Сьогодні в США святкують Labor Day, або День праці – національне свято у США. Мета Дня праці в США – це не лише відпочинок, а й вшанування праці робітників, які своїми зусиллями сприяли розквіту американської економіки. Українці стали невіддільною частиною американського суспільства, внісши і свій значний внесок у розвиток економіки країни.
Про це повідомляється в ukrainianpeople.us та в Міжнародне гуманітарне об’єднання «Ми українці».
Процес трудової інтеграції українців в Америці мав свої хвилі та особливості.
Свідчення про перших українців з’явилися на теренах Північної Америки ще в 17 столітті. Масово ж українці почали переселятись до Північної Америки у 1870-х роках – це і була перша хвиля. Етнічні українці з Галичини та Закарпаття, на той час під владою Австро-Угорської імперії, шукали кращого життя за океаном. Через гірську місцевість мешканці існували на межі прожиткового рівня, маючи дрібне землеробство, худобу та сезонні роботи на рівнинах
Майбутні “закарпатські американці” прибували до Нью-Йорку і після реєстрації одразу намагалися закріпитися за робочим місцем. Новоприбульці оселялися в північно-східних та центральних штатах. Робота для них знаходилась у місцях видобутку вугілля і металургійних районах Пенсильванії, промислові заводи Нью-Йорка, нафтопереробні заводи Нью-Джерсі. Жили неподалік від місць роботи у будинках на багато квартир — доволі вбого та бідно через недостатній заробіто. Попри всі складнощі емігранти допомагали рідним на Батьківщині.
Після 1899 року кількість українців в Північній Америці налічувала 200 000-255 000 осіб. Більшість з них були заселені у штатах: Пенсильванія, Нью-Йорк, Нью-Джерсі, Огайо, Коннектикут, Іллінойс.
Жорстокий радянський режим, встановлений після більшовицького перевороту, призвів до масових репресій, що змушувало людей тікати з країни. Це була друга хвиля – тікали, часто нелегально, як робітники, так й інтелігенція. За різними оцінками переселилося від 70 000 до 150 000 українців. Багато українців працювали на важких роботах, таких як сільське господарство, будівництво, промисловість.
На шпальтах львівської газети «Свобода» Іван Бойків, простий український селянин, коментував умови еміграції до північної Америки так: “Шукає нещасний емігрант роботи місяць, два, а на третій вже не вистачає йому сили так тяжко бідувати…”.
Третя хвиля еміграції, що охоплює період від завершення другої світової війни до 80-х років, має назву “політична”. Головними представниками цієї хвилі стали протиреволюційні групи, військовополонені та дисиденти. Здебільшого це була інтелігенція, яка втекла перед поверненням Червоної армії й осідала в Канаді. На початку вони часто стикалися з труднощами при працевлаштуванні, адже Америка потребувала робочої сили, тож працювали звичайними робітничими. Проте саме тоді почали створюватися громадські організації, культурні центри, школи, церкви для збереження національної ідентичності. Їхні інвестиції стали основою для створення українських центрів, включаючи Ukrainian Village у Чикаго. Переселенці з собою вивезли документи, бібліотеки, фотографії та, головне, свої спогади, завдяки чому вдалося зберегти пам’ять про минуле.
Четверта хвиля (1990 р. – 2014) “заробітчанська” була найбільшою в історії української імміграції до США, перевищивши 216 тис. осіб. Четверта хвиля дуже відрізняється від трьох попередніх. Більшість людей подалися в дорогу через скрутні економічні умови, що настали після розвалу Радянського Союзу. Основна їх маса має вищу освіту, або технічну спеціальність, володіє англійською мовою, що дає змогу знайти роботу в Америці. Організована українська діаспора в США сприяє українським емігрантам четвертої хвилі в пошуку роботи, житла, налагодженню бізнесових контактів тощо. З цією ціллю створено сайт оголошень української діаспори в США.
“Четверта хвиля” змінила демографічну ситуацію української діаспори у США. Без 4-ї хвилі сьогодні ми б мали всього 7% україномовних українців, Завдячуючи 4-й хвилі, присутність української мови зросла. Водночас спостерігаємо парадоксальну ситуацію, якої немає жодна інша етнічна громада: майже половина нових іммігрантів розмовляє вдома… російською. Утім, це не стільки їх персональна провина, скільки біда, бо є наслідком довголітньої русифікації українського населення й відображення мовних реалій в самій Україні”, – зауважував дослідник цієї теми у США Василь Лопух (Нью-Йорк).
Наразі найбільші українські громади зосереджені в мегаполісах: у Нью-Йорку, Чикаго, Філадельфії та Портленді (штат Орегон), де проживає близько 1/4 всіх українців. Ще 50% українців проживають у Делавері, Мериленді, Нью-Джерсі, Нью-Йорку, Пенсильванії, Вашингтоні, Вірджинії, Західній Вірджинії, Іллінойсі, Індіані, Огайо, Вісконсин тощо.
Автор: Інна Міхно