єпископ Стемфордської єпархії УГКЦ, виголосив цьогорічну проповідь, роздумуючи над темою жертовності Марії, яка мала тернисту долю, але не втомилася любити й тримати своє серце відкритим. Саме Марія є прикладом справжньої віри і надії, покровителькою християнського життя. «Бог закликає кожного з нас довіряти, наслідуючи приклад Марії. Довіряти Йому, як довіряла Марія».
Особливе місце у цьогорічній прощі посіли дві постаті зі Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії – блаженна Йосафата Гордашевська та блаженна мучениця Тарсикія Мацьків. Цього року минає 25 років від дня, коли 27 червня 2001 року Папа Іван Павло II у Львові проголосив їх блаженними.
Їхні історії дуже різні, але дивовижно перегукуються. Йосафата, у світі Михайлина Гордашевська, стала співзасновницею Згромадження і допомогла сформувати його головну місію – бути поруч із людьми: навчати дітей, доглядати хворих, підтримувати бідних. Тарсикія Мацьків належала вже до іншого покоління Сестер. Вона народилася 1919 року – саме тоді, коли Йосафата відійшла у вічність, тому самі Сестри називають Тарсикію її духовною донькою. До Згромадження вона вступила 1938 року, всупереч спротиву матері. Сучасниці згадували її як відкриту й привітну молоду жінку, а незадовго до смерті вона приватно висловила готовність пожертвувати своїм життям за Церкву. 18 липня 1944 року, коли радянські війська вже були в Кристинополі, сестри переховувалися в підвалі. Коли у двері монастиря подзвонили, вони подумали, що прийшов священник служити Літургію. Відчинила Тарсикія – і отримала смертельний постріл. Їй було лише 25 років. За свідченням, наведеним у матеріалах Згромадження, причиною було саме те, що вона була монахинею.
Так у двох жіночих долях поєдналися дві форми вірності: Йосафата будувала й служила упродовж життя, а Тарсикія засвідчила свою віру в одну трагічну мить. І, можливо, саме тому їхня спільна присутність у цьогорічній прощі звучала особливо сильно: одна нагадує, як віру проживають щодня, інша – якою дорогою інколи може бути ціна цієї вірності.
Ще один цікавий факт. Проща проходить серед лісу й пагорбів, на території, яка колись була частиною приватного маєтку Table Rock родин Hamilton і Morgan, а згодом стала домом Сестер Служебниць. Тут у 1960-х роках облаштували грот Богородиці та відкритий молитовний простір, а також невеликий водоспад, що стікає просто зі скелі. Кажуть: хочеш бути здоровим – треба вмиватися цією водою.
Два дні у Слоутсбурзі мали свій особливий ритм. Тут сповідали, служили Панахиду і Молебень до Богородиці, проходили зі свічками у процесії, молилися під час Архиєрейської Літургії та Хресної дороги. Окремо звучали молитви за оздоровлення. Освячували воду, квіти та релігійні речі, куштували українську кухню.
Особисто я тут теж не вперше, і відчуття – нові, свіжі. Вони вже наповнені спогадами й спрямованими бажаннями, тому я впевнена: проща у Слоутсбурзі означає для кожного щось своє. Для одних – традицію, яку колись започаткували їхні батьки й дідусі. Для інших – маленький клаптик України в Америці. А для когось цього року це було просто місце, де можна було вголос попросити про найважливіше.
Довідка
За матеріалами офіційного сайту монастиря Sisters Servants of Mary Immaculate, до приходу Сестер Служебниць ця територія була маєтком однієї з найвідоміших американських родин. Головний будинок маєтку називався Table Rock. Його звели на початку ХХ століття для William Pierson Hamilton та його дружини Juliet Pierpont Morgan. Він був нащадком Alexander Hamilton, одного з батьків-засновників США, а вона – дочкою фінансиста J. P. Morgan. Тобто в одному місці буквально перетнулися дві дуже відомі американські династії – Hamilton і Morgan.
Сам будинок теж зовсім не монастирського походження. Це була величезна заміська резиденція в англійському готичному стилі – приблизно 40 000 квадратних футів, чотири поверхи і 52 кімнати. За історичним описом, навіть ванні кімнати мали власні каміни. Були винний і вугільний погреби, приміщення для прислуги, стайні та кілька інших будинків. Камінь для будівництва видобували безпосередньо на території маєтку.
Сестри Служебниці придбали частину маєтку Table Rock у 1941 році, що стало початком нової історії.
Авторка: Тамара Заяць
