Поки війна в Україні продовжує забирати життя цивільних і руйнувати інфраструктуру, дедалі більше активістів закликають культурні інституції США переглянути свої програмні рішення. Черговим приводом для дискусії стали Baltimore Symphony Orchestra (BSO) та лист міжнародного руху Arts Against Aggression, у якому стверджується, що подальше просування «російських майстрів» сприяє нормалізації держави, яка продовжує чинити злочини.
Лист, адресований керівництву BSO, безпосередньо критикує запланований на 4 жовтня 2026 року концерт оркестру, у програмі якого – твори Ігоря Стравінського та Сергія Прокоф’єва. Попри нещодавні вибачення установи за використання російської імперської символіки в рекламних матеріалах, критики стверджують, що ці кроки мають лише показовий характер і не зачіпають глибшої проблеми – того, як російські культурні наративи використовуються як державна пропаганда.
У листі наголошується на разючому контрасті між маркетингом оркестру та реальністю на місцях:
«Глибоко тривожить те, що поки “музичний директор Джонатан Гейворд використовує вогневу міць російських майстрів для високооктанового старту класичної серії BSO” – як це описує сам BSO – «Кремль продовжує використовувати вогневу міць своїх ракет і дронів, щодня вбиваючи українських цивільних».
Основний аргумент Arts Against Aggression полягає не обов’язково у вимозі повністю заборонити російську музику, а радше в етичній вимозі історичної чесності. Група стверджує, що якщо оркестри вирішують виконувати твори цих «російських майстрів» під час російської геноцидної війни проти України, вони несуть відповідальність за те, щоб пояснювати аудиторії справжню ідентичність композиторів та нинішнє знищення земель їхніх предків.
У листі наведено два конкретні приклади.
Ігор Стравінський. Він народився в родині українського козацького походження та проводив значну частину часу в родинному маєтку в Устилузі на Волині – регіоні, який нині потерпає від російських ракетних і дронових ударів, що руйнують енергетичну інфраструктуру України та завдають шкоди її населенню.
Сергій Прокоф’єв. Він народився у Сонцівці Донецької області, а його батьківщина перебуває під російською окупацією з 2014 року. Об’єкти, названі його іменем, зокрема Донецька державна музична академія та Міжнародний аеропорт Донецька імені Сергія Прокоф’єва, були зруйновані тими самими силами, культуру яких часто покликана просувати ця музика.
На думку Arts Against Aggression, програмні рішення BSO ризикують «відбілювати» реальність війни. Активісти стверджують, що, представляючи ці твори без відповідного контексту, американські інституції мимоволі підіграють спробам Кремля демонструвати культурну перевагу, водночас намагаючись стерти українську ідентичність, яка допомогла сформувати самих цих композиторів.
«Настав час американським оркестрам і музикантам припинити просувати кремлівські наративи про “перевагу” російської культури, які лише сприяють відбілюванню воєнних злочинів, що тривають, – йдеться у листі. – Нинішній вибір програм BSO ризикує нормалізувати культуру держави, яка зараз веде агресивну війну».
Лист також містить ширшу критику індустрії класичної музики та закликає оркестри вийти за межі поверхових вибачень.
«Ми закликаємо BSO перейти від показових вибачень до змістовних кроків, щоб його мистецька місія не узгоджувалася з пропагандистськими зусиллями режиму, який чинить злочини проти тих самих людей, що допомогли сформувати ідентичність цих композиторів».
Поки війна в Україні триває, тиск на такі інституції, як BSO, із вимогою зайняти більш принципову позицію щодо своєї мистецької місії, ймовірно, лише посилюватиметься. Питання залишається відкритим: чи здатен світ класичної музики поєднати своє шанування минулого з нагальними моральними вимогами сьогодення?
Автор: Дмитро Смелянський
