«Це були найкращі часи, це були найгірші часи…» – так починається роман Чарльза Діккенса «Повість про два міста». Думаю, ця фраза дуже влучно описує становище, в якому сьогодні перебуває українсько-американська громада.
Російське вторгнення в Україну підняло її міжнародний публічний профіль – тепер все більше американців знають бодай щось про цю державу, її історію та культуру. Щоденне висвітлення у пресі та на телебаченні дає можливість кожному у США мати хоча б елементарне уявлення про те, що ж відбувається і чому Росія напала. Опитування громадської думки свідчать, що американці й досі твердо підтримують Україну у її мужній боротьбі за самозахист від жорстокого й аморального російського агресора.
Коаліція охочих – це союз із 31 країни на чолі з ЄС, які зобов’язалися активно підтримувати Україну проти російської агресії. Ніколи раніше Україна не могла розраховувати на допомогу такої кількості союзників у світі. То чому ж США й далі зволікають із додатковими санкціями проти Росії та з активною, повноцінною підтримкою?
Адміністрація Трампа постійно обмежується лише словами, коли йдеться про реальну підтримку України у її захисті від Росії. Щодня Росія нарощує жорстокі удари ракетами та дронами. Щодня президент Трамп лише повторює: «Мені не подобається вся ця ситуація… Мені не подобається, що вони роблять. Мені не подобається нічого, що пов’язане з тією війною». Коли ж його невдоволення нарешті перетвориться на конкретні дії на підтримку України?
А республіканці в Конґресі здебільшого залишаються мовчазними. Що ж сталося з їх колишньою підтримкою України, коли російське вторгнення почалося в лютому 2022 року? Невже вони повністю проковтнули гірку піґулку «Америка понад усе» та зовнішньополітичного ізоляціонізму? Минули ті часи, коли республіканці були серед перших, хто підтримував демократичні рухи у Східній Європі та Радянському Союзі.
Коли я очолював Федерацію спадкових республіканських організацій штату Нью-Джерсі у другій половині 1970-х, Республіканська партія відкрито підтримувала «поневолені нації», прикуті до СССР. А тепер, у ХХІ столітті, коли Україна обрала шлях стати невід’ємною частиною Заходу, Республіканську партію захопила жменька «невігласів», які вірять, що допомагати будь-якій країні поза межами США – не в інтересах Америки. Рональд Рейган соромився б того, на що перетворилася його Республіканська партія.
Українцям в Америці потрібно прокинутися й усвідомити нинішню політичну реальність. Вони мають звертатися до своїх обраних представників і до Білого дому, закликаючи їх активно підтримувати Україну у боротьбі проти російської агресії. Зараз – не час для байдужості. Українсько-американська громада завжди була щедрою у своїй фінансовій підтримці українських справ. Але нині не менш критично важлива й політична підтримка. Україні потрібно якомога більше активних і залучених союзників у світі – і Сполучені Штати мусять бути серед них. Жорстока російська агресія проти України лише наростатиме з кожним днем, якщо президент Путін повірить, що США байдужі до існування незалежної України, союзної й повністю підтримуваної Заходом.
Про автора:
