Дайте зброю! — волають наші воїни на фронті. Дайте зброю — вимагає наш Генштаб ЗСУ в керівництва країни. Дайте зброю — просить президент і наші дипломати керівників інших країн. І дають. Але так дозовано, що просто дивно. Висловлюючись образно — щоб «голодний» не помер від голоду, але щоб і не видужав. Це добре чи погано? Відповідь може бути половинчаста. Добре, бо якби взагалі не давали, України на сьогодні вже не було б, а була б суцільна новоросія з усіма відомими наслідками — вбивствами, тортурами, переслідуваннями, заборонами українців і всього українського. Було б методичне і послідовне винищення нації, як цього бажав собі кремлівський фюрер — путлер. А так, з тією зброєю, що маємо і яку продукуємо самотужки, і з тією зброєю, що нам надали, Україна змогла вистояти, стримати агресора і захищається вже ось скоро три роки.
Велике значення має військова допомога наших союзників. Ця допомога йде по 15 різних позиціях — починаючи з ракет, авіації, бронетехніки, артилерії, стрілецької зброї і закінчуючи захисним і гуманітарним обладнанням. Допомогу зброєю надавали і надають майже всі країни-члени НАТО (окрім Угорщини), найбільше — США, Великобританія, Німеччина, Чехія. Відомо, що станом на 09 лютого 2023 року союзники по НАТО від початку повномасштабного вторгнення росії надали Україні військової, гуманітарної та фінансової допомоги на загальну суму близько 120 млрд доларів США. Станом на серпень 2023 стало відомо, що ця сума вже складає 150 млрд доларів, з них військової допомоги — 65 млрд доларів, у т. ч. від США — 29.3 млрд. Європейський Союз у 2022 році виділив сім траншів військової допомоги по 500 млн євро. Велике їм спасибі за це!
Але погано те, що дають нам не стільки, скільки ми просимо, а скільки їм захочеться, що не достатньо для повного розгрому рашистської армії і викинення її з території України. Пам’ятаєте, в 2022 році, коли Залужний погнав москалів з Харківщини і просив — дайте мені 300 танків, я вижену їх з Донеччини — не дали. Дали пізніше, через рік, і то не 300, коли москаль вже оговтався і укріпився. Як кажуть: «дорога ложка до обіду». Те саме було, коли погнали рашистів з Херсона.
Чому так стається? Бояться наші партнери путлера, його погроз застосувати ядерну зброю. Бо тоді світова катастрофа, кінець цивілізації. А так, який гарний світ, як гарно живеться в Америці, в Європі. Для чого ризикувати? Це ж не їхня війна. Напевно, думають так: «Україна хай воює, терпить, мучиться, сама винна в цьому, а ми тут до чого, нам добре». А до того, що раз взялися допомагати, то допомагайте як слід, бо зволікання — смерті подібне. Риторичне питання: «Що краще — померти відразу чи вмирати повільно?» З такою стратегією наших партнерів Україна приречена на повільне вмирання. Немає нікого в світі, хто готовий за Україну йти до кінця. Давно відомо — в політиці немає вічних друзів, є вічні інтереси. Це треба зрозуміти нашим керманичам і покладатися тільки на свої сили і можливості, не ходити по світу з протягнутою рукою і просити зброю.
А де ж наша зброя? Адже після розвалу Радянського Союзу Україна вийшла з потужним військово-технічним потенціалом. За 30 років незалежності при всіх президентах його не те що зміцнювали, але систематично скорочували. Зброю розкрадали, продавали, знищували. Де ділись наші ракети? Спитати б пана Кучму, директора знаменитого «Южмашу», а потім президента країни. Де наші склади зі зброєю? Спитати б ще одного президента — пана Порошенка? Пам’ятаєте, шість складів злетіло в повітря. А вони б так пригодились на фронті. Скажуть, диверсія москалів. Можливо. Де ж тоді наші славнозвісні служби розвідки, слідства, СБУ? Розумію, при нашому головотяпстві зірвали один склад, так ви поставте до решти таку охорону, щоб миша не прослизнула. Так ні, зірвали ще п’ять. Напрошується думка, що це було зроблено навмисно: зброю розікрали, продали, а щоб замести сліди, склади підірвали. Одне зрозуміло — скоєно державний злочин. Хто відповість за нього?
Це все справи минулих днів. Сподіваюся, що прийде час після війни, вони будуть детально розслідувані, і винуватці понесуть справедливе покарання. Тепер давайте повернемось до сьогодення. Україна зараз відбудовує свій оборонпром. В умовах війни це надзвичайно важко. Важко будувати, коли зверху на тебе летять ракети і бомби. Але, незважаючи на це, будуються підземні заводи, модернізуються наявні виробництва, вдосконалюються технології, впроваджуються нові розробки.
Володимир Зеленський сказав: «У нас є вітчизняна артилерія 155-го калібру на полі бою. У нас системне виробництво. Цього поки що мало для фронту, але це в рази більше, ніж було. Україна на сьогодні випускає навіть ту зброю, якої ніколи не мала, а загальна кількість техніки, яка зараз виготовляється, в десятки разів перевищує цифри, які були до війни.
«Ми випускаємо “Нептуни”, “Стугни”, “Корсари”. Ми випускаємо таку кількість “Стугн” і “Корсарів”, що не можу сказати, але навіть не в десятки разів більше, ніж до війни, це просто колосальні цифри. Вони постійно на фронті, їх схвалюють наші військові, хочеться ще більше, але ви не уявляєте, яку кількість ми будуємо», — зазначив президент.
Він повідомив, що Україна почала виготовляти зброю «натівського» зразка, якої ніколи не було й не могло бути в країні. Крім ракет та снарядів, в Україні також виготовляється велика кількість дронів.
Україна створила кілька власних моделей ударних безпілотних надводних апаратів (БНА, також «безпілотний брандер») та проводила за їх допомогою атаки на російські військові кораблі та берегову інфраструктуру.
Автор: Мирослав Ґрех