Постать Олександра Гаркавенка надзвичайно помітна й потужна. Але в історії українського спорту та діаспори про нього справді мало згадок. Звісно, вони є. Однак цього замало, якщо порівнювати з його життям, кар’єрою та успіхами. Тому нам слід уважніше ставитися до справжньої української історії і повертати до свідомості українського народу славетні історичні постаті та події. Бо маніпуляцій, фальсифікацій і перекручень від наших ворогів і водночас країн, з якими Україна межує територіально, є чимало. У випадку Гаркавенка це теж актуально, адже він українець. І це доведено фахівцями, і сам він це стверджував. Водночас російська та польська пропаганда намагаються маніпулювати джерелами та інформацією і підступно писати, що він «їхній». Тому нам важливо спростувати їхні безпідставні твердження і вкотре підтвердити давню історію українського спорту.
Коротко про біографію
Отже, що нам відомо про життєвий шлях Олександра Гаркавенка? Він народився 1892 року в селі Морозівка, нині це Дніпропетровська область, а хотілося б, щоб вона вже була чи Дніпровською, чи Січеславською. Його батько мав славний козацький родовід. Мати, як пишуть джерела, начебто мала польське коріння. І саме це передусім польські маніпулятори використовують для своєї пропаганди. Хоча є й інші підстави для цього.
Олександр мав визначну силу, статуру й жагу до перемог у боротьбі. Він неодноразово ставав переможцем міжнародних турнірів, чемпіонатів світу – 1931 року в Гамбурзі та 1933 року в Берліні. Навіть змагаючись із легендарним Іваном Піддубним, після трьох годин боротьби він завершив поєдинок унічию. Таке не всі могли собі «дозволити».
На початку 1920-х років Гаркавенко переїхав до Польщі. Відтоді він виступав, як пишуть газети, за Польщу і помер 1944 року у Варшаві. Тобто ці факти, на думку польських істориків, є підставою вважати його поляком. Водночас це аж ніяк не скасовує того факту, що Олександр Гаркавенко був українцем! Адже у 1920–1930-х роках частина України була окупована Польщею. Тому багато українців, зокрема спортсменів, змушені були представляти цю країну.
Виступи у США
У спортивній кар’єрі Олександра Гаркавенка є період, який чи не найменше досліджений, розвіданий, проаналізований. Це його виступи у США. Що відомо широкому загалу з Вікіпедії? Цитую: «У 1923 році уклав п’ятирічний контракт і мешкав у США, де опановував американську вільну боротьбу. За цей період він провів більш як 200 переможних боїв із чемпіонами багатьох країн світу й лише у поєдинку з Е. Льюїсом зазнав поразки». Ось і все про унікальні виступи Гаркавенка у США. На мою думку цього абсолютно замало. Адже, по-перше, підписав тривалий контракт. По-друге, провів понад двісті змагань. По-третє, всього один раз програв. Тож про перебування його у США ми маємо дізнатися більше.
Одна з найперших згадок про унікальний виступ Гаркавенка у США з’являється у газеті «Свобода». Ось, що там писали про цей направду неординарний виступ українського силача: «Українська громада Филаделфії, Па., мала нагоду бачити примір дійсно надлюдської сили. Пописувався приїхавший недавно до Америки Українець Олександер Гаркавенко, родом з Катеринослава, у салі Клюбу Американських Горожан Українського Походження». Тут же подається короткий опис нашого героя: «Сам Гаркавенко має 30 літ. Се чоловік імпозантної постави і має надприродно розвинені мязи. Притім типовий Українець, повний гумору, якого іскрами постійно сипле в часі своєї продукції».
Цікавою є програма виступу українця. Адже вона складалася не лише з боротьби, а й з демонстрації надлюдських здібностей та сили. Отже, програма включала шість номерів. Їх опис з усією колоритністю передачі атмосфери та деталей приводжу тут: «На першу він вибрав вязаннє чотири цалі широкої а пів цаля грубої залізної штаби довкола свого рамени. Силач мав досить важку задачу, бо штаба була радше сталева як залізна і постійно відкручувалась неначе пружина. Та не встояла перед залізними мязами силача. Він її обкручував три рази довкола свого рамени неначе шовкову стяжку». Це був перший номер виступу Гаркавенка. Напевно він «розігрівав» публіку.
Далі ставало цікавіше: «Другою точкою була дійсно небуденна продукція. Силач взяв у зуби залізний круглий дручок півтора цаля в промірі. За один і за другий конець дручка вхопилось по сімох людей, ним самим вибраних споміж видців і сі вагою свого тіла зігнули держаний в зубах силача дручок неначе кусень мягкого італійського макароні». Цей виступ вразив публіку. Адже на залізі залишився слід зубів Гаркавенка. Уявляєте таке диво або ж міць українця? Потім Олександр Гаркавенко продовжив дивувати глядачів: «Опісля «зробив міст», себто станув на руках і ногах грудьми до гори. На груди положено йому велетенську камінну брилу, яку з трудом двигнуло шістьох людей. З одної і другої сторони коменя стануло по чоловікови з тяжкими ковальськими молотами і стали зі всіх сил бити в камінь. По кількох ударах сі люди змучились так, що не могли підіймати до гори молотів. Але Гаркавенко, який держав камінюку і видержував всі удари по ній, за весь час весело жартував і приговорював та заохочував їх до витривалости». Справжній український козак: міць, сила, витривалість, гумор. І це була тільки половина програми. Четвертим номером його виступу було наступне: «Яко четверта точка його продукції було гнуттє залізної шини 6 цалів широкої і 4 цалі грубої. Сю шину він положив собі на оба рамени а по кільканадцять людий з одного і другого кінця хватили її і напруживши всі свої сли, зігнули». Направду всі ці виступи та демонстрація сили Гаркавенком дуже сильно мали враження на присутніх. Мало хто із силачів міг похвалитися такими успіхами.
Наступний п’ятий номер мав ще більше вплинути на глядачів: «По сім він опять «зробив міст» і на його груди поставлено фортепян; при фортепяні сів чоловік і відіграв довший музичний твір. За весь час Гаркавенко стояв на руках і ногах неначе камінна статуя, не ворохнувшись, щоби часами не перешкодити артистові у граню». Цей еомер супроводжувався мистецькою виставою, що було на той час дуже популярно. І на завершення своєї програми Олександр Гаркавенко нарешті провів схватку з відомим польським борцем: «На закінченнє продукції випала найвеселійша точка, іменно змаганнє Гаркавенка з польським силачем Закршевським, який виступає публично яко силач в Америці вже від 19 літ. Протягом не цілих трох мінут Гаркавенко положив поляка на землю та ще став собі з неґо кепкувати, гладячи його по голові неначе малесеньку дитину, що викликало серед присутних велику веселість, але за те тим більшу лють у побореного». Як не намагався польський борець протистояти українцю у нього нічогісінько не получилось.
Цей виступ був надзвичайно успішним і привернув увагу широкого загалу по всій Америці. Варто зазначити, що Олександр Гаркавенко, перед тим як приїхати до США, підписав контракт із дуже відомим у ті роки менеджером Джеком Пфефером, який був менеджером легендарного Івана Піддубного. Вони разом планували вразити американську публіку, фахівців та здобути якомога більше перемог. Водночас, як зазначала місцева преса, Гаркавенко мав чимало викликів у кар’єрі у США. Ключовою перешкодою було те, що він не знав способів боротьби, які практикувалися на теренах США. Тому до залагодження цього питання долучилася українська громада у Філадельфії. Гаркавенка було залучено до відповідної американської школи боротьби для набуття знань та практики.
За виступами Олександра Гаркавенка у США уважно стежили українці в Рідному краї. Шкода, що в ті роки Україна була поневолена СРСР, Польщею, Румунією, Чехословаччиною. Однак українці не втрачали нагоди пишатися своїми славетними земляками. Львівська газета «Діло» досить детально описувала виступ Гаркавенка у Філадельфії.
Звісно, після такого успіху у Філадельфії увага засобів масової інформації була прикута до постаті українського борця. Про нього писали до найдрібніших деталей. Наприклад: «Олександер Гаркавенко, з Великої України, син полковника кавалєрії. Гаркавенко щойно приїхав з Европи. Він є европейським шампіоном тяжкої ваги. Важить 270 фунтів і давнійше важив 350 ф. Грудь Гаркавенка оббита медалями зі всіх европейських країв, де він боровся і все виходив побідно. В грецько-римськім способі борення нема для нього суперника. Є сильно збудований і посідає надзвичайну силу. На собі може двигнути 30 людей. Через його грудь переїздить автомобіль без лихих наслідків». Це детальний опис українського силача. Звісно, після такої презентації все більше охочих хотіли бачити його виступи, а суперники, напевно, не надто бажали протистояти йому.
Після Філадельфії Олександр Гаркавенко демонстрував свої унікальні таланти в Чикаго. Про це є ось така згадка: «Дня 12 січня Гаркавенко мав перший виступ в Шикаґо. Він згодився положити трох силачів на один вечір і зробив се дуже легко. Болгарського і американського борця положив в 5 мінутах, італійського в 10 мінутах». Цей виступ був ще більш вражаючим та видовищним, ніж попередні. Слід зазначити, що рефері поєдинку був український борець Гах. Українські силачі так дивували місцеву публіку та фахівців, що з роками їх дедалі частіше запрошували до США. Тут варто зазначити, що у 20–30-х роках ХХ століття до США приїздило чимало українських борців: Піддубний, Гаркавенко, Гах, Кириленко, Бігун, Залізняк, Заринів та інші достойники. Українці завжди діяли за закликом Тараса Шевченка: «Борітеся – поборете, вам Бог помагає!».
Про успіхи Гаркавенка в Чикаго преса писала таке: «В Шикаго він і мав перші боротьби, і свої перші американські побіди. В Шикаго він і побідив литовського шампіона Франка Норкуса, «Ірландського Бика» Джека Робертса, «Тексанського Тигра» Біг-Бул-Бета», «Чорну Маску» Віктора Солдата; шампіона Турції Боба Монакова, великого борця Швеції Джана Фріберга, шамп. Чехії Павла Мартесона, «Канадійського велика на» Боба Нелсона, «Червону Маску» Ганса Фостера, студента Теда Полсена, «Каліфорнійського Великана» Тома Маршела, шампіона Ірландії ПапМекгі, польського борця із Бостона Адама Бурського. Послідну побіду відніс над відомим польським атлетом Владком Збишком». Справді, це надзвичайна серія перемог над сильними суперниками.
Олександр Гаркавенко своїми успіхами привертав увагу все численнішої аудиторії. Водночас зі зростанням популярності виринули «на арену» старі проблеми. Насамперед це стосується його національної належності. Адже до такого успішного українського спортсмена хотіли «приліпитися» шахраї та фальсифікатори. Ось як про це писала українська преса у США: «Природна річ, що такого славного атлєта хочуть захопити для себе другі народи. Що московські газети в Америці пишуть про нього як про великого російського атлєта, сьому не дивниця. Але були вже й польські газети, котрі його описували яко «родака». Відомо, чоловікови, що не має своїх подвигів сили, здається, що він має подвиги, як з його народа вийде такий великий силач. Случалося вже таке, що навіть політичні партії пробували монополізувати силачів; певно несвідомо думаючи, що їх прихильники, дізнавшись про політичні симпатії силача, наберуть переконання, що ся партія, до котрої приписався атлет, такаж сильна, як він та подібне становище не має основи».
Ось так завжди буває: той народ, який не має нічого свого, намагається привласнити чуже. Це приклад того, як росіяни чи поляки упродовж десятків років спотворюють справжню історію українського спорту. Для того, щоб їм протистояти, кожен українець у цілому світі має пам’ятати: історію знаєш – перемогу здобуваєш!
Автор: Олексій Лях-Породько
