В історії українського спорту у США є багато визначних постатей, які своєю працею закарбували пам’ять про себе на віки. Серед плеяди достойників яскраво вирізняється постать унікальна у сучасному генезисі розвитку українського спорту та олімпійського руху на теренах США. Однією з таких постатей є Мирон Биц. Його харизма, креативність, патріотичність, національна свідомість й глибока повага й шанування свого українського коріння є рушійною силою сьогодення українського спорту у США. Багатогранність Мирона вражає й заслуговує на увагу й детальний аналіз його багаторічної, плідної та відданої діяльності щодо постійного розвитку та збереження українських спортових, культурних, мовних, історичних традицій у США.
Тринадцятого січня Мирон Биц відзначив свій День народження. Не будемо писати про вік, адже він є завжди активним та генератором нових ідей української громади у США. З цієї нагоди маємо чудову можливість вшанувати й засвідчити свою повагу та вдячність за його багаторічний досвід спортовця, менеджера, керівника, засновника, благодійника, мецената.
Від спорту – до організації руху
Коли Мирона у 2018 році було обрано до Зали Слави Українського спорту, то в інформаційній довідці зазначалось про його успіхи. Ось, що було зазначено: «народився у родині Павла та Євгенії Биц у Детройті, штат Мічиган. Він навчався в українській католицькій початковій та середній школі Непорочного Зачаття в Гамтрамку, штат Мічиган, в коледжі округу Макомб та в Університеті штату Вейн. Його любов до спорту та організаторські здібності розвинулися ще в ранньому віці. Він займався такими видами спорту: баскетбол, футбол, американський футбол, волейбол та настільний теніс (пінг-понг). Він розпочав свою спортивну організаційну діяльність як член Управи SUAST – Союзу українських американських спортовців. Він не лише брав участь у місцевих волейбольних командах Детройта, Ньюарка та Віппані, штат Нью-Джерсі, але й був активним учасником та організатором багатьох спортивних заходів, таких як національні та міжнародні хокейні турніри та благодійні ігри.
Він є засновником і президентом, скарбником, головою правління MCVC – волейбольного клубу округу Морріс та президентом USCAK (Української спортивної централі Америки та Канади). Мирон протягом двох років головував на турнірі з хокею та фігурного катання «Українські козаки» проти «Нью-Джерсі Девілз». Згодом він обіймав посади засновника та президента, скарбника та голови правління спортивної академії LYS. Він є президентом Legion Sports, громадської молодіжної спортивної організації. Мирон був членом правління IUFT – Міжнародної української федерації футболу. Мирон є співзасновником Музею українського спорту, а також Зали слави українського спорту в Горшемі, штат Пенсільванія. Він та його дружина Христина є співзасновниками «Ночі української спадщини» в команді «Нью-Джерсі Девілз» у Ньюарку, штат Нью-Джерсі. Протягом останніх кількох років він був ад’юнкт-членом Національного олімпійського комітету України та є членом спортивно-молодіжного комітету Світового конгресу WCFU «Вільні українці». Цього року він вперше є головою «Ночі української спадщини» в команді «Філадельфія Флєрс». Зовсім нещодавно він став співпродюсером документального фільму «49 українців», який висвітлить 49 українців, чиї імена вигравіювані на Кубку Стенлі НХЛ. Крім того, він організовував спортивні турніри, семінари національного та міжнародного рівня, спортивні табори. Організовував та читав лекції на національному та міжнародному рівнях, писав статті для преси, організовував міжнародні загальні вибори та конференції».
На мою думку, це замало написано. Щобільше, коли читаєш такі натхненні відгуки про Мирона як от написав Андрій Спідчук, цитую: «Справжній лідер і патріот! Мирон Биц надихає своїм баченням, відданістю спорту та українській справі. Дякуємо за невтомну працю і за те, що підтримуєте українську молодь у Північній Америці!». Тож чи можна оминути таку постать? Звісно, що ні! Тому ми зараз маємо можливість відновити справедливість та детальніше описати направду лідера українського спорту у США.
Для того, що більше дізнатись про Мирона Бица я особисто зробив з ним інтерв’ю.
У часі нашого спілкування Мирон Биц розповів надзвичайно цікаві та унікальні життєві та спортові історії. Для себе я зробив висновок, що його діяльність є прикладом поширення українських традицій у США. Разом з тим Мирон Биц ніколи не забував про своє українське коріння. Він відвідував Україну, Батьківщину й Рідний край своїх батьків, дідусів, бабусь.
УСЦАК: інституційне лідерство
Мирон Биц є справжнім лідером українського спорту в США. І я поясню та обґрунтую свою думку. Отже, він вже одинадцять років (з 2015) є президентом УСЦАК. Що таке УСЦАК? Відповідаю – наймасштабніша спортова організація у США та Канаді, яка об’єднує український спорт з 1955 року! Приведу тут коротку статистичну довідку про активну діяльність УСЦАК, щоб збагнути глобальність її праці. Отже, упродовж понад сімдесят років було організовано (ці дані потребуюсь уточнення за останні декілька років): 49 річних тенісних першостей; 48 річних першостей з плавання; 39 річних відбиванкових (волейбольних) першостей; 38 річних шахових чемпіонатів; 21 Українських спортивних ігор молоді; 20 легкоатлетичних чемпіонатів УСЦАК; 5 першостей настільного тенісу; 2 футбольні першості; 16 футбольних турнірів під протекторатом УСЦАК на українському фестивалі в Нью-Джерсі; 11 футбольних турнірів під протекторатом УСЦАК на плащі оселі «Верховина»; 2 Вільні Олімпіади 1980 та 1984 років, у яких УСЦАК була організатором; 3 Українські спортивні Олімпіади (1988, 2000, 2008) співорганізатори. І це не повний перелік спортових активностей УСЦАК, зокрема і під керівництвом Мирона Бица.
Тож очолювати таку організацію має авторитетний та шанований громадою президент, яким є Мирон Биц. Не випадково він є президентом УСЦАК понад десять років. За цей час багато було викликів як внутрішньо спортових, так і зовнішніх геополітичних, соціальних, військових. Але непохитність своїй місії та принципам очільника УСЦАК успішно функціонує і сьогодні.
Музей і Зала слави українського спорту
Серед вагомих досягнень Мирона є ще безліч проєктів. Але серед них вирізняються своєю яскравістю та актуальністю декілька надпотужних ініціатив. Наприклад, заснування Українського музею спорту та Зали слави у США. Про ці проєкти Мирон говорив таке: «Цей проєкт, який довго був моєю мрією, розрісся за такий короткий проміжок часу і став відповідати очікуванням кожного. Музей відкритий, і ми можемо з гордістю сказати, що це єдиний музей такого роду в діяспорі. Зал слави здобув загальнолюдське зацікавлення. Я хотів би подякувати нашій Раді за їх величезну роботу, зокрема Теодорові Боднарові – кураторові музею, Романові Булавському – маркетинговому організаторові, Богданові Пориткові за його поради з питань законів та спорту, дружині та партнерові Христині Биц, котрої слова підтримки не можу описати. Без цієї команди це було б неможливо». Саме так це була мрія Мирона, яку вдалося втілити у життя завдяки його енергії, бажанню та підтримці найближчих друзів, партнерів, небайдужих. Унікальний Музей діє у США й налічує тисячі оригінальних фондів з історії українського спорту та олімпійського руху. З усього світу надсилають українці до Музею свої спортові матеріали. З 2016 року і по нині визначні спортовці української діаспори та з України обираються до Зали слави.
Зв’язок з Україною
Попри життя й роботу у США, Мирон Биц зберігає тісний зв’язок з Україною. Знаменито, що приїзд в Україну Биц поєднав з відвіданими родинних місць та професійними спортовими справами. Зокрема, Національний олімпійський комітет України повідомляв наступне: «Під час свого візиту пан Биц разом із дружиною Христиною зустрівся із заступником Тернопільської обласної державної адміністрації Юрієм Юриком, заступником начальника управління фізичної культури та спорту Тернопільської обласної державної адміністрації Віталієм Трілем та заступником голови НОК України в Тернопільській області Віталієм Ігнатенком. Під час візиту мова йшла про існуючу спортивну інфраструктуру Тернополя, зокрема для футболу, хокею, волейболу. Було запропоновано розглянути можливість напрацювання спільних ідей та проєктів щодо підтримки фізкультурно-спортивного руху для подальшої співпраці Тернополя з українською діаспорою. Під час візиту до Тернопільщини Мирон Биц відвідав у ДЮСШ №2, тож мав змогу побачити, де готуються майбутні олімпійці. Також відвідав Федерацію футболу Тернопільської області». Гарний приклад на наслідування. Навіть у подорожі не забувати про любов до спорту й важливість його для молоді.
Мирон Биц із дружиною також відвідав Львівщину, де провів плідні та корисні зустрічі для розвитку й підтримки спорту в Україні. Львівська преса із захватом писала тоді таке: «Під час свого візиту Мирон Биц разом зі своєю дружиною Христиною Биц мали змогу зустрітися із заступницею голови Львівської обласної державної адміністрації Оксаною Стоколос-Ворончук, начальником управління фізичної культури та спорту Львівської обласної державної адміністрації Романом Хімяком, головою профільної комісії Львівської обласної ради Петром Жукровським. В головному корпусі Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського очільник організованого спортивного руху української західної діаспори зустрівся з керівництвом відділення НОК України у Львівській області, спортивним активом Львівщини та журналістами…
Спорт як спадщина і відповідальність
Під час візиту Президент Української Спортової Централі Америки та Канади Мирон Биц цікавився спортивною інфраструктурою Львівщини, зокрема для футболу, хокею, волейболу та запропонував розглянути можливість напрацювання спільних ідей та проєктів щодо підтримки фізкультурно-спортивного руху для подальшої співпраці Львівщини з українською діаспорою. Було налагоджено також безпосередні контакти з керівниками обласних федерацій хокею, футболу, веслування, а також розглянуто можливості проведення чергового чемпіонату світу з футболу серед команд української діаспори на території Львівщини». Це є направду гідний вчинок українця із США, який присвятив своє життя розвитку українського спорту.
Ще одним проєктом до якого долучився Мирон Биц є “Спортивний Родовід”. Я вдячний, що Мирон Биц від УСЦАК, Рената Роман від Світової Комісії Спорту СКУ та Василь Карленко від Комісії «Закордонне українство» НОК України підтримали мою ідею проведення інтерв’ю зі спортовцями української діаспори. Цей проєкт нам потрібен для збереження історії українського спорту в діаспорі як національної спадщини України. Бо зараз у часі вже повномасштабної війни росії проти України, прадавня українська мудрість стверджує – хто історію знає, той перемогу здобуває!
Отже, Мирон Биц, який є справжнім лідером українського спорту в США, також не забував про Рідний край – Україну! Нам є ким і чим пишатися!
Автор: Олексій Лях-Породько
