Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну в 2022 році звичайні люди в усьому світі відчули потребу діяти. У Сполучених Штатах об’єдналася група відданих справі волонтерів, які вважали, що їхні спільні зусилля можуть реально допомогти українським солдатам на передовій. Так виникла організація Ukraine Defense Support (UDS). Натхнення для її створення прийшло безпосередньо з поля бою.
Карл Ларсон, американець зі штату Вашингтон, вирушив до України невдовзі після російського вторгнення, прагнучи підтримати український опір. Як ветеран армії США, що служив у 2001–2004 роках, зокрема в Іраку, Ларсон раніше не мав жодного стосунку до України, однак приєднався до Інтернаціонального легіону оборони України, де провів майже п’ять місяців. «Я поїхав до України заради Америки, – розповідає Ларсон. – Тому що я тоді вірив і досі твердо вірю, що Україна воює за всіх нас, захищаючи всі демократії світу».
«Я заснував UDS із відчаю в середині 2022 року, щоб спробувати врятувати життя тих, із ким я воював, – пояснює Ларсон. – Відтоді, на жаль, четверо з них загинули. Офіційна місія UDS – захистити національну безпеку США, допомагаючи Україні, але моя відданість цій справі народжується з рішучості захистити життя цих людей і те суспільство, яке вони собою уособлюють».
З часу свого заснування UDS перетворилася на високосистемну структуру з керівною радою з 19 членів і основною мережею більш ніж із 60 відданих волонтерів—близько 50 у Сіетлі та 10 по всій території США. З моменту офіційної реєстрації на початку 2023 року UDS зібрала 1,28 мільйона доларів для підтримки українських захисників. Команда вірить, що UDS дає змогу звичайним американцям і жителям штату Вашингтон перетворити свій гнів і глибоке співчуття в реальні дії, безпосередньо рятуючи життя на передовій.
Тільки за грудень 2024 року UDS передала критично важливі речі 12 різним підрозділам на лінії фронту, включно з механізованими бригадами, штурмовими бригадами, підрозділами територіальної оборони та Інтернаціональним легіоном. Одним із нещодавніх досягнень організації стало надсилання відремонтованого автомобіля Humvee швидкої допомоги американській медику Гленні Манчего (позивний «Baby Doc»), яка перебуває на передовій із березня 2022 року.
«Наші основні стратегії залишаються незмінними, – каже Ларсон. – UDS зосереджується на зборі коштів для закупівлі критично важливого нелетального обладнання для українських захисників і на підвищенні обізнаності громадськості, щоб пояснити американцям, чому підтримка України є водночас і моральним обов’язком, і питанням національних інтересів США».
Аби адаптуватися до змін у бойових умовах, UDS зосередилася переважно на дронах та засобах радіоелектронної боротьби, зменшуючи увагу до інших видів обладнання. «Ми переорієнтувалися на дрони та інструменти радіоелектронної боротьби, – пояснює Ларсон. – Ми маємо прямий зв’язок зі службовцями на фронті й купуємо саме те спорядження, якого вони потребують, за найнижчими цінами, бажано у європейських постачальників. Для обладнання, яке дешевше в США, ми розробили недорогі методи транспортування, щоб швидко доставляти його в Україну».
Реальний вплив на передовій
Серед найбільш відчутних досягнень UDS Ларсон відзначає як матеріальну допомогу, так і політичну адвокацію. «Ми передали тисячі одиниць спорядження, яке рятує життя: від дронів та Humvee до приладів нічного бачення і медичних засобів», – каже він.
Проте справжній показник успіху UDS – це не лише обладнання, а й виживання. «Найважливіший показник – це п’ятеро солдатів, які сказали нам, що завдячують своїм життям устаткуванню, яке ми передали», – ділиться Ларсон.
Командир взводу «Соло» з команди «Jedi» 3-го батальйону Інтернаціонального легіону підкреслює важливість підтримки UDS. «Я був із Карлом на початку 2022 року, виконуючи обов’язки головного сержанта батальйону. Навіть після повернення додому він не припиняв намагатися нам допомогти, постійно відстоював наші інтереси та дбав про те, щоб ми отримували подальшу підтримку, – каже “Соло”. – Від транспорту та ремонту до кікімор, продуктів харчування, приладів нічного бачення, деталей до зброї та оптики – список того, що вони нам надали, справді вражає».
Окрім прямої допомоги, UDS відіграє ключову роль у висвітленні боротьби України за виживання. «Щоби достукатися до людських сердець і розумів, треба насамперед достукатися до вух і очей, – наголошує Ларсон. – Ми використовували радіо, подкасти, телебачення та новинні ресурси, щоб посилити голос України, але ми б хотіли робити ще більше в цьому напрямку».
«Норман», боєць 109-ї окремої бригади територіальної оборони, підкреслює, що через масштаб війни державна підтримка далеко не завжди задовольняє потреби армії. Солдати багато в чому покладаються на благодійні організації та індивідуальних донорів – від базового спорядження до транспорту та дронів.
Як інші волонтери долучилися до UDS
Багато хто приєднався до UDS, надихнувшись її результатами та відданістю волонтерів. Для когось це було глибоко особисте.
«Я приєдналася до UDS, бо мене вразив їхній вплив і відданість переважно американських волонтерів, – каже Ліна Нго, в’єтнамсько-українська біженка з Києва, яка допомагала своїм українським друзям на фронті від самого початку повномасштабного вторгнення. – Усвідомлення того, що ми можемо разом досягти відчутного результату, мотивує мене щодня».
Для інших участь у UDS стала можливістю спрямувати біль і розпач у конструктивне русло. Марсія Джейкобс, нині директорка з медіа в UDS, уперше зустріла співзасновників організації на українському фестивалі в Белв’ю, штат Вашингтон. «До того моменту я відчувала, що недостатньо допомагаю українцям в умовах жахливого, геноцидного вторгнення Путіна, – пригадує Джейкобс. – Щодня моє серце розривалося від страждань людей, адже ракети й дрони запускалися в будинки, де спали мирні мешканці. UDS дала мені змогу перетворити цей біль на щось дієве».
Маючи досвід у журналістиці й комунікаціях неприбуткових організацій, Джейкобс на початку 2024 року запросили приєднатися до керівної команди UDS як директорку з медіа і комунікацій. Попри те, що вона є матір’ю-одиначкою й працює на повну ставку як фахівець із комунікацій у неприбутковому секторі, вона щотижня витрачає на діяльність UDS від 10 до 20 годин, а інколи й більше.
Волонтери привносять і власні ідеї, тож UDS розростається, виходячи за межі просто збору коштів. В організації заохочують творчі ініціативи на підтримку України – від турнірів з пінг-понгу та занять зі стрільби з лука до гаражних розпродажів.
Ще одна волонтерка UDS, Шарлін Кан, поділилася тим, як вона прийшла до громадської діяльності: «Восени 2023 року я вирушила до Польщі викладати англійську польським дітям і українським біженцям. Коли я на власні очі побачила наслідки війни, моє прагнення підтримати Україну по поверненню додому лише посилилося».
«Після повернення я шукала можливості допомагати тут, на місці, й знайшла UDS, – розповідає Кан. – Тепер я допомагаю з фандрейзингом і громадськими заходами, а також займаюся адвокацією на рівні штату й національному рівні. Зокрема, відвідую саміт Ukraine Action Summit і звертаюся до обраних чиновників із закликами про подальшу підтримку України».
Відчай і надія
Однією з найбільш зворушливих подій для спільноти UDS стало звільнення Романа Білецького, сина двох волонтерів UDS, після 31 місяця російського полону. Романа захопили на заводі «Азовсталь» у Маріуполі в травні 2022 року. Багато волонтерів UDS брали активну участь в акціях протесту, щоб привернути увагу до оборонців «Азовсталі», які перебувають у російському полоні.
«Його батьки, Валерія та Роман, чудові люди, і всі ми їх дуже полюбили, – ділиться Джейкобс. – У них семеро інших дітей, і тепер вони живуть у Бонні-Лейк, штат Вашингтон. Валерія наразі перебуває з нещодавно звільненим сином в Україні, і ми сподіваємося, що вони зможуть незабаром приїхати до Вашингтона».
Коли Валерія возз’єдналася із сином у Києві, вона написала: «Я не коментуватиму. Маємо зробити для них ще більше. І щиро дякую Всевишньому, що ти нарешті на волі!»
Потужна й зростаюча мережа волонтерів
На сьогодні до UDS входять приблизно 200 загальних волонтерів, із яких близько 100 беруть участь у діяльності організації по всій території США. «Ми підвищуємо обізнаність шляхом проведення заходів, мітингів, висвітлення в медіа та ведення соцмереж, – каже Джейкобс. – Ті з нас, хто активно залучений, у тому числі спілкуються з особистими контактами, пояснюючи, чому підтримка України – це і моральний обов’язок, і питання національних інтересів Америки».
Поза межами прямої допомоги UDS сформувала мережу людей у США, що підтримують Україну. «Моя подруга Анна, наша директорка зі збору коштів, завжди пече медові тістечка на наші заходи – вони стали своєрідним символом UDS та України, – розповідає Нго. – Люди приходять за тістечками, а залишаються заради нових друзів. Саме таке тепло вирізняє нашу спільноту».
Ще одна впізнавана ініціатива UDS – це виготовлені волонтерами соняшникові значки. «Сотні, а можливо, й тисячі цих значків були продані за пожертви, – додає Нго. – Вони подорожують із нами різними штатами й нагадують людям про нашу солідарність».
Усе про Україну в центрі уваги
Віцепрезидент UDS Антон Єфремов наголошує на прихильності організації до культурних і просвітницьких ініціатив задля ширшої підтримки України.
Окрім безпосередньої допомоги, UDS робить внесок у збереження й популяризацію української культури в США. «Хоча UDS не завжди безпосередньо організовує такі заходи, ми глибоко переконані, що поширення української культури та історії надзвичайно важливе, – додає Єфремов. – Культурні й освітні ініціативи – це ще один фронт нашої боротьби за Україну. Щоразу, коли ми розповідаємо про нашу історію та ідентичність, ми протидіємо дезінформації та переконуємо тих, кого вводять в оману щодо нашої країни».
Одним із найбільш показових прикладів є Голодомор – штучний голод, що забрав життя мільйонів українців. «Упродовж майже століття Росія заперечує факт його існування, і ми маємо безперервно наводити докази, щоб протистояти її брехні», – каже Єфремов.
Ще одна глибоко особиста боротьба – відстоювання інтересів українців, які перебувають у полоні. «Ми – єдиний голос для тих, хто опинився в російській неволі. Ми відповідаємо за те, щоб боротися за їхнє повернення і зробити так, аби про них не забули».
На додачу до цього, надзвичайно важливо пояснювати американцям, чому підтримка України має значення. «Підтримка України – це не благодійність, а питання глобальної безпеки і шана до минулих домовленостей. Коли Україна підписала Будапештський меморандум у 1994 році, ми добровільно відмовилися від ядерної зброї в обмін на гарантії безпеки з боку Сполучених Штатів, Великої Британії та Росії. Не було жодного пункту, що “ми підтримуватимемо вас три роки, а потім чинимо тиск, щоб ви віддали свої рідкісні корисні копалини”».
Зрештою, інформаційна війна така ж важлива, як і бої на лінії фронту. «Можливо, її складніше виміряти, ніж військові перемоги, але зламати російську пропаганду і переконати світ у необхідності тривалої підтримки вкрай важливо, – наголошує Єфремов. – Це битва, яку ми не можемо дозволити собі програти».
Джейкобс, директорка з медіа, описує ключову мету UDS як збереження життя українських захисників. «Карл воював в Інтернаціональному легіоні в Україні у 2022 році й на власні очі бачив, як солдати можуть загинути просто тому, що їм бракує спорядження, – пояснює вона. – Наприклад, автомобілі для евакуації з передової, батареї для рацій, генератори, аптечки IFAK – усе це критично необхідні речі, які допомагає забезпечити UDS».
«Кінцева наша мета проста – допомогти вижити якомога більшій кількості українських захисників», – підсумовує Джейкобс.
Автор: Девід Кириченко