В Ukraine House у Washington відкрили виставку робіт чотирьох українських художників-нонконформістів, які у 1970-1980 роках, сформовані радянською системою, знайшли творчу свободу в Парижі та відмовилися від ідеологічних канонів СРСР.
Про це повідомляє Ukraine House.
«Ця виставка ставить поза часом питання: чи може художник, сформований радянською ідеологією, бути вільним? Для цих художників відповідь – так», – йдеться у дописі.
Як повідомляється, експозиція об’єднала твори українських митців Володимира Макаренка, Антона Соломухи, Володимира Стрєльнікова та Віталія Сазонова. Усі вони навчалися в межах радянського соціалістичного реалізму, однак згодом відкинули пропаганду та звернулися до образного й абстрактного мистецтва, натхненного ідеалами вільного світу – від відлуння Відродження до модерністських кольорів і сюрреалістичних форм.
Також зауважено, що під час відкриття художній куратор Алекс Демко наголосив на спільному для митців прагненні до візуальної свободи. Художники, народжені за радянського режиму, не змогли досягти такої свободи вдома і були змушені тікати, щоб знайти спокій у своїй роботі.
За словами голови Консультативної ради Ukraine House Оксана Маркарова, подібні виставки є надзвичайно важливими для відкриття українських митців світові. І що їхня робота дозволяє знайти натхнення та зрозуміти справжню глибину української культури.
Окрему увагу під час відкриття приділили особистим історіям митців. Своїми спогадами про життя художників у Парижі поділився Ярослав (Славко) Мартинюк, який розповів, як вони адаптувалися у новій країні, здобували визнання та формували власну художню мову, яка зробила їхні твори такими унікальними.
Виставка триватиме в Ukraine House до кінця лютого.
Довідково:
Володимир Макаренко (нар. 1943) – український художник-нонконформіст, що працює у живописі, графіці та змішаних техніках. Здобув міжнародне визнання за синтез українських і європейських мистецьких традицій. Створює натюрморти й фігуративні композиції, часто на духовні теми. Навчався у Дніпропетровському художньому училищі в майстерні Я. Калашника. Дипломну роботу «У синій країні» було знищено, а художника звинуватили у формалізмі та позбавили можливості продовжувати навчання в Україні. Переїхав до Ленінграда та вступив до Вищої школи монументального мистецтва ім. Мухіної (1963). Отримав диплом з монументального живопису (1969) і того ж року став членом неформальної організації художників-нонконформістів, відомої на Заході як «Санкт-Петербурзька група». Переїхав до Таллінна (1973), щоб зустрічатися та виставлятися з місцевими художниками. Емігрував до Парижа (1981); отримав Срібну медаль міста Парижа за свої художні роботи (1987). Проводив виставки у Франції, Німеччині, США, Канаді, Швеції; співпрацює з європейськими та американськими галереями. Живе та працює в Парижі. Його роботи зберігаються у приватних колекціях і галереях Франції, Естонії та України.
Антон Соломуха – український художник і фотограф, більшу частину життя працював у Франції. Відомий як представник постмодернізму й творець жанру «фотоживопису», у якому поєднав багатофігурну постановочну фотографію з живописною композицією. Соломоуха здобув художню освіту в Києві, а на початку 1980-х емігрував до Франції. Його ранні роботи спиралися на радянський візуальний досвід, міфологічні мотиви й біблійні сюжети, подані крізь іронічну постмодерністську призму. Його виставки проходили у Франції, Бельгії, Італії, США та Україні. Соломоуха вважав, що сучасне мистецтво вимагає інтелектуальної підготовки глядача, і критикував поверхневе сприйняття художнього процесу. Його творчість розглядалася як місток між українською культурною традицією та західноєвропейським артсвітом. Антон Соломоуха залишив значний доробок у сфері живопису та художньої фотографії. Його роботи зберігаються у приватних колекціях і музеях Франції та України, а також можна знайти у Нью-Йоркській академії мистецтв.
Володимир Стрєльніков (нар. 1939, Одеса, Україна) – український художник, графік і живописець, представник одеського нонконформізму. Його творчість поєднує експресивну абстракцію, символізм і глибокий зв’язок з українською культурною традицією. Він був ініціатором так званих «квартирних виставок» – неформальних експозицій у приватних оселях, які стали знаковим явищем українського андеграунду. У 1978 році митець емігрував на Захід і оселився в Мюнхені. Його роботи виставлялися в галереях Німеччини, Франції та Австрії, а 1979 року він узяв участь у міжнародній виставці «Сучасне мистецтво з України: Мюнхен – Лондон – Нью-Йорк – Париж». З 1990-х років художник відновив творчі зв’язки з Україною й проводив персональні виставки в Одесі, Києві та Хмельницькому. Творчість Стрельнікова вирізняється поєднанням абстрактного живопису з національною символікою. Його композиції часто будуються на геометричних формах, фактурних поверхнях і приглушених кольорах, відсилаючи до мотивів природи та архетипів українського степу. Роботи митця можна побачити у Zimmerli Art Museum (Нью-Джерсі).
Віталій Сазонов – український живописець і графік, представник нонконформістського мистецтва. З 1957 року мешкав в Одесі, навчався на історичному факультеті Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова, який залишився на четвертому курсі, щоб повністю присвятити собі мистецтво. Живописом почав займатися наприкінці 1960‑х, а з 1972 року працював як професійний художник. У середині 1970‑х приєднався до кола одеських та московських нонконформістів, брав участь у «квартирних» виставках. У 1980 році емігрував до Мюнхену, де продовжив творчу діяльність та взяв участь у виставках у Німеччині, Франції, Іспанії, США, Канаді та інших країнах. Його роботи зберігаються в численних приватних збірках в Україні та за кордоном. Творчість Сазонова споріднена з абстрактним, безпредметним мистецтвом; на нього впливали теорії Василя Кандинського, Казимира Малевича, а також колорит і композиційні прийоми давніх ікон. Багато його полотен відзначаються виваженою, споглядальною побудовою, багатошаровою фактурою й поєднанням геометричних та символічних форм, що інтерпретують духовну традицію ікони в модерній абстрактній мові.
Фото: Ukraine House
Авторка: Інна Міхно