Агапій Гончаренко, відомий також як Андрій Гумницький, був українським священником, видавцем і громадським діячем. У 1860-х роках він емігрував до США, заснував у Сан-Франциско видання Alaska Herald із додатком «Свобода» та став одним із перших українців, які публічно заявляли про свою національну ідентичність в Америці.
Про це повідомляє архівіст Українського Національного Музею Галина Парасюк.
Агапія Гончаренка називали першим козаком в Америці та Alaska Men. Його життя було пов’язане з Київщиною, Грецією, Лондоном, Стамбулом, Єгиптом, Аляскою та Каліфорнією. Майже пів століття він прожив у США, де займався видавничою діяльністю, перекладами та громадською роботою.
«Нещастя – моя відзнака, а бідність – моя слава», – таким було його мотто.
Походження та навчання
Агапій Гончаренко, справжнє ім’я якого Андрій Гумницький, народився 31 серпня 1832 року, або 19 серпня за старим стилем, у селі Крива Таращанського повіту на Київщині. Його батько Онуфрій Гумницький походив із села Кам’янка поблизу Фастова. За спогадами Гончаренка, там «люди жили вільно, не під паном…».
Материнський рід Богуни походив із Києва. Дід по материній лінії Олексій Штефан був священником із села Кривин, нині село Криве поблизу Брусилова на Житомирщині. Існує також версія, що Агапій Гончаренко міг народитися саме у Кривині, оскільки, за його спогадами, дід віддав це село у спадок своїй дочці Євдокії, матері Андрія-Агапія.
Андрій був старшим сином у родині. Він рано навчився читати, багато читав, мав здібності до мов і любив усамітнення. У спогадах він згадував слова діда Герасима Гумницького:
«Я був хлопцем п’яти літ, дід Герасим приїхав до нас і заставив читати Часловець (“Часослов”). Я читав борзо. Столітні очі заплакали над моєю головою. “Дитя моє, ти будеш перевертнем. Кам’янецькі люде вільні козаки!”.»
У вересні 1840 року Андрія віддали до Київської духовної семінарії. Після її закінчення 23 червня 1853 року він став ченцем Києво-Печерського монастиря та прийняв ім’я Агапій.
Від Афін до Лондона
Митрополит Київський і Галицький Філарет призначив молодого ченця вести свою канцелярію. За його сприяння 12 листопада 1857 року Агапія відрядили до посольської церкви в Афінах. Там він вивчив грецьку мову та ознайомився з філософією.
Після смерті митрополита Філарета 21 грудня 1857 року Гончаренко вважав своє перебування в Греції важливим збігом обставин для подальшої долі.
«Таке моє щастє! В Атенах аттична сіль посолила мене добре на весь мій вік», – згадував він.
В Афінах Агапій Гончаренко читав заборонені в російській імперії журнали «Полярна Зірка» і «Колокол». Через знайомого одеського чиновника він налагодив зв’язок із видавцем «Колокола» Олександром Герценом та почав надсилати до видання свої дописи.
У лютому 1860 року Гончаренка заарештували та ув’язнили у Стамбулі. Його мали етапувати до росії кораблем «Олегъ», однак напередодні друзі допомогли йому втекти. 4 березня 1860 року він прибув до Лондона.
У російськомовному «Колоколі» Агапій Гончаренко опублікував українською мовою некролог Тараса Шевченка.
«Втік на вічну і святу волю, козакувати на весь мій вік!» – писав у мемуарах о. Агапій Гончаренко.
Після року перебування в Лондоні він повернувся до Греції. На початку 1862 року перебував на Афоні, а у Великодній час відвідав Єрусалим. Водночас переслідування з боку російської влади тривали. В Єгипті на нього скоїли замах за наказом російського посла. Наприкінці 1864 року Гончаренко на кораблі Yarington назавжди залишив Європу.
Еміграція до США
1 січня 1865 року Агапій Гончаренко прибув до Бостона. На Різдво він відправив свою першу православну службу на американській землі.
Через переслідування царського уряду він не зміг продовжувати священничу діяльність. Гончаренко працював на чорних роботах, отримуючи 25 центів за день.
У Філадельфії він відвідував дім Джона Цітті, де збиралися італійські патріоти-емігранти. Там Гончаренко познайомився з Альбіною Цітті. Вони одружилися 28 вересня 1865 року в Нью-Йорку. Альбіна Цітті була педагогинею за фахом. Агапій Гончаренко став першим емігрантом в Америці, який офіційно називав себе українцем.
У цей період він працював над перекладом «Біблії» арабською мовою. Подружжя заощадило 2500 доларів, із яких 1600 доларів витратили на друкарський верстат із кириличним шрифтом.
Alaska Herald і додаток «Свобода»
Після купівлі Аляски Сполученими Штатами Агапій Гончаренко вирішив розпочати видавничу діяльність. Він вважав, що значну частину населення Аляски становили українські козаки, які через Сибір переселилися на північні землі.
Після передачі Аляски США територія перебувала під військовим управлінням, а інформація з континенту надходила із запізненням. Для видавничої діяльності Гончаренко обрав Сан-Франциско як центр судноплавства, що з’єднував Аляску з іншими регіонами країни.
1 березня 1867 року на Маркет-стріт, 536, він розпочав видання журналу Alaska Herald («Вісник Аляски») з додатком «Свобода». Видання виходило російською та частково українською мовами двічі на місяць, мало вісім сторінок і тираж 500 примірників.
Журнал виходив від 1 березня 1868 року до 1 квітня 1872 року.
«Я почав працювати в друку і оповідати правду. В моїм виданню Alaska Herald зо Свободою я був: редактором, цензором, рознощиком і зборщиком. Всю роботу працював сам. І я посилав у гостинець 500 примірників в Аляску і Сибір, дорогами мені одному знаємими, – освіщати людей і до пуття їх доводити», – пояснював свою роботу Гончаренко.
У додатку «Свобода» він опублікував власний прозовий переклад англійською мовою уривку з поеми Тараса Шевченка «Кавказ» під назвою «Цікаві ідеї поета Тараса Шевченка». Це була перша публікація творів Тараса Шевченка у США.
Також Гончаренко друкував уривки з творів «І мертвим і живим…», «Кавказ» і «Думи мої, думи мої…» мовою оригіналу.
У перших випусках Alaska Herald опублікували російськомовний переклад Конституції США для жителів Аляски. Гончаренко також підготував для корінного населення Аляски «Буквар» англійської мови. Він прагнув пояснити людям, що джерелом влади у США є народ, а не самодержавний правитель.
За відданість простим людям місцеві жителі називали Агапія Гончаренка Alaska Men.
Хутір «Україна» у Каліфорнії
Через проблеми зі здоров’ям Агапій Гончаренко продав акції Alaska Herald американському видавцю Генрі Джорджу. Водночас ще два роки він друкував журнал «Свобода». У 1872–1873 роках вийшло п’ять його випусків.
Після 1872 року Гончаренко відійшов від видавничої діяльності. Він придбав 50 акрів землі поблизу містечка Гейвард у Каліфорнії та заснував хутір «Україна».
На фасаді його будинку був напис «Свобода». На хуторі він садив сосни та вишні, які нагадували йому Україну. До садиби приїздили відвідувачі, а для гостей він виконував християнські таїнства хрещення і молитви.
«Хто приходив до мене з вірою, – писав Гончаренко, – я курую його. Я ніколи не був оплачений за такі треби, бо то є потіха, а не праця».
У спогадах, виданих у Коломиї 1894 року, Агапій Гончаренко написав:
«Моя Ненька Україна і джерело козацтва, якоже финикс, воскресне на добро людям, на вічну правду і волю».
Агапій Гончаренко помер 16 травня 1916 року на хуторі «Україна» в Каліфорнії. Його поховали на місцевому цвинтарі. До України він не повернувся.
Фото: Галина Парасюк.
Автор: Данило Пєвчев