Від козацьких воїнів XVI століття до поетів XIX століття історія України формувалася звичайними людьми, що захищали свою батьківщину. Сьогодні ця боротьба триває – і не лише на полі бою, а й у цифровій та технологічній сфері, де українські інженери, розробники та волонтери доводять, що інновації так само важливі для виживання України, як і військова міць.
Дмитро Жлуктенко з організації «Dzyga’s Paw» позує для фотографії з обладнанням, яке буде доставлене українським солдатам на фронт. Фото: Dzyga’s Paw.
Російське вторгнення 2014 року вперше мобілізувало українське громадянське суспільство та діаспору. Повномасштабний напад 2022 року перетворив цю мобілізацію на глобальний рух. Українці по всьому світу почали шукати способи допомогти своїй країні. Для тих, хто мав технічні знання, це означало застосування своїх навичок для посилення оборонних зусиль України – від розробки технологій для поля бою до мобілізації фінансування та адвокації.
Ці зусилля призвели до створення одних із найефективніших військових і гуманітарних ініціатив, які сьогодні підтримують Україну. Чи то проєктуючи дрони та системи розвідки для передових підрозділів, чи координуючи масштабні кампанії краудфандингу – технологічний сектор України, як у країні, так і за її межами, став важливим стовпом опору проти російської агресії.
По всій країні люди створюють найсучасніші дрони, засоби радіоелектронної боротьби та розвідувальні системи – часто прямо у своїх гаражах, використовуючи готові компоненти та програмне забезпечення з відкритим кодом. Ці волонтерські виробничі лінії, багато з яких працюють поза межами традиційних оборонних підприємств, стали важливим фактором посилення бойових можливостей української армії, забезпечуючи її доступними, адаптивними й надзвичайно ефективними технологіями.
Колишній міністр оборони України Олексій Резніков наголосив, що війна зрештою є битвою ресурсів: людських, фінансових і матеріальних. Хоча західна зброя залишається критично важливою, він зазначив, що головним пріоритетом України зараз є фінансування власного виробництва озброєнь. «У нас є власна Кремнієва долина», – сказав Резніков, звертаючи увагу на мережу українських інженерів і дослідників, які впроваджують інновації в імпровізованих лабораторіях по всій країні.
«Найбільша військова лабораторія на планеті – це Україна, друга за величиною – Ізраїль, але ми – найбільша. Тому найкраща інвестиція в європейську оборону – це інвестиція в українську оборону, адже якщо ви інвестуєте в українське виробництво або створюєте спільні підприємства… Європа захистить сама себе».
Джастін Зіф із компанії Green Flag Ventures, яка інвестує в українські стартапи на ранніх етапах, вважає, що українська технологічна екосистема дуже нагадує ізраїльську на початку 1990-х років. Він підкреслює високий рівень кваліфікації українських інженерів, глибоко вкорінену культуру інновацій та стійкість, загартовану війною, проводячи паралелі з тим, як українські іммігранти допомогли сприяти технологічному буму в Ізраїлі після Холодної війни.
Олександр Дмитрієв, засновник української неприбуткової організації OCHI, розробив цифрову систему, яка централізує та аналізує відеопотоки з понад 15 тисяч фронтових екіпажів безпілотників. Починаючи з 2022 року, ця система зібрала вже 2 мільйони годин (або 228 років) записів із поля бою, забезпечуючи критично важливі дані для розвитку штучного інтелекту.
«Це їжа для штучного інтелекту, — сказав Дмитрієв агентству Reuters. — Якщо ви хочете навчити штучний інтелект, дайте йому 2 мільйони годин (відео), і він стане чимось надприродним».
Благодійний фонд «Дикі шершні» (Wild Hornets Charitable Fund), створений навесні 2023 року інженерами Окремої президентської бригади України, розробив інноваційні безпілотники, такі як важкий FPV-бомбардувальник «Королева шершнів» (Queen Hornet) та FPV-дрон протиповітряної оборони «Жало» (Sting). Ці дрони використовували різні українські військові підрозділи, зокрема Головне управління розвідки. Примітно, що «Королева шершнів» може переносити боєзаряд вагою до 9,5 кг, а дрон «Жало» призначений для перехоплення загроз на зразок російсько-іранських дронів-камікадзе Shahed-136.
Те, що почалося як невеликі ініціативи, переросло в організовані ланцюги постачання, де цивільні інноватори працюють разом із солдатами, вдосконалюючи та покращуючи ці системи відповідно до реальних потреб поля бою. Мобільність і технологічна винахідливість мають вирішальне значення у будь-якій війні, і ці мережі на місцях допомогли Україні залишатися на крок попереду більшого і краще оснащеного ворога.
Як тех-експерти в Україні та за кордоном підтримують воєнні зусилля
Під час розгортання повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році технічні фахівці в Україні, деякі з найяскравіших умів країни, створили ініціативу Dzyga’s Paw. Роль технологічних працівників – особливо тих, хто добровільно застосовує свої навички – стала ключовою в опорі України проти російського вторгнення.
Коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення у 2022 році, багато працівників технічної сфери, зокрема Дмитро Жлуктенко, побачили нагальну потребу у впровадженні інновацій для української армії. Попри те, що ці волонтери не були традиційними солдатами, вони використали свій досвід, щоб усунути критичні прогалини в обороні України, протиставляючи технології та винахідливість набагато численнішим військовим силам противника.
Жлуктенко, інженер-програміст, швидко зрозумів, що армії потрібні не лише зброя, а й високотехнологічне обладнання. Відповідаючи на цей виклик, він заснував ініціативу «Dzyga’s Paw», волонтерський проєкт, метою якого стало забезпечення військових дронами, супутниковим зв’язком та іншими важливими технологіями для ведення бойових дій. Використовуючи свій досвід у сфері розробки програмного забезпечення, він разом зі своєю командою, яку він називає «ґіками війни» («Geeks of War»), організували роботу як Agile-проєкт з розробки програмних продуктів, налагодивши збір коштів, запустивши вебсайт та забезпечуючи повну прозорість кожного пожертвування.
Такий технологічно орієнтований, керований даними підхід отримав відгук у донорів з усього світу, які оцінили відповідальність та ефективність фонду у постачанні сучасних рішень на передову. З часом «Dzyga’s Paw» перетворився на благодійну організацію з багатомільйонним бюджетом, щомісяця збираючи значні суми та підтримуючи понад 100 українських військових підрозділів.
У своєму інтерв’ю Жлуктенко підкреслив унікальність «Dzyga’s Paw», яка полягає не лише у повній залежності від краудфандингу, але й у масштабі та стабільності цієї підтримки.
Скріншот із сайту «Dzyga’s Paw», де відображаються надходження пожертв та витрати, підкреслюючи прозорість фонду.
«Люди з понад 70 країн світу продовжують жертвувати кошти, стабільно забезпечуючи понад 100 тисяч доларів щомісяця протягом останніх трьох років», – сказав він. «Для мене це свідчить про величезну щедрість донорів, для яких благодійність стала звичкою».
Окрім підтримки з боку донорів, він наголосив на ключових принципах, які забезпечили успіх організації.
«Це також свідчить про міцні фундаментальні цінності, які я заклав в основу організації: прозорість, проактивна комунікація, відкритість та орієнтація на ефективність і результат», – пояснив він. «Люди оцінили це і стабільно обирали підтримувати Збройні сили саме через нас».
Ще одним ключовим фактором зростання фонду стала орієнтація на західних донорів.
«Хоча в Україні вже діє багато чудових внутрішніх організацій, ми побачили значний інтерес з-за кордону і вирішили активніше взаємодіяти саме з цією аудиторією», – зазначив Жлуктенко. «Цей підхід виявився дуже ефективним, і нам вдалося створити стабільну систему краудфандингу з медіанною сумою пожертв близько 50 доларів, яка працює вже майже три роки».
З розвитком війни роль Жлуктенка розширювалась. Експертиза його команди у сфері FPV-дронів, розвідувальних засобів та адаптації цивільних технологій для бойових умов допомогла навчити й оснастити українські сили, надаючи їм вирішальну перевагу на полі бою.
У 2024 році Жлуктенко сам приєднався до армії і тепер воює на передовій у складі 413-го окремого батальйону безпілотних систем.
Вплив з-за кордону
Поки такі організації, як «Dzyga’s Paw», зосередилися на оснащенні солдатів усередині України, інші групи у глобальній діаспорі відіграли життєво важливу роль у забезпеченні фінансів, матеріалів та міжнародної підтримки.
Заснований українськими американцями Volia Fund – це неприбуткова організація, мета якої – надавати пряму, прозору та ефективну підтримку українським військовим. Завдяки мінімальним адміністративним витратам майже всі пожертви йдуть безпосередньо на постачання необхідної військової допомоги, підтримку науково-дослідних проєктів, а також реабілітацію поранених військових і цивільних осіб.
Співзасновниця Тетяна Новохатська наголосила на операційній ефективності фонду:
«Із кожного пожертвуваного долара 97 центів безпосередньо йдуть на матеріальну допомогу, і лише 3% покривають операційні витрати. Ми докладаємо всіх зусиль, щоб забезпечити максимальну ефективність наших інвестицій, допомагаючи Україні захистити себе сьогодні й процвітати у майбутньому».
Члени правління фонду «Volia Fund» на заході вдячності волонтерам у Сіетлі, 2024 рік. Фото надане Тетяною Новохатською.
З моменту заснування фонд «Volia Fund» зібрав понад 1,7 мільйона доларів і реалізував 378 проєктів. Значне зростання відбулося у 2024 році, коли фонд зібрав 1,25 мільйона доларів, працюючи з невеликою командою, що складається з волонтерів.
«На сьогодні ми поставили понад 3500 компонентів для науково-дослідних проєктів, 115 дронів, 187 антидронових систем і детекторів, 41 евакуаційний автомобіль та 640 турнікетів. Кожна одиниця наданого обладнання – це ще один крок до стійкості України».
Окрім військової допомоги, нагальними стали питання реабілітації та розмінування територій.
«З часом базові потреби українців тільки зростають. На жаль, збирати пожертви стає дедалі важче».
Багата технологічна історія України
Сучасні українські інновації ґрунтуються на десятиліттях винахідливості й адаптації. Фара Стокман у своїй статті для The New York Times підкреслила давні традиції технологічної винахідливості в Україні, згадуючи 1951 рік, коли один із перших у Європі комп’ютерів був створений у напівзруйнованому будинку на околиці Києва. Незважаючи на радянські обмеження, які не дозволяли винахідникам отримати доступ до західних досліджень, українські інженери змогли розробити обчислювальну машину, яка могла конкурувати із західними аналогами. Це раннє досягнення заклало основу культури інновацій, що зберігається вже десятиліттями.
Як описано в книзі «Інновації в ізоляції: історія української ІТ-сфери від 1940-х років до сьогодення», автори якої – Володимир Невзоров і Вікторія Угрюмова, – цей стійкий дух технологічної винахідливості продовжує формувати процвітаючий технологічний сектор України сьогодні.
Віталій Бандура, український технологічний підприємець у США, наголошує на тому, що Україна має інженерні таланти світового рівня та глибоко вкорінену культуру інновацій. Він зазначає, що стійкість та адаптивність українців походять із менталітету виживання в умовах обмежених ресурсів, що робить їх надзвичайно гнучкими — ключова риса в епоху штучного інтелекту. Поєднання сильних STEM-навичок, прямої комунікації та орієнтованої на Захід робочої етики дозволило українським стартапам, таким як Grammarly, GitLab, Reface і Petcube, досягти глобального успіху.
Назар Гулик, ще один технологічний підприємець у США, каже, що багато українських технологічних компаній «зіграли ключову роль у кіберобороні, гуманітарній допомозі та економічній стабільності. Те, що ці компанії продовжують працювати і здобувають міжнародні контракти, допомогло підтримати економіку України». Борис Лебеда, член правління організації Ukraine Defense Support, сказав: «Українські технологічні фахівці є важливими послами України та її суспільства на Заході».
Президент Володимир Зеленський під час робочої поїздки до Запорізької області. Фото: Офіційний сайт Президента України.
Після повномасштабного вторгнення Росії технологічна індустрія України стала важливим стовпом оборони країни — посилюючи кіберстійкість, підтримуючи економіку та забезпечуючи військових передовими технологіями, такими як безпілотники зі штучним інтелектом, для протистояння значній перевазі Росії у живій силі та вогневій потужності. Україна має армії волонтерів, які працюють день і ніч, підтримуючи технологічну перевагу України над Росією.
Дерек Вітлі, співзасновник стартапу зі штучного інтелекту Vivum, що постачає програмне забезпечення для автономних систем Міністерству оборони США, підкреслив амбіції України у сфері ведення бойових дій за допомогою безпілотників. «Україна чітко дала зрозуміти, що після завершення цієї війни вона прагне стати світовою столицею дронів», — сказав він.
Важливість волонтерів
Роль волонтерів у постачанні дронів та іншого технологічного обладнання на передову важко переоцінити. За словами підполковника Павла Куриленка, українського військового командира, «єдине, що стримує прорив Росії на всіх фронтах — це FPV-дрони, 90% яких постачають волонтери або самі військові підрозділи». Ці волонтерські ланцюги постачання стали справжньою лінією порятунку для багатьох українських підрозділів на фронті.
«Ковбаса», командир підрозділу повітряної розвідки 47-ї механізованої бригади, розповів, що під час українського літнього контрнаступу в Запорізькій області у 2023 році 90% цивільного технологічного обладнання його підрозділу надійшло саме від волонтерських організацій, таких як «Dzyga’s Paw».
Солдат 23-ї механізованої бригади збирає невеликі вибухові пристрої на «кухні», які будуть скинуті з FPV-дронів. Фото: Девід Кириченко.
Подібним чином «Whiskas» («Віскас»), який очолює підрозділ повітряної розвідки 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади, зазначив, що завдяки нещодавньому збору коштів їм вдалося придбати глушник для свого автомобіля, чому посприяла підтримка американських волонтерів.
Солдат із 47-ї окремої механізованої бригади в одному з попередніх інтерв’ю прямо сказав: «Без такої потужної волонтерської підтримки в Україні я не знаю, що б трапилося. Було б неможливо воювати без усієї тієї допомоги, що надходить від волонтерів».
Норман, солдат зі 109-ї окремої бригади територіальної оборони, підкреслив той факт, що саме волонтери заповнюють критичні прогалини там, де державна підтримка недостатня.
«Допомога від благодійних організацій та окремих волонтерів значно більша, ніж заведено вважати. Я не знаю, чому так сталося, але, на мою думку, державна підтримка не повністю покриває жодну з потреб армії. Це стосується буквально всього — від елементарної форми та спорядження до транспортних засобів і безпілотників».
Медичні стабілізаційні пункти, де пораненим солдатам надають життєво необхідну допомогу, не змогли б функціонувати без внесків волонтерів.
«Багато стабілізаційних пунктів, де рятують життя поранених, забезпечені необхідним обладнанням та ресурсами саме завдяки волонтерській підтримці й благодійним зборам», — пояснює Норман.
Залежність від краудфандингу поширюється й на українські дронові підрозділи, які докорінно змінили ситуацію на полі бою.
«Цілі полки дронових сил, які довели свою ефективність, також переважно фінансуються через пожертви й краудфандингові кампанії, — каже Норман. — Часто, коли вони оголошують збір коштів у ЗМІ, це є першим і найбільш важливим кроком для забезпечення їхніх потреб».
Норман із дроном DJI Mavic, наданим волонтерами. Фото: Девід Кириченко.
Хоча така велика залежність від приватних пожертв може здатися дивною для сторонніх спостерігачів, Норман наголосив, що багато основних військових потреб досі не покриваються державою, попри значний оборонний бюджет України.
«Це може здаватися дивним і незрозумілим для більшості світу, але у цій війні чимало базових потреб армії не забезпечуються державою. Це не повсюдна ситуація, але в багатьох місцях це реальність».
Поки війна триває, виживання України на полі бою залишається глибоко пов’язаним з роботою волонтерів і донорів — як всередині країни, так і за кордоном.
Погляд у майбутнє
Поки захисники України продовжують свою боротьбу, волонтери, донори та діаспора відіграють дедалі важливішу роль у підтримці військових зусиль. Від фінансування військових поставок до розробки технологій для поля бою, ці цивільні ініціативи допомагають закривати критичні прогалини, які не завжди здатні покрити державні ресурси.
Команда Dzyga’s Paw в Україні. Фото: Dzyga’s Paw.
Організації, такі як Dzyga’s Paw в Україні та Volia Fund у Сполучених Штатах, мобілізували приватні фінансові ресурси та експертизу для підтримки української армії. Їхні зусилля – зусилля звичайних громадян – не лише допомогли Україні протистояти більшому й краще оснащеному ворогу, але й змінили уявлення про сучасну війну, довівши ефективність децентралізованих інновацій та мереж, створених знизу вгору.
Поки війна триває, майбутнє України залежить не тільки від державної політики чи військової допомоги, але й від наполегливості цієї волонтерської сили, яка спирається на технології. У майстернях, лабораторіях та онлайн-просторах звичайні громадяни переосмислюють способи ведення війн – і, можливо, те, як у цих війнах перемагають.
Про автора:
