Перші емоції після дійсно історичної зустрічі між президентами України та Сполучених Штатів трохи вщухли. Такого в Овальному кабінеті дійсно ще ніхто ніколи не бачив — принаймні у публічному режимі. Президент України Володимир Зеленський наполягає на необхідності збереження зв’язків між своєю країною та Сполученими Штатами. Президент США Дональд Трамп тим часом залишив Вашингтон, щоб провести вихідні у Мар-а-Лаго, проте представники його адміністрації закликають українського президента виправити ситуацію, що склалася після публічної сварки із Трампом і віце-президентом США Джей Ді Венсом. Якими будуть остаточні висновки у Вашингтоні та Києві — сьогодні не може сказати ніхто. Але очевидно: обидві країни потрібні одна одній.
Зацікавленість України у співпраці зі США пояснювати довго не потрібно. Україна продовжує боротися з немотивованою російською агресією. І про щоб там не говорили Зеленський і Трамп, жодних ознак того, що російський президент Путін дійсно зацікавлений у припиненні вогню чи перемир’ї, немає. Ба більше, Путін налаштований продовжувати війну, незалежно від того, що про це думає американська адміністрація. У цій ситуації Україна критично потребує військової допомоги США, адже без неї вона ризикує не лише територіями, а й життями своїх військовослужбовців і мирних громадян. Навіть після завершення війни — коли б це не сталося — відбудова територій, що залишатимуться під контролем легітимного українського уряду, вимагатиме інвестицій і участі економічно розвинених держав.
Проте допомога США Україні — це не лише питання благодійності, а й питання власної безпеки Америки. Історичний досвід свідчить: коли Сполученим Штатам не вдається зберегти баланс безпеки в Європі, війна рано чи пізно приходить і до них. Саме на це намагався звернути увагу Зеленський у розмові з Трампом та іншими членами американської делегації. Можливо, це здивувало американського президента, але історія світових конфліктів незаперечно доводить цей факт. А історія не підкоряється президентам — вона розвивається за власним сценарієм.
Сполучені Штати не зацікавлені у підтримці України? Але ж вони зацікавлені у припиненні війни та діалозі з Росією. Якщо США припинять допомагати Києву, вони втратять останні реальні важелі впливу в цьому діалозі. У такому разі сильні позиції у переговорах матиме не Трамп, а Путін. Тоді про який відрив Росії від Китаю взагалі може йтися?
Очевидною є майже одностайна підтримка Зеленського європейськими лідерами. І це в тих країнах, з якими США прагнуть підтримувати тісне співробітництво — таких як Велика Британія, Франція, Німеччина. Відсутність американської підтримки України може значно послабити вплив США у всьому європейському регіоні
Але сварка в Білому домі — це ще й серйозний тест для самої Європи. Після Мюнхенської конференції та сенсаційної промови на ній віце-президента Джей Ді Венса стало зрозумілим, що адміністрація Трампа не зацікавлена у традиційній євроатлантичній моделі безпеки, сформованій після Другої Світової війни. Діалог Трампа і Зеленського — логічне продовження цієї тенденції, з якої Європа повинна зробити висновки.
Європа має навчитися захищати себе сама, якщо американська адміністрація і далі наполягатиме на тому, що США мають відійти на периферію світової політики. Якщо європейці зможуть сформувати ефективну модель безпеки, вони зможуть дочекатися часу, коли США знову повернуться з цієї політичної периферії у центр міжнародної арени. Але для цього потрібні не лише гучні заяви, а й конкретні дії: збільшення оборонних бюджетів, створення незалежної від США системи ядерного захисту, жорстке протистояння з Росією, яке позбавило б Москву шансів на власне економічне відновлення навіть у разі можливої угоди між Трампом і Путіним.
Наступні тижні покажуть, наскільки європейські лідери готові ухвалювати рішення, які справді посилять роль Європи у світовій політиці. Йдеться не лише про Європейський Союз, а про інтереси всіх країн континенту, включно з Великою Британією та Україною. Сам факт зустрічі європейських лідерів у Лондоні — столиці країни, яка вийшла з ЄС, — за участю президента України та міністра закордонних справ Туреччини доводить, що така модель загальної безпеки починає формуватися.
Та попри все, хотілося б, щоб Сполучені Штати залишалися б вагомою частиною цієї моделі.
Автор: Віталій Портников