Історія українського Пласту в США бере початок від світового скаутського руху ще у ХХ столітті та перших організаційних ініціатив української громади в Америці. Його історія поєднує розвиток Пласту в Україні з процесом становлення українського скаутингу серед емігрантів у Сполучених Штатах.
Про це повідомляє Альманах 100-ліття Пласту, Мілена Волянська.
У 1908 році досвідчений англійський офіцер Роберт Баден Пауелл заснував у Великобританії самовиховну дитячо-молодіжну громадську організацію. Її учасники називали себе скаутами, або розвідниками. У 1910 році виник скаутинг для дівчат – гайдинг. Основними засадами скаутського самовиховання стали життя серед природи, лицарство, допомога іншим, витривалість і патріотизм.
У 1910 році Баден Пауелл відвідав США та Канаду з метою поширення скаутського руху в Північній Америці. Його підтримав канадський письменник і педагог Ернест Сетон-Томпсон, який 1906 року заснував «Лісову школу Америки» та очолив бойскаутів США. Саме в цей період скаутинг почав активно розвиватися на американському континенті.
Восени 1911 року студент Львівської політехніки Іван Чмола, переклавши книжку Бадена Пауелла «Скаутинг для хлопців», став фундатором українського скаутського гуртка військового напрямку. До нього входили учні та студенти навчальних закладів Львова, які збиралися для занять у приміщенні товариства «Сокіл».
Улітку 1912 року 30 пластунів і пластунок взяли участь у двотижневому таборі на Чорногорі в Карпатах під проводом Івана Чмоли. У цей же період Петро Франко сприяв створенню скаутських гуртків серед учнів Академічної гімназії та юначок Жіночої семінарії Українського педагогічного товариства.
Станом на кінець 1913 року український скаутський рух об’єднував близько 120 осіб. Після пропозиції професора Ігоря Боберського назвати українських скаутів пластунами, а організацію – Пластом, рух отримав власну назву й ідентичність. У квітні-червні 1912 року відбулася Перша Пластова Присяга, а у квітні 1913 року – І Пластовий з’їзд у Львові, на якому було ухвалено Статут організації, Пластовий закон і обрано провід.
У 1914 році Пласт поширився на Львівщину, Тернопілля, Станіславівщину та Буковину. У червні 1914 року пластуни в одностроях пройшли урочистим маршем вулицями Львова з нагоди 100-річчя від дня народження Тараса Шевченка, залишивши яскраві враження, зокрема й у американських українців, присутніх на заході.
З початком Першої світової війни пластуни долучилися до Легіону Українських Січових Стрільців. Після відступу російських військ зі Львова у 1915 році Пласт почав відновлюватися, виникли нові гуртки та полки юначок. У цей період було створено «Пластовий обіт», а у 1917 році Олександра Тисовського обрали головою Головної Пластової Ради.
Під час подій 1918 року пластуни брали активну участь у встановленні української влади в містах Галичини та згодом стали кадровим резервом українських армій. Після поділу українських земель між кількома державами Пласт у Галичині та Волині перейшов у напів підпільний, а згодом – у підпільний стан. Попри це, організація відроджувалася, розбудовувала структуру і видавала власну літературу.
Паралельно розпочиналася історія становлення Пласту в США. Перші організаційні спроби українського скаутингу в Америці сягають 1915 року та пов’язані з діяльністю організації «Січ». У 1918 році «Молодечу Січ» у Нью-Йорку реорганізовано в Український Пласт при Народному домі. Головою став учитель Петро Задорецький, а його співробітниками – Катруся Шутак-Кедровська та Богдан Каштанюк.
Організатори зіштовхнулися з браком коштів, приміщень і підтримки громади. Однострої були такими ж, як в американських скаутів, а діяльність велася за зразком американського скаутингу, але під синьо-жовтим прапором поруч з американським. Так у Нью-Йорку виникла «Перша трупа українських пластунів», яка нараховувала 95 хлопців і дівчат.
Пластова діяльність у Нью-Йорку тривала до 1921 року, а згодом була відновлена у 1924 році при Українській школі. Пласт увійшов у структури американського скаутингу, що дало можливість користуватися таборами, інфраструктурою та підтримкою американського суспільства. Організація проводила сходини, концерти, вправи, мандрівки та табори, брала участь у громадських заходах. Перший Пластовий фестин відбувся в Чеському парку в Асторії.
До кінця 1920-х років діяльність Пласту в США занепала, однак у 1930-х роках знову почали виникати пластові осередки в Нью-Йорку, Чикаго, Скрентоні, Філадельфії та інших містах. Після Другої світової війни Пласт у США був відновлений у 1949-1951 роках і швидко розбудував мережу станиць. Станом на весну 1951 року в США діяла 31 пластова станиця, що об’єднувала 1617 осіб.
У квітні 1951 році відбувся І Крайовий Пластовий з’їзд у США, який обрав Крайову Пластову Старшину та Крайову Пластову Раду. У наступні десятиліття українські пластуни зі США відігравали провідну роль у світовому керівництві Пласту. Організація створила власні оселі та таборові простори поблизу Клівленда, Детройта, Буффало та Чикаго, які стали осередками пластового життя.
Фото: ukrainianpeople.us, 100krokiv.info
Автор: Данило Пєвчев