У Далласі 21 листопада відбулася зустріч українсько-американської громади та місцевих гуманітарних організацій з делегацією Save Ukraine на чолі з керівником і засновником організації Дмитром Кулебою. Захід організували Тамара Вельшер (Ukrainian Chamber of Commerce in Dallas/Fort Worth), Леонід Регета, пастор церкви River of Life (Даллас), Тетяна Безсмертна Ochi Mediа. На події виступив і колишній американський посол Грегорі Слейтон, який активно адвокує за Україну.
Головна мета – привернути увагу до трагедії українських дітей, викрадених Росією. Ця тема зараз надзвичайно важлива на американському порядку денному. У Сенаті США вже в розробці проєкт резолюції із закликом повернути викрадених українських дітей до завершення будь-якої мирної угоди щодо припинення війни проти України. Під час Ukrainian Action Summit у листопаді понад 700 делегатів зверталися до своїх законодавців у Конгресі з проханням голосувати за резолюцію. Микола Кулеба, засновник Save Ukraine наголосив, що вплив американських урядових лідерів, церков і громад є вирішальним у вимозі звільнення викрадених українських дітей і забезпеченні їхнього безпечного повернення. За його словами, українська громада має продовжувати адвокатувати та говорити правду про злочини Росії щодо українських дітей, і робити це потрібно на різних рівнях, як на державному: з представниками виконавчої гілки влади, з законодавцями з Конгресу, так і з суспільством: з церквами, представниками неурядових організацій.
Факти шокуючі: 19546 викрадених дітей, з них повернули 1851 дитину. А загалом на тимчасово окупованих територіях залишилося 1,6 мільйона дітей і їх змушують приймати російське громадянство, а при досягненні повноліття забирають до армії. Микола Кулеба пояснює як це виглядає: “Коли військові з автоматами приходять додому, в тебе немає іншого вибору. Коли тебе ведуть воєнкомат, вручають тобі військовий квиток, вдягають військову форму, в тебе немає вибору. Українські діти опиняються в російській армії, не тому, що вони хотіли цього, тому що їх змусили.”
За кожною статистикою знаходиться трагедія конкретної дитини.Такі історії у США розповідає Микола Кулеба. Він привіз маму з її 13-річним сином. Хлопець розповідає, що окупанти змушували його щодня співати російський гімн та російські пісні. Говорити українською мовою було заборонено. Засновник Save Ukraine каже: “Йому розповідали, що він не потрібен Україні, що він не потрібен своїй сім’ї, що тільки в Росії він може отримати майбутнє, ставши російським військовим. Йому розповідали, якщо, не дай Боже, він повернеться в Україну, то нацисти його з’їдять. Я перепитав його, і виявилося, що росіяни щодня розповідали, що нацисти їдять дітей.”
Save Ukraine допомогли матері забрати дитину. Микола Кулеба згадує, що першим питанням наляканого хлопця було: “Мам, а мені сказали, що нацисти в Україні мене з’їдять.”
Звільнення дитини було складним на кожному етапі. Жінка приїхала в Росію. Там їй висунули ультиматум – виступити на телебачення з підготовленим текстом про те, що її дитина була щаслива в Росії. Інакше погрожували не віддати хлопця.
Росія систематично силоміць затягує українських дітей до російської армії. Українську 16-річну дівчину-сироту, яка жила у прийомній родині, підступом відправили у військовий табір у Сибіру, повідомляє Микола Кулеба:
“Їй просто сказали, що має їхати на відпочинок, а привезли на склад військової форми, вдягнули у дитячу військову форму і на місяць відправили до російського військового табору. Вона розповідала, що російські військові її змушували вчитися курувати дронами, копати окопи, знищувати танки. І вона мені показувала, як ставити розтяжки для того, щоб знищувати ворога, а ворогами є, як їх навчали, українські нацисти та армія НАТО, їх вчили, як треба воювати з американцями.”
Один з аргументів ізоляціоністів у США полягає в тому, що війна в Україні їх не стосується. Водночас Микола Кулеба цитує українських дітей, які перебували в російських школах і військових таборах про те, що своїм ворогом Москва називає Сполучені Штати: “Уявіть, хлопчик 15 років, він розповідає, що приходять в школу російські солдати і задають питання: “Чи готовий ти вбивати нацистів? Чи готовий ти вбивати американців? Як ти готовий це робити?” І спробуй тільки не відповісти. Це те, чому вчать наших українських дітей. Діти кажуть, що кожного дня в школах їм розповідають, як треба воювати з нацистами.”
Засновник організації наводить приклад з російських підручників.
“Ви можете взяти російський підручник історії для 11-го класу. Ви можете прочитати в російському підручнику, хто такі американці? Це вороги. Вороги, яких треба вбивати, з якими треба воювати. Це Америка хоче захопити Росію. Це не Росія вдерлася в Україну і вбиває цивільне населення. Це Америка, як виявляється, тому що так вони пишуть у підручниках. Цьому вони навчають дітей. Вони їх вчать ненавидіти Україну, ненавидіти весь світ: Америку, НАТО, європейські країни.”
Організація Save Ukraine повернула українських дітей, яких після досягнення повноліття призвали до російської армії: “Хлопці 18-19 років отримали повістку в російську армію і їх туди просто силоміць забирали. Багато дітей було відправлено в російські військові академії, в російські військові табори. Навіть у нас є випадки, коли ми рятували дітей з російської армії” – зауважує Микола Кулеба.
Головна загроза українським дітям – це розділення з батьками – зазначає засновник Save Ukraine:
“За будь-яку непокору, росіяни можуть вбити українців або арештувати. Багато арештів відбулося після того як в телефони дорослих знайшли якусь переписку, яка не сподобалась окупантам. Батьків було арештовано, а дітей забрали до російського інтернату або помістили в російську сім’ю”.
Микола Кулеба розказує, що його організація врятувала майже 200 дітей-сиріт, дехто з них вже перебували в прийомних родинах. А загалом Save Ukraine змогла врятувати більше тисячі дітей. Ці історії задокументована. Кожна з них – це фактично спецоперація.
“Історія про дитину, яка стала сиротою вже в Росії. Їх з мамою росіяни вивезли з України. Потім мама при невідомих обставинах померла. За нею приїхала бабуся, але дитину не віддали, бо вона була силоміць поміщено в сім’ю російського військового. І ця сім’я не віддавала дитину бабусі. Нам також вдалося врятувати дитину” – розповідає Микола Кулеба.
Однак десятки тисяч українських дітей розділені з сім’ями і вивезені в Росію. Наразі невідомо, де вони перебувають в Росії. “Доступу до них немає. Ми досі не знаємо, де ці діти знаходяться. Тому Україні потрібна інформація” – каже Микола Кулеба. Москва блокує пошук українських дітей, особливо після того як Міжнародний Кримінальний суд в Гаазі видав ордер на арешт Путіна і російської уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової.
“Вони зразу стали приховувати всю інформацію. Вони почали ховатись. Спочатку на телебаченні та ж Львова-Бєлова сміливо розповідала: я привезла 30 українських дітей до Москви, всиновлюйте дітей. На сайтах різних соціальних служб Росії пропонувалися діти на усиновлення. І як тільки ордер на арешт був виданий, все почистилось і все зникло.
Шукати дітей стало надзвичайно важко, тому що росіяни зрозуміли, і Путін, і і всі зрозуміли, що їм це з рук не зійде, що вони будуть в трибуналі, їх будуть судити” – аналізує Микола Кулеба. Тому Україна співпрацює з ініціативою Bring Kids Back, в яку входять 44 країни, які намагаються знайти будь-які можливості, щоб знайти дітей і повернути в Україну. Save Ukraine має партнерів – державних установ та недержавних організацій, які надають інформацію про місцезнаходження дітей. Водночас навіть якщо дитину знайшли, це не гарантія її повернення.
За словами Миколи Кулеби, в цьому надзвичайно потрібна допомога США.
“Ми цю поїздку почали з Вашингтона. Ми зустрічалися з офісами сенаторів та представниками уряду. Ми зустрічалися з великими організаціями, які нас підтримують. Найбільший наш партнер, який нас підтримує – це Jewish Federation of North America. Їм не треба пояснювати, що таке геноцид і що таке, коли дітей викрадають масово. Тому як тільки вони дізналися, що ми рятуємо дітей, викрадених Росією, вони прийшли на допомогу і сьогодні вони допомагають нам побудувати Underground Railroad, («Підпільна залізниця» – часто непублічні й ризиковані операції з пошуку та порятунку українських дітей – редакція), нашу систему порятунку українських дітей.”
Після повернення дітей, настає надзвичайно важливий етап реабілітації, адже всі діти зазнали психологічних травм – розповідає Микола Кулеба.
“Уявіть собі, коли дитина більш чотирьох років жила в страху: в страху вийти на вулицю, тому що там російські військові, в страху, що її заберуть у батьків, в страху, що її примусово відправлять в табір. А в тих дітей, кого розлучили з батьками, був страх, що вони більше ніколи не побачать рідних. Діти в 9-10 років не вміють читати і писати, тому що вони взагалі не вчилися. Діти, які не вміють комунікувати з іншими, тому що вони всього бояться. Тому основна наша діяльність це відновлення їх дитинства. Це відчуття безпеки, тому що всі діти, яких повертаємо, вони не відчували безпеки. Тому нам треба їх повернути в безпечний простір. Ми називаємо наші наші сервіси – сервісами турботи і сервісами любові. Ми маємо проявити до них турботу, любов і показати, що вони бажані в Україні, показати, що Україна на них чекає.”
Микола Кулеба закликає американців:
“Ви можете допомогти нам сьогодні в порятунку дітей і відновленні їх дитинства. Ми просимо, щоб ви поширювали ці історії. Ми просимо, щоб ви молились за наші місії порятунку. Продовжуйте підтримувати нас і розповідайте правду вашим друзям в соціальних мережах. І, звісно, надавайте пожертви, щоб якомога більшу кількість дітей ми могли врятувати і відновити їх життя в Україні.”
Подію у Далласі відвідав Том Фрай, член ради директорів християнської гуманітарної неприбуткової організації New Hope Compassion. “Я прийшов через мій інтерес до українських дітей. Щонеділі я проводжу біблійне заняття для реабілітаційного центру для дітей у Чернігові. Це невелика справа, але це спосіб дати надію дітям, щоб вони знали, що хтось по той бік світу – американець, настільки зацікавлений, що встає рано в неділю вранці, щоб навчати їх про героїв Біблії, а також про те, як вони можуть застосовувати це у своєму житті. Я хотів почути про викрадених українських дітей, про те, що їм промивають мізки, роблячи з них росіян і російських солдатів, які мають воювати проти власного народу. Тож я хотів це почути. І, це, можливо, це ще один спосіб, у який я зможу допомогти людям і дітям України.”
Велика вдячність співавтору статті Тетяні Безcмертній (Даллас) за надані фото та проведене інтерв’ю з Миколою Кулебою.
Про автора:
