Сьогодні, 23 жовтня, світ футболу відзначає день народження легендарного бразильського футболіста Пеле (Едсон Арантіс ду Насіменту). На мою думку, недаремно його називають одним із найкращих футболістів світу.
Ось короткий перелік його досягнень і світових визнань: провів 92 матчі та забив 77 голів у складі збірної Бразилії; тричі ставав чемпіоном світу як гравець – у 1958, 1962 та 1970 роках; учасник чотирьох чемпіонатів світу; найкращий гравець чемпіонату світу 1970 року; найкращий молодий гравець чемпіонату світу 1958 року; футболіст року в Південній Америці 1973 року; двічі входив до символічних збірних чемпіонатів світу; дворазовий володар Міжконтинентального кубка та Кубка Лібертадорес; переможець Суперкубка міжконтинентальних чемпіонів; десятиразовий чемпіон штату Сан-Паулу; чотириразовий переможець турніру Ріо – Сан-Паулу у складі «Сантоса».
Пеле також був визнаний найкращим футболістом XX століття за версією футбольної комісії ФІФА; найкращим спортсменом XX століття за версією Міжнародного олімпійського комітету; за опитуванням IFFHS посів перше місце серед найкращих футболістів світу XX століття; посів перше місце серед найкращих гравців XX століття за версіями журналів World Soccer та France Football; став переможцем нагороди «Гравець століття ФІФА».
Також він посідає друге місце в історії чемпіонатів світу за версією газети The Times; входить до символічної збірної найкращих гравців усіх чемпіонатів світу за версією ФІФА та символічної збірної найкращих гравців в історії Південної Америки; його також називали одним зі 100 найвпливовіших людей світу за версією журналу Time.
Направду всі ці досягнення вражають і викликають величезну повагу до Пеле.
Пеле та війна в Україні
Окрім спортивних досягнень, Пеле поважали у світі й за готовність публічно висловлювати свою позицію. Коли 2022 року Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, Пеле не залишився осторонь. Він публічно підтримав Україну та засудив російське вторгнення.
Пеле звернувся до Путіна із закликом припинити воєнні дії та повернутися до миру. Це справді гідний вчинок людини, до думки якої прислухалися мільйони людей у всьому світі.
Ось що говорив Пеле: «Я хочу скористатися сьогоднішньою грою як можливістю звернутися з проханням: зупинити це вторгнення. Не існує аргументів, які могли б виправдати насильство. Цей конфлікт злий, невиправданий і не приносить нічого, крім болю, страху, жаху і мук».
Цими словами Пеле публічно висловив підтримку Україні в один із найважчих періодів її сучасної історії.
Спогади українців зі США про Пеле
У своїй кар’єрі Пеле виступав за кілька футбольних клубів – бразильський «Сантос» та американський «Нью-Йорк Космос». Тож природно, що частину свого життя він пов’язав зі США. Адже Пеле не лише грав за американський клуб, а й започаткував у цій країні футбольні табори.
Звісно, українська діаспора у США не могла оминути нагоди познайомитися з Пеле, поспілкуватися з ним, співпрацювати та навіть грати разом із ним на футбольному полі. Тому сьогодні маємо чимало унікальних історій про взаємини Пеле з українцями у США.
Відомий у США футболіст Микола Овчарук, який грав проти Пеле, в інтерв’ю розповів надзвичайно цікаві й вражаючі історії про бразильського футболіста:
«Це було у 1976 році. Був перший мій матч на професійному рівні. Ми з Пеле перед матчем зробили знимку. Я у нього запитав чи можна зробити фото з тобою. Він відповів звісно. Ми грали у різних командах. Через три роки Пеле подзвонив до мене. Я його не впізнав спочатку і кажу хто це є? Він каже – Пеле. Я спочатку не повірив, що сам Пеле мені телефонує. А коли впізнав його голос, то запитав, що ви хочете? Пеле відповів – чи ти хочеш грати у Бразилії? Є команда, воротар якої травмувався, а я пам’ятаю як ти чудово грав. Звісно, що я погодився на пропозицію Пеле. Я грав у Сан-Паулу і це було дуже цікаво. Я погодився переїхати до Бразилії, бо знав Пеле. Тоді перший раз коли ми зустрілись я мав 21 рік, ще був зовсім молодим. Я дуже нервувався, адже грав проти Пеле. Водночас моя гра справила враження на найкращого гравця світу і на глядачів».
Про тренерський досвід у футбольних таборах Пеле мені також розповідали в інтерв’ю відомі у США спортсмени, зокрема Богдан Куцина.
Богдан Куцина дуже цікаво, емоційно й докладно розповів про Пеле:
«Зустріч з Пеле була справжнім досвідом на все життя. Той, який я ніколи не забуду… Влітку 1981 року мене попросили попрацювати (бути помічником тренера, тобто консультантом) у футбольному таборі PELE, який проводився в коледжі Манхеттенвіля в Перчейзі, штат Нью-Йорк. Мені знадобилася приблизно секунда, щоб відповісти ТАК! Я чітко розумів, що це шанс на все життя, і я просто не міг упустити можливість зустрітися з Пеле особисто. Гарантій не було, але принаймні я дав собі шанс.
Участь у таборах PELE все ще залишається одним із найкращих рішень і спогадів у моєму житті… Моїм першим подивом було те, що вони призначили мене помічником тренера брата Пеле, Зока (одного з головних тренерів у таборі). Я не міг у це повірити, я збирався бути на одному полі, день у день, з братом Пеле. До речі, супер хороший хлопець. Як мені так пощастило? Чесно кажучи, я не знаю, але я був дуже радий цій можливості.
Хоча я намагався не бути надокучливим шкідником для Зока, я просто не міг не ставити йому запитання за запитанням про Пеле, його самого та все, що є між ними. Він терпляче відповідав на кожне запитання і жодного разу не сказав… будь ласка, припини. Я був дуже вдячний за цю рідкісну можливість поставити запитання про життєвий досвід його сім’ї.
Другим моїм сюрпризом у таборі стало те, що я дізнався, що син Пеле Едіньо (якому на той момент було близько 11 років) буде в групі, яку ми з Зока тренували. Звичайно, це мало сенс, щоб сина Пеле тренував його брат Зока, але знову ж таки, наскільки мені пощастило? Я збирався працювати з Зока та допомагати тренувати сина Пеле в таборі…
Нарешті, третім сюрпризом було те, що я насправді вперше зустрів Пеле. Весь табір був зібраний на футбольному полі, чекаючи прибуття Пеле, де він привітав усіх нас і виконав кілька футбольних демонстрацій для табору.
Я прихопив із собою фотоапарат… Я сказав їм, що в мене є кілька дуже гарних його фотографій із тренування, і запитав, чи хоче він їх побачити. Звичайно, він відповів «так», і ми змогли зібратися разом під час одного з його візитів до табору. Він підписав багато моїх фотографій, у тому числі одну особливу, де ми з ним.
Мої спогади про табори PELE та про самого Пеле були одними з найкращих у моєму житті».
Надзвичайну історію про табір Пеле розповіла Марія Кілярська-Ганич. Вона була чи не єдиною жінкою серед тренерів у цьому відомому футбольному таборі. Водночас варто зауважити, що футбол не був її основним видом спорту: вона успішно виступала у волейболі та тренувала волейбольні команди.
Але як Марія Кілярська-Ганич потрапила до табору Пеле? Відповідь дізнаємося з її розповіді:
«То була прекрасна праця. Я вчила дітей фізкультурі у школі у Нью-Йорку. У цій же школі навчалися діти Пеле. Вони були моїми учнями. Разом зі мною вчителем фізичного виховання був Анатолій Попович, який мене запитав чи я хочу долучитися до табору Пеле. Я відповіла – звісно! Я працювала декілька тижнів з Пеле. Було понад 250 дітей у таборі. Маю знимку з ним. На фото я з Пеле у спеціальній сорочці з логотипом табору. Також він мені підписав своє фото і побажав успіху. Він був дуже файний. Вечорами бувало він грав на гітарі, а ми всі співали. Це був дуже прекрасний і приємний час. Всі його любили. Він був як Бог».
Про свою співпрацю з Пеле розповідав і відомий у США футболіст та тренер Леонід Білоус:
«Коли я працював тренером у коледжі Квінніпіак, мене запросили до співпраці з першими футбольними таборами Пеле. Для мене було великою честю працювати з такою скромною, чуйною та простою у спілкуванні людиною! Згодом, натхненний цим досвідом, я написав на честь Пеле цей короткий вірш».
29 грудня 2022 року легендарний Пеле відійшов у вічність. Ще до того, як я дізнався про його смерть, пан Леонід Білоус надіслав мені свій авторський вірш, присвячений Пеле.
A Kick for Harmony
In the blink of an eye
his leg flashed and tightened
with the rest of his arching body
raw power
released harmlessly
striking a leather sphere
shooting it just out of reach for a goal
and the powerful man
speaks of gentleness and love
and hope for all
to understand that there is a bigger message
than he or you or I
that message is simply we!
Дивовижну історію знайомства з Пеле розповів в інтерв’ю Тарас Галів. Ідеться про його юнацькі роки та батька – футбольного арбітра:
«Вперше Пеле приїхав до Америки у 1973 році. У тому часі він грав у команді «Сантос» Бразилія. «Сантос» приїхали до Америки щоби заграти пару матчів. Щоб Америка побачила Пеле. І на другий рік він мав бути в нашій лізі. «Сантос» приїхав до Чикаго на матч у 1973 році. Вони грали з командою університету. І мій батько був суддя. Дуже цікаво, що не тільки мій батько був суддею, а другий суддя той, що головний того матчу також був українцем. Це був пан Дикий. На знимкі стоїть перед початком матчу пан Дикий по середині, мій батько і відразу біля нього Пеле. На цей матч батько взяв мене. Я мав 13 років. Після першого тайму тато мене погукав і ми пішли у під трибунне приміщення. Професійні команди ніколи такого не робили. Це заборонено, щоб хтось сторонній заходив туди. Я там побачив Пеле. Я навіть не міг говорити. Адже Пеле зі мною був, поговорив зі мною і написав на програмці автограф. Я пам’ятаю, що там було вікно і там люди були у вікні і всі хотіли побачити Пеле. А я стою з ним поряд! Як мій батько міг так зробити? А зробив! Батько його добре знав. Бо наступний рік він судив матчі з Пеле».
Особисто був знайомий із Пеле відомий у США футболіст, тренер і менеджер українського футбольного клубу «УСК» Нью-Йорк Стефан Коваленко. Ось що він розповідав:
«О я маю знимку з Пеле. Як він грав тут у «Космос». Там було шість чи сім гравців з нашого клубу, які грали за «Космос»».
Він також надіслав мені фотографії, на яких збереглися моменти їхніх зустрічей.
Микола Дворський в інтерв’ю розповів, що дізнався про Пеле від тренерів, бачив його по телевізору, а також був безпосереднім свідком прощального матчу легендарного футболіста:
«Мої спогади про Пеле такі. Я почав грати у футбол у 1977 році. Того літа я ходив до спортивного табору в Оселі СУМА (Спілка Української Молоді Америки) в Елленвілі, Нью-Йорк. Там тренери часто розповідали нам про відомого бразильського футболіста, який був званий Едсон Арантес до Насіменто, більш знаний як Пеле… У футбольному таборі наші тренери часто показували нам фільми, в яких Пеле демонстрував як правильно грати футбол. У цих фільми, Пеле показував нам, як вести, як подати, i як дарити м’яч. Я багато навчився від цих фільмів… Коли я повернувся додому з футбольного табору, моя сестра здивувала мене квитками на останній матч Пеле. Це було 1 жовтня 1977 року на стадіоні «Джайантс». Весь стадіон був заповнений. Пеле грав першy половинy для Космос і вдарив ґолa. Він грав другу половину матчу за свою іншу команду, бразильський клуб Сантос. Ближче до кінця матчу почався дощ. Після матчу гравці з обох команд підхопили його на плечі та понесли по площі. Наступного дня в бразильській газеті був заголовок: «Навіть небо плакало». Я був щасливий, що міг побачити останній матч у кар’єрі Пеле. Я ніколи цe не забуду».
Брати Чижовичі – Євген, Ігор і Володимир – легенди футболу у США. Вони мають чимало унікальних спогадів про спілкування з Пеле.
Наприклад, 1975 року Пеле перейшов до футбольного клубу «Космос» (Нью-Йорк, США). Відтоді почалися професійні та дружні взаємини між Пеле й братами Чижовичами – Євгеном та Володимиром.
У 1977 році, під час останнього офіційного матчу Пеле, Володимир Чижович коментував гру NASL Soccer Bowl 77 – Cosmos vs. Sounders.
Лариса Бемко з Нью-Джерсі стала власницею унікального подарунка – футбольного м’яча з автографом Пеле. Вона сама була прихильницею спорту й входила до групи підтримки команди «Космос».
Наведу уривок з інтерв’ю пані Лариси для часопису «Ukrainian Weekly»: «У нашій родині є традиці, якщо ти справді чогось хочеш, ти маєш працювати для цього».
Любов до спорту, зокрема до футболу та легендарного Пеле, допомогла пані Ларисі досягти своєї мети – отримати в подарунок м’яч із його автографом.
Ось такі чудові й унікальні спогади про Пеле мають українці у США. Якщо маєте власні спогади – додавайте їх! Нам справді є ким і чим пишатися!
Автор: Олексій Лях-Породько
