Щороку восени у Спілці Української Молоді, що в Пасейку, оживає одна із найтепліших і найочікуваніших традицій – поїздка на ферму збирати яблука, а також груші та інші дари садів. Щоразу ця проста мандрівка перетворюється на справжнє свято радості, дружби і спільної праці.
Ледь сонце насаджується над обрієм, сім’ї збираються: від найменших діток, які ще тільки відкривають для себе світ, до старших членів громади, для яких це – день ностальгії й спогадів. Дорога сама по собі наповнена сміхом, піснями й очікуванням пригод. Коли авта зупиняються біля ферми, перед очима розгортаються безкраї яблуневі і грушеві сади.
Діти з ентузіазмом біжать між рядами дерев, уважно вибираючи яблука – деякі сорти тверді й кисліші, інші м’які й солодкі. Хтось змагається, хто набере більший кошик, хтось просто насолоджується моментом, придивляючись до форми і кольору плоду. Молодь допомагає малим, пояснює, як правильно зірвати яблуко, не пошкодивши гілку, а батьки спостерігають та й іноді самі беруть участь у зборі.
“Для нас це не просто прогулянка, а можливість показати дітям, як зростає їжа, навчити цінувати працю фермерів і відчувати вдячність за дари землі,” – каже Оксана, мама двох діточок.
Та це не лише праця – це гра і творчість: можна помірятися силою, хто зібрав більше, або хто знайде найсолодше яблуко. Виховниця Марта Федорко додає: “Сьогодні я пригадала, як я в дитинстві, ще СУМенятком, ходила на подібні івенти. Це надзвичайно, що традиції зберігаються протягом десятиліть.”
Окрім збору фруктів, захоплення триває весь день: біганина в соняшниковому полі чи в лабіринтах із кукурудзи, стрільба із яблук, прогулянки залізним караваном, годівля тварин на фермі – усе це дає змогу дітям та дорослим відпочити душею, поринути в природу і забути про метушню буднів.
Ця традиція вже багато десятиліть зберігає український дух і звичаї, вчить молодь цінувати землю, працю, спільність. Де б не були українці, такі моменти зближують, укріплюють громаду і дарують сили на майбутнє.
Про авторку:
