Минуло три роки, відколи росія напала на Україну, спричинивши смерті сотень тисяч українців та звівши у могилу майже мільйон своїх солдатів. По всій Америці прокотилися мітинги та марші українських спільнот, що продемонстрували єдність нації у чи не найважчий для України час.
Так, у Сан-Франциско на площі Гаррі Бріджеса (Harry Bridges Plaza), що неподалік набережного району Ембаркадеро, сотні українців та їхніх друзів вшанували треті роковини повномасштабного вторгнення росії. Попри відстань у тисячі кілометрів від епіцентру бойових дій, у виступах звучали ті самі нотки болю, рішучості та тривоги перед невизначеністю майбутнього, що їх нині переживають і в самій Україні.
На площі майоріли десятки синьо-жовтих прапорів, а поряд із ними — плакати із закликами та фотографії зруйнованих українських міст. Промовці згадували тих, хто загинув або був змушений покинути домівку.
«Для мене величезна розрада бачити стільки однодумців, — зазначила під час виступу Ірина Анпілогова, членкиня Союзу Українок Америки й одна з організаторок заходу. — Це означає, що ми продовжуємо спільну боротьбу й не втрачаємо віри у свободу України».
Учасники наголошують, що ключову роль у протистоянні з російською агресією відіграє міжнародна підтримка — насамперед із боку Сполучених Штатів. Утім, дедалі частіше лунає занепокоєння через політичні заяви екс-президента Дональда Трампа. В одній з них він стверджує, нібито Вашингтон «витратив на Україну 500 мільярдів доларів».
«Ця цифра нереальна, — пояснює Джеймс Годсон, засновник платформи Svidok.org та учасник мітингу. — Наші економісти з Берклі підрахували: реальна вартість наданої Україні допомоги становить близько 51,3 мільярда, і це не “передачі готівкою”, а переважно військова техніка, гуманітарний вантаж та інструкторська підтримка. Це удесятеро менше, ніж заявляє Трамп, а говорити про якісь корупційні оборудки просто безпідставно».
Наталія Гошилик, викладачка україністики в Університеті Каліфорнії у Берклі, переймається сум’яттям, яке нині панує серед українців, однак зберігає оптимізм: «Нам дуже важливо не втратити підтримку Америки. Ми впевнені, що американці залишаться із нами пліч-о-пліч проти агресора — росії. Та непокоїть, що риторика Президента Трампа може викликати сумніви в непорушності такої підтримки».
Серед американських активістів, що виступали на мітингу, лунала думка: якщо світ не допоможе зберегти суверенітет України, це поставить під загрозу безпеку всієї Європи та посилить амбіції росії. Учасники наголошували, що йдеться не про локальний конфлікт, а про глобальний виклик для демократії.
Розмови також точилися й навколо болючого для багатьох питання статусу українських біженців у Сполучених Штатах. Чимало тих, хто приїхав після 2022 року, досі перебуває у країні за програмою Uniting for Ukraine (U4U) або на тимчасових захисних візах (Temporary Protected Status, TPS). Офіс колишнього президента Джо Байдена надав українцям таку можливість, однак адміністрація Трампа нещодавно зупинила нові заявки і натякнула на можливий перегляд чинних статусів.
Близько 3:45 пополудні колона рушила вздовж Ембаркадеро до знаменитого Пірсу 39. Туристи зупинялися, щоб дізнатися деталі, а дехто навіть на ходу приєднувався до ходи.
«Трамп із вами погано повівся, — каже Леслі, місцева жителька, що підійшла привітатися. — Та Америка велика, і ми не дамо вас скривдити. Це частина наших цінностей». У цей час лунали гімн України та стрілецькі пісні.
«Коли 2022 року росія відкрито напала, світ сказав своє слово, — згадує Ед, який продає сувеніри на набережній. — І ми продовжуємо його говорити вже три роки. Зупинити цю війну — справа не лише України».
Протестувальники наголошують: війна не тільки не припиняється — російські ракети з подвоєними зусиллями руйнують будинки й забирають життя. Тож символічно, що в ці дні і Сан-Франциско, і сотні інших американських міст перетворилися на осередки української солідарності. Так і працює демократія: навіть якщо американська влада вважає інакше, сама Америка тримає слово.
Автор: Лук’ян Сельський
Вдячні Данилові Веґері за надані фото. Більше на його сторінці – https://danielvegera.com/