Зустріч на Алясці, самміт у Китаї, російські дрони у Польщі… Тим часом, США під керівництвом 47-го президента послідовно самоліквідовує свою демократичну систему, ще донедавна – зразок для багатьох країн. Виникає зачароване коло, а Україна опиняється у його центрі.
Два вбивства як знаки нової епохи
Поряд із зазначеними знаковими політичними подіями, нинішню епоху характеризують два гучні вбивства у США, що сталися майже одне за одним. Наприкінці серпня – на початку вересня ЗМІ вибухнули повідомленням про страшну загибель біженки з України Ірини Заруцької. 23-річна Ірина, жителька м. Шарлотта, штат Північна Кароліна, поверталася додому після звичайного трудового дня у трамваї. У напівпорожньому о тій пізній порі вагоні вона сіла на сидіння перед чорношкірим молодиком. Зненацька він встромив їй у шию перочинного ножа. Жінка померла майже одразу.
Точна дата її загибелі невідома, бо «вибух» ЗМІ стався лише через приблизно 3 тижні після цієї трагедії, коли виявилася особа молодика і деякі політичні сили угледіли тут «зручний» для себе політичний підтекст. Вбивця Ірини – маніяк, рецидивіст та ще й із діагнозом шизофренії; у його «послужному списку» – збройні пограбування та інші тяжкі карні злочини, за які, здавалося б, з ув’язнення не випускають. ЗМІ вхопилися саме за це: чому американське судочинство таке поблажливе до таких людей? Чому психічно хворі, небезпечні для суспільства, не отримують відповідного лікування і перебувають на волі? Сам президент Дональд Трамп ніби скористався з сумної нагоди і висловив співчуття близьким Ірини.
А 10 вересня нове гучне вбивство повністю перекрило повідомлення та дискусії з приводу вбивства Ірини Заруцької. У шт. Юта, в університеті, серед білого дня був холоднокровно застрелений Чарлі Кірк – молодий активіст трампістського руху, близький друг віцепрезидента Дж. Д. Венса. По гарячих слідах, не дочекавшись навіть спіймання вбивці, Трамп виголосив промову, у якій відразу «вказав», де шукати слід: це все – вчинки «лівих радикалів». «Ми доберемося до кожного, хто був причетний до вбивства Кірка та до інших актів насилля!» – виголосив президент США.
Стівен Міллер, заступник голови адміністрації Білого дому, заявив: «Останнє послання, яке Чарлі Кірк дав мені перед тим, як приєднатися до свого творця на небесах, полягало в тому, що він сказав, що ми повинні ліквідувати та протистояти ліворадикальній організації в цій країні, які розпалюють насильство. Це було останнє послання, яке він мені надіслав… ми збираємося це зробити за будь-якої ціни» (цю цитату передрукували декілька видань, від консервативного Washington Examiner до більш центристського Newsweek, посилаючись на розмову Міллера з ведучим Fox News).
Директор ФБР Кеш Пател заявив, що буде «розслідувати та допитувати» всіх, кого запідозрять у причетності до вбивства.
Ці заяви високопосадовців можуть означати лише одне: вбивство Кірка стане сигналом до початку репресій проти всіх, на кого вкажуть як на «лівих радикалів». Трамп зараховував до них, зокрема, суддів, які стримували його накази щодо імігрантів, звільнення державних службовців, мит тощо. Дещо схоже на еру Маккарті?
Через 33 години – стільки тривав розшук ймовірного вбивці – виявилося, що підозрюваний, Тейлор Робінсон, – з консервативної родини, сам є прихильником Трампа. Щоправда, він, як зазначають ЗМІ та прокурор, який 14 вересня офіційно висунув Робінсону обвинувачення, мав «романтичні стосунки» з дівчиною-трансгендером. Виявилося також, що Кірк у свій останній день вів бесіду із студентами університету і сказав зокрема, що трансгендери є злочинцями. Взагалі, Робінсон зазначив, що Кірк «сіяв надто багато ненависті».
Ці два вбивства стали ніби знаками американського сьогодення. З одного боку, поблажливість до справжніх злочинців та дійсно брак дієвої системи допомоги і лікування психічно хворих, які опиняються сам на сам із своїми хворобливими фантазіями. З другого боку, агресія проти всіх і кожного, хто чимось не схожий. Ненависть між расами (можливо, Ірину вбили лише за те, що вона, біла, посміла сісти перед чорношкірим?), різними політичними силами, ненависть до імігрантів (насправді, у США всі, крім аборигенів, колись були імігрантами, просто про це забули)…
На тлі цих трагедій багато блогерів згадали трагічні дні після жахливих терактів 11 вересня 2001 р. Тоді американці згуртувалися як ніколи тісно, навіть випадів проти мусульман було напрочуд мало. Президент Буш доклав відчайдушних зусиль до такого згуртування. Пам’ятаю багаточисленні зустрічі, збори, дискусії у церквах, мечетях, синагогах; напрочуд часті зустрічі між представниками різних релігій; спільні заходи тощо – все було спрямовано на згуртування суспільства.
Зараз президент Трамп навіть не намагається працювати задля згуртування суспільства. Навпаки, він та його офіційні особи роздмухують ненависть – до імігрантів, «лівих», до яких зараховуються всі політичні опоненти – а з правого флангу політичного спектру Трамп не тільки не бачить агресивності та руйнівних настроїв, але й наголошує, мовляв, саме вони є справжніми патріотами! (Згадаймо: першим кроком його другої каденції було масове помилування учасників заворушень 6 січня 2021 р. Тепер Конгрес переглядатиме всі свої ж рішення стосовно тих подій!).
Насправді, нагнітання агресивності та ненависті всередині США надходить з обох крайніх боків політичного спектру, щоглибше розриваючи суспільство зсередини. Про це свідчать соцопитування. Щоправда, вбивство Кірка, здається, трохи отверезило суспільство.
Так, у квітні «Інститут дослідження мережевого розповсюдження (Network Contagion Research Institute) разом з Університетом Ратгерса виявили, що 55% респондентів, які ідентифікували себе як лівоцентристів, сказали, що вбивство президента Трампа було б принаймні певною мірою виправданим. 48% сказали те саме про Ілона Маска, а 40% респондентів, включаючи 59,6% лівоцентристів, сказали, що знищення дилерського центру Tesla на знак протесту було принаймні певною мірою прийнятним», – зазначає Джонатан Дрегер, RealClearPolling.
А в опитуванні, проведеному по гарячих слідах вбивства Кірка, 10 вересня, вважають політичне насильство прийнятним «14% демократів, 13% незалежних і лише 6% республіканців. З іншого боку, 81% республіканців заявили, що насильство ніколи не виправдовується, порівняно з 72% демократів і 65% незалежних», – зазначає Дрегер.
Тих, хто виправдовує політичне насильство, в американському суспільстві – від 10 до 40 відсотків, підсумовує Дрегер.
Після вбивства Кірка губернатор Юти, а також експрезидент Джо Байден та губернатор Каліфорнії Гевін Ньюсом висловили співчуття його родині та закликали знизити градус протистояння. Проте, чи почує американське суспільство голоси поміркованих та відповідальних в атмосфері нинішнього Білого дому?
Послідовно, поступово – убік від демократії
Від перших днів свого другого президентства Трамп послідовно руйнує засади демократичної системи країни, Конституцію якої він присягнув оберігати. Руйнування відбувається системно і поступово по всіх засадничих напрямах: розширення виконавчої гілки влади за рахунок зниження законодавчої та судової, які дедалі більше підкоряються Білому дому; масові звільнення незгідних, особливо в органах національної безпеки; дедалі жорстокіша «війна» проти імігрантів з найменшими порушеннями іміграційного законодавства; перекроювання виборчих округів на користь майбутніх кандидатів – прихильників Трампа; хаотична зовнішня політика, що коливається між відкритими та прихованими симпатіями до світових диктаторів.
Поступовий, майже непомітний у щоденному житті поступ цих «реформ» обеззброює американське суспільство – воно просто не помічає, наскільки вони руйнівні, – зазначає Майк Лофгрен, Salon.
Автор намагається показати вплив політики Трампа на життя пересічного американця: майже непомітне зростання цін через розв’язані Трампом торгово-митні війни (проте, ринок не витримає довго і буде змушений різко підняти ціни внаслідок підвищених мит); ширший, ніж дотепер, доступ державних органів до приватної інформації та особистих даних (що дає можливості збирати компрометуючу інформацію проти політичних опонентів); свавілля іміграційної поліції, якій дали зелене світло; значне погіршення стану парків та заповідників внаслідок звільнення 24% працівників у цій галузі; політичний контроль над освітою; погіршення медичного обслуговування через маніпуляції з вакцинами, ліками, звільнення фахівців та скорочення прийому іноземних студентів у медичні виші тощо.
Відбувається «комплексна атака на когнітивний інтелект як такий та [докладаються] узгоджені зусилля, спрямовані на підрив самої основи сучасного розвиненого суспільства: освіти, охорони здоров’я, допомоги у разі стихійних лих, об’єктивних статистичних досліджень, будь-яких державних послуг (Національна гвардія зараз прибирає сміття у торговому центрі, враховуючи скорочення персоналу Служби парків) і навіть таких речей, як прогнозування погоди.
Вони буквально хочуть відкинути країну назад і спричинити руйнування; інакше навіщо урядовим установам демонтувати кіберзахист? (Підказка: останнє скорочення відбулося через кілька днів після зустрічі Трампа з Володимиром Путіним в Анкориджі)», – зазначає Майк Лофгрен.
Щодо кіберзахисту, і не лише його, то відбулося вже декілька масштабних «зачищень» ФБР, ЦРУ та інших органів безпеки від фахівців, зокрема у царині розвідок щодо російської загрози.
«Директор Національної розвідки Тулсі Габбард нещодавно підтвердила, що адміністрація Трампа скасувала допуски до секретної інформації 37 чинних та колишніх посадовців національної безпеки. Габбард навіть публічно поширила імена цих посадовців, бездумно викривши при цьому щонайменше одного співробітника ЦРУ, та безпідставно звинуватила їх у “політизації та маніпуляції розвідувальними даними, витоку секретної інформації без дозволу та/або навмисних грубих порушеннях галузевих норм і стандартів”.
Ці кроки, у поєднанні з чистками фахівців контррозвідки та посадовців розвідки по всьому федеральному уряду, становлять очевидну та безпосередню загрозу національній безпеці США. Результатом може стати шкода для зовнішньої розвідки та внутрішніх служб безпеки Америки, що зробить країну вразливою в майбутніх збройних конфліктах з її супротивниками», – зазначає Кевін Керолл, The Dispatch.
Значною мірою це зумовлене бажанням Трампа зачистити всіх, хто був причетний до розслідування російського впливу на вибори 2016 р., до першого імпічменту і до всього, що його політичні опоненти, на його глибоке переконання, ставлять йому у провину щодо його симпатій до російського диктатора. Однак – не тільки це.
«Багато чиновників, чиї допуски Габбард скасувала, потрапили в поле зору правої прихильниці теорії змов Лори Лумер, оскільки раніше вони підписали публічного листа, в якому ставили під сумнів невдалу спробу президента Дональда Трампа вимагати від президента України Володимира Зеленського розслідування справи Джо Байдена перед виборами 2020 року. Інших переслідували за точне попередження про спроби Росії таємно вплинути на вибори 2016 року на користь Трампа. Тим часом, кадрових співробітників національної безпеки звільняли з різних причин, починаючи від розслідування та притягнення до суду учасників заворушень у Капітолії 6 січня 2021 року і закінчуючи запереченням твердження Трампа про те, що удари США в червні призвели до “повного знищення” ядерних об’єктів Ірану», – зазначає автор.
«Багато з того, що адміністрація робить зараз, є незаконним і, ймовірно, буде скасовано судами з часом. Є вагомі підстави вважати, що публічні та політично мотивовані чистки порушують низку федеральних законів, включаючи Закон про адміністративну процедуру, Закон про конфіденційність та положення про належну правову процедуру П’ятої поправки. Але, як колишній офіцер армії та ЦРУ, я боюся, що втручання Білого дому тим часом завдасть тривалої шкоди здатності розвідувального співтовариства захищати батьківщину», – підсумовує Кевін Керолл.
Подальше послідовне руйнування системи стримувань і противаг
Від перших днів у Білому домі Трамп та його команда зайнялися приборканням законодавчої та судової гілок влади, які згідно Конституції є не лише незалежними, але й повинні контролювати виконавчу владу і протидіяти, коли вона виходить за означені ій межі.
У перші місяці Верховний Суд, навіть троє суддів, призначених Трампом у першу каденцію, намагалися діяти саме так. Трамп їх публічно висварив, написавши у своїй соцмережі Truth Social, що вони своїми рішеннями «руйнують країну».
Через декілька місяців Верховний Суд змінився до невпізнанності! Він затверджує навіть найсвавільніші президентські накази. Наприклад, відібрання статусу тимчасового захисту у… афганців, які працювали на американців під час війни з Афганістаном; у біженців від режиму Мадуро (Венесуела) тощо.
Виявляється, знайшлася «лазівка». Проголошений Трампом напівофіційно «надзвичайний стан» надав Верховному суду можливість застосувати так званий «тіньовий реєстр» – процедуру, за якою слухання справ у цьому суді відбуваються прискорено, а судові рішення не потребують детального роз’яснення.
«У таких справах публічні усні слухання перед суддями не проводяться, а рішення зазвичай є короткими та непідписаними», – зазначають Джен Вулф та Нет Раймонд, Reuters.
Такі рішення Верховного Суду зводять нанівець останні бастіони системи стримувань і противаг – рішення незалежних федеральних судів, у яких скривджені наказами президента намагалися добитися відновлення своїх прав.
Водночас відбувається нівелювання впливу меншості в обох палатах Конгресу. У лавах республіканської більшості більше немає незгоди – всі дружно підтримують ініціативи Трампа, навіть очевидно непопулярний «Великий гарний білль», що містить значні скорочення медичного страхування для бідніших прошарків. А у меншості (хоча фракції в обох палатахподілені майже порівну) – дедалі менше можливостей впливати на законодавчий процес. Так, республіканці у Палаті представників простою більшістю схвалили запропоноване (насправді, наказане) Білим домом відкликання схвалених раніше Конгресом коштів на публічне мовлення та на гуманітарну допомогу іншим країнам у кризових ситуаціях. Самі схвалили – самі відкликали, що тут дивного? Кошти більш потрібні на перейменування міністерства оборони у міністерство війни, на військовий парад (що відбувся у червні), на перебудову самої будівлі Білого дому – та, звісно, на розширення «іміграційної поліції».
Та й цього усього ще замало! Відбувається ще й перекроювання виборчих округів з тим, щоб демократи не змогли перемогти на проміжних виборах у 2026 р. За законодавством, карта виборчих округів складається у кожному штаті окремо за результатами всеамериканського перепису населення, яке проводиться кожні 10 років. Округи повинні бути окреслені так, щоб вони давали можливість виборцям голосувати незалежно.
Проте, зараз у деяких штатах, всупереч правилам, округи перемальовують так, щоб охопити переважно прихильників республіканців. Так зробили, зокрема, у Техасі – збільшили розміри трьох округів, що може дати більше голосів трьом кандидатам-республіканцям. Карту округів затверджують законодавчі збори штатів, знову ж таки, простою більшістю.
У відповідь на це самочинство губернатор Каліфорнії Гевін Ньюсом запропонував теж перемалювати карту округів найбільшого штату – на користь демократів, щоб зберегти баланс. Цю ініціативу висунено на суд виборців штату – тепер від них залежить, чи піде Каліфорнія слідами Техаса, що ще більше підірве правила і засади демократичної системи США, хоча, можливо, у такій ситуації й збалансує перекос Техаса.
У результаті всіх цих процесів – нівелювання Верховного Суду, Конгресу, незалежності виборчих округів – виконавча влада президента щоразу розширюється та посилюється, зустрічаючи щоменше опору. Це вже очевидні кроки шляхом перетворення США на автократію.
За внутрішнім змістом ця автократія спрямована назад, попри всі новинки штучного інгтелекту і т.п. Трамп намагається звести нанівець досягнення, насамперед, другої половини ХХ ст., коли американське суспільство, пройшовши через кардинальні реформи, найбільш наблизилося до свого ідеального образу – відносне міжрасове рівноправ’я, стабільність середнього класу (наближення до «американської мрії»), відносна стабільність економіки, вільний простір для розвитку в усіх галузях, відносна стабільність між соціальними верствами тощо.
Така ідилія не могла тривати – поступово наростали кризові явища та соціальні проблеми. Насамперед, за останні 30 років помітно зріс розрив між бідними та найбагатшими, суттєво зменшився середній клас – опора суспільства. Загострилися також інші проблеми (розгляд їх – окрема тема).
Проте, політика Трампа не тільки не сприяє розв’язанню складних проблем, але й загострює їх, поглиблює поділ суспільства та збільшує його загальну агресивність. Стара, добра Америка зникає на очах, набуваючи дедалі більше рис, більш притаманних путінській РФ чи Китаю.
У Європі подібні тенденції також набирають силу.
Звісно, Америці ще далеко до РФ, проте тенденції вказують саме туди. Отже, Україна опиняється у страшному зачарованому колі: демократичний світ стрімко меншає, прямуючи до автократії з регресивним, реакційним змістом. Що менше у країні демократичних засад, то ближче вона стає до світових диктаторів – російського та китайського. (Виняток – Польща: зараз у ній перемогли правоконсерватори, яким теж не подобається демократія, проте з РФ вони, скоріше за все, не зблизяться: надто сильна загроза від неї).
Чи станеться перемога України у війні або принаймні припинення її гарячої фази раніше, ніж автократичні тенденції охоплять весь світ? І чи взагалі демократичні країни дійдуть до цього? Такі непрості питання постають у вирі нинішніх подій, які, здається, дедалі прискорюють темп.
Про авторку:
