Українська дронова війна пройшла шлях від імпровізації до масштабної екосистеми високоточних ударів, з якою Росії часто важко конкурувати. Зараз деякі оператори здійснюють до 15 місій на день, а заводи виробляють мільйони безпілотників — вітчизняне виробництво дронів в Україні сягнуло безпрецедентних масштабів.
Солдати 23-ї механізованої бригади готують важкий ударний дрон до операції у Часовому Яру. Фото: Девід Кириченко
Ці безпілотники стали центральною частиною бойової стратегії України — визначаючи точні цілі, завдаючи болючих ударів і невпинно витісняючи російські війська. Видання The New York Times написало про настрої на фронті: «Здається, ніби в небі тисяча снайперів». Проте дехто сумнівається, наскільки довго Україна зможе утримувати цю технологічну перевагу.
Натомість російські війська часто потерпають від дефіциту безпілотників. Деякі батальйони отримують лише 10–15 FPV-дронів (від першої особи) на тиждень. «Ми знаємо, звідки вони летять, але нам немає чим їх збивати», — бідкається один із російських операторів. Російський розробник дронів нещодавно визнав: «Сучасні реалії бою змушують нас модернізувати та вдосконалювати дрони практично щомісяця».
Ситуацію ускладнюють бюрократичні перешкоди. «Великі дрони зараз вимагають державного дозволу», — пише російський блогер, відзначаючи, що підрозділи вже почали виготовляти власні безпілотники, аби заповнити вакуум, залишений ослабленою вітчизняною галуззю виробництва дронів.
FPV-дрон готують до бойових операцій на сході України. Фото: Девід Кириченко
Еволюція війни безпілотників
Однією з яскравих інновацій стало створення Україною дрона «Баба Яга» — важкого мультикоптерного апарату, названого на честь міфічної слов’янської відьми. Російські сили пробували грубі контрзаходи, прикріплюючи довгі палиці до своїх FPV-дронів, щоб перехоплювати великі бомбові дрони України. Російські солдати панічно бояться безпілотника «Баба Яга», коли він пролітає над ними та завдає удару.
Хоча Україна продовжує розробляти нові платформи, вона також вдосконалює старі системи для посилення їхньої ефективності на полі бою. Дрони Mavic були першопрохідцями у застосуванні легкого бомбометання в Україні, слугуючи смертельно небезпечними системами для боротьби з живою силою противника на початку війни.
Однак згодом цю роль перебрали на себе FPV-дрони, які пропонують більшу вантажопідйомність та гнучкість застосування. Деякі FPV-дрони тепер несуть до шести гранат типу ВОГ, у порівнянні з двома, які зазвичай використовувалися на дронах Mavic, що дозволяє завдавати більш потужні удари з більшою дальністю та частотою.
Українські оператори дронів завантажують протитанкові міни Т-62 на важкий ударний дрон. Фото: Девід Кириченко
Одним із останніх нововведень, що посилює перевагу, є поява дронів-«маток». Україна використовує такі дрони — великі безпілотні літальні апарати, здатні нести й запускати кілька FPV-дронів — для здійснення далекобійних ударів у глибокому тилу ворога.
Один російський коментатор написав: «FPV-дрони — це про тактичне домінування. Вони приносять хаос, страх і невизначеність у ближній бій. Їх не просто бояться — їх ненавидять. Вони дешеві, масові й смертельно ефективні. І їхній потенціал зростає з кожним днем: наведення на основі ШІ, автоматичні запуски, рої. Це вже не кустарна зброя, а нова ближньобойова артилерія».
FPV-дрони стали ключовою зброєю-перехоплювачем для ураження російських розвідувальних дронів у складі української армії. Росіяни ж використовують FPV-дрони, щоб атакувати українські дрони типу «Баба Яга».
Юрій, пілот дрона з 23-ї механізованої бригади, воює з 2014 року і вважається одним з найкращих операторів у підрозділі. Фото: Девід Кириченко
Більшість успіхів України у використанні дронів на полі бою — заслуга спеціалізованих підрозділів. Один із найрезультативніших — «Пташки Мадяра» — оприлюднив частину даних про свої дії. Лише у березні 2025 року підрозділ здійснив понад 11 600 бойових вильотів, уразивши понад 5 300 цілей. Переважну більшість ударів було завдано FPV-дронами (67%) і важкими ударними дронами (31%). Хоча відео з FPV-ударами часто стають вірусними в інтернеті, менш видовищні нічні дрони «Баба Яга», ймовірно, завдають більшої реальної шкоди на фронті.
Ці безпілотники спеціалізуються на знищенні інфраструктури та укриттів для особового складу, а не лише бронетехніки. Березнева статистика: 1 701 удар по російській піхоті, що призвели до 1 002 підтверджених влучань зі смертельними наслідками, а також десятки атак на бункери. Крім того, у квітні українські дронові бригади повідомили про ураження 83 000 російських цілей — це на 5% більше, ніж у березні.
Дмитро Лисенко, пілот дрона з 109-ї окремої бригади тероборони, який загинув у бою в 2024 році, раніше говорив: «Навіть коли ми скидаємо вибухівку з дронів на росіян, у мене іноді тремтить тіло і з’являється внутрішній дискомфорт, бо я пам’ятаю всі ті моменти, коли сам сидів у окопі.» Він додав: «Росіяни стріляли по нас з усього, що могли. Але найстрашнішим був дрон. Снаряд може пролетіти й не влучити — і все. А пілот дрона прицілюється — і дуже точно скидає вибухівку».
Сергій (позивний: «Муха») — керівник великої групи ударних дронів у складі 23-ї окремої механізованої бригади. Фото: Ніколя Кльоє
Російський воєнний блогер під ніком «Vault 8» звернув увагу на те, як українські FPV-дрони та розвідувальні безпілотники домінують у повітрі на відстані до 25 кілометрів за лінією фронту, що робить пересування дорогами вкрай небезпечним і перетворює тилові райони на те, що він назвав «автострадою смерті», де знищуються навіть транспортні засоби далеко від передової. Обидві сторони змушені адаптуватися до цієї реальності.
Ще у 2024 році один із пілотів дронів сказав мені, що вже незабаром важка бронетехніка не зможе підходити ближче ніж на 10 кілометрів до фронту, і що «автономні дрони патрулюватимуть небо та знищуватимуть усю бронетехніку». Зараз Україна використовує ці дрони для створення «стіни дронів» уздовж лінії фронту, розширюючи «сіру зону» на десятки кілометрів і стримуючи російські наступи постійною загрозою з повітря.
Протягом кількох місяців Росія використовує мотоцикли для прориву в самогубних наступах, головно через нестачу бронетехніки, спричинену ударами українських дронів.
Нещодавно український 425-й штурмовий полк «Скала» створив власну мотоциклетну штурмову роту. FPV-дрони, які сьогодні виконують функцію нової артилерії сучасної війни, зробили мотоцикли однією з найкращих можливостей для штурмових груп прорвати оборону.
Український FPV-дрон, навантажений невеликими вибуховими пристроями, у Часовому Яру. Фото: Девід Кириченко
Окрім прямих атак, підрозділ також займається мінуванням, повітряною розвідкою — вже понад 10 000 місій, — а також випробовує дрони, стійкі до радіоелектронної боротьби. Завдяки тому, що національне виробництво досягло 200 000 дронів на місяць, ефективність підрозділу «Пташки Мадяра» зросла — від менш ніж 300 знищених цілей рік тому до понад 5 000 зараз. Зараз підрозділ у середньому знищує одного росіянина кожні 6,5 хвилин.
Навіть логістика в Україні перейшла в повітря. «Дрони Vampire тепер почали використовувати як логістичні дрони на окремих напрямках», — каже Олексій. Вони доставляють їжу та боєприпаси на передову, летячи на низьких висотах, щоб уникнути виявлення. «Використовуються FPV-дрони розміром від 10 до 15 дюймів. На відміну від Vampire, екіпаж FPV значно мобільніший.» І хоча бомбардувальники мають скидати вантаж з великої висоти, щоб уникнути вогню зі стрілецької зброї, FPV-дрони можуть влетіти прямо у ціль розміром з один метр.
«Обидва дрони ефективні, але кожен має свої нюанси», — говорить Данило, пілот дрона з 108-ї окремої бригади територіальної оборони. «FPV-дрони ефективніші проти точкових цілей, де не має значення масштаб руйнувань, але критично важлива точність». Щодо укріплених позицій, додає Данило, FPV поступаються: «Дрон Vampire може скинути пару мін ТМ-62 і вирішити питання. Але це великий дрон, громіздкий, потребує екіпажу. І з ним важче працювати».
Олексій, командир дронового підрозділу з тієї ж бригади на Запорізькому напрямку, підтверджує складнощі: «Vampire все одно потрібно транспортувати автівкою. Це означає, що або ти наближаєшся до позиції, або запускаєш його з великої відстані. А на великій відстані його добре видно в тепловізорах, і його можуть перехопити чи навіть збити інший FPV-дрон ще до того, як він перетне лінію фронту».
Важкий багатороторний дрон «Баба Яга», який використовує 109-та окрема бригада територіальної оборони для нічних операцій. Фото: Дмитро Лисенко
У деяких випадках, однак, FPV-дрони перевершують «Бабу Ягу». «Навіть із ефективністю 30–40% FPV-дрони завдають більше шкоди, ніж Vampire», — говорить Андрій із 59-ї бригади («Вовки Да Вінчі»). Це пов’язано з тим, що російська техніка зазвичай розташовується далеко від передової. «Не кожен Vampire здатен дістатися так далеко, а більшість FPV-дронів — можуть». Крім того, FPV-дрони краще витримують вплив російських засобів радіоелектронної боротьби, адже можуть змінювати частоту управління прямо під час польоту, чого Vampire робити не може.
Один російський доброволець повідомив, що важкі ударні дрони Vampire — які націлюються на артилерійські розрахунки, танки й командні пункти — дають Україні стратегічну перевагу завдяки системному підходу до їхнього виробництва та використання. Україна також нещодавно зафіксувала перший підтверджений випадок знищення цілі дронами з установленим гранатометом, що свідчить про безперервну еволюцію технологічної гонки у сфері безпілотників.
Навіть логістика в Україні перейшла в повітря. «Дрони Vampire тепер почали використовувати як логістичні дрони на окремих напрямках», — каже Олексій. Вони доставляють їжу та боєприпаси на передову, летячи на низьких висотах, щоб уникнути виявлення. «Використовуються FPV-дрони розміром від 10 до 15 дюймів. На відміну від Vampire, екіпаж FPV значно мобільніший». І якщо бомбардувальники змушені скидати вантаж з великої висоти, щоб уникнути стрілецького вогню, FPV-дрони можуть врізатися прямо в ціль розміром з один метр.
Український дрон Vampire проходить випробування на сході України. Фото: Девід Кириченко
Росія тим часом досі намагається дати відповідь. Вона не має нічого, що можна було б порівняти з «Бабою Ягою». «Україна інвестувала у флот великих далекобійних дронів у відповідь на російські інвестиції в дрони Shahed/Герань», — зазначив Семюел Бендетт, старший науковий співробітник Центру нової американської безпеки.
«Росія, схоже, задоволена ефективністю дронів «Герань» на сьогодні, активно інвестувала в їх масове виробництво (вже створено тисячі одиниць) і, схоже, задовольняється їхньою відносно низькою вартістю», — каже Бендетт. Однак він також підкреслив, що «оскільки ці дрони мають різну дальність і виконують різні завдання, їх не слід порівнювати з меншими FPV-дронами, які мають інше призначення та тактичне застосування».
«Українські важкі дрони типу Vampire виконують доповнювальну роль щодо FPV-дронів», — пояснює Рой Ґардинер, дослідник зброї з відкритих джерел і колишній канадський офіцер. «У той час як FPV-дрони атакують російську логістику вдень, важкі дрони атакують ті самі цілі вночі, заміновуючи дороги з високою точністю. Росіяни скаржаться, що кількість українських “Баб Яг” значно зросла — іноді атакує одразу кілька таких дронів одночасно, і дедалі частіше — вдень».
Віталій, пілот дрона з 23-ї механізованої бригади, керує дроном Vampire. Фото: Девід Кириченко
«Є ознаки того, що підрозділам російських дронів заборонено здійснювати прямі закупівлі без дозволу зверху», — сказав Ґардинер. Тим часом російські підрозділи вдаються до химерних імпровізацій, зокрема створили «Воблу» — кустарний дрон із чотирма квадрокоптерами, з’єднаними з єдиним контролером польоту.
«Росія багато галасувала про створення власної дронової індустрії, яка, звісно ж, не змогла дати результату», — написав Ґардинер.
Інновації України у сфері дронів привертають також міжнародну увагу. На відміну від Росії, Україна позиціонує себе як майбутній центр оборонної промисловості Європи. «Українці тренують війська НАТО в Польщі та Великій Британії, а також консультували Пентагон щодо інноваційного використання американського обладнання», — зазначив Браніслав Сланчев, професор політології з Університету Каліфорнії в Сан-Дієго. «Українська оборонна промисловість також стане масштабною. У радянські часи вона була критичним центром виробництва, і тепер стане частиною європейської індустрії.»
Валерій Залужний, колишній головнокомандувач ЗСУ, заявив: «Європа потребує України як щита. Ми маємо найбільшу армію на континенті. Ми — єдині, хто вміє стримувати Росію.» Залужний додав: «Єдині, хто має армію, яка вміє вести сучасну, високотехнологічну війну.»
Гонка за технологічну перевагу
Технологічна перевага України не буде вічною. Росія наздоганяє в ключових сферах або навіть випереджає Україну — наприклад, у сфері дронів із оптоволоконним управлінням. Російські ударні безпілотники вже досягають траси Краматорськ–Добропілля (понад 30 км від фронту), використовуючи фіксованокрилі БПЛА «Молнія» або менший варіант Shahed під назвою «Тювік». Повідомляється також, що один із російських дронів-камікадзе вже використовував штучний інтелект і машинне навчання для покращеного наведення: він сканував автошляхи в пошуках військової техніки та навчився ухилятися від дронів-перехоплювачів.
На тлі цих подій деякі українські експерти висловлюють дедалі більшу тривогу. Марія Берлінська, керівниця Центру підтримки аеророзвідки, попередила: «Ми поступово наближаємося до того моменту, коли росіяни зможуть запускати понад 1000 ударних БПЛА Shahed на день». Вона додала: «Загалом, до кінця травня 2025 року ми почали дедалі сильніше відставати у технологічній гонці. У низці напрямів ще зберігається паритет, але загалом росіяни дедалі частіше випереджають нас».
«Ми протрималися понад три роки. Але ці рішення дедалі більше поступаються системним, монументальним науковим проєктам спільних російсько-ірансько-китайських інженерних команд», — написала Берлінська. Олександр Яковенко, керівник однієї з провідних українських компаній з виробництва дронів, попередив, що якщо раніше Україна була на два кроки попереду Росії, то тепер — лише на один.
Цю довгострокову загрозу підтверджують й інші. Tatarigami, колишній український офіцер і аналітик OSINT, написав: «Якщо не буде серйозного економічного колапсу чи великої поразки, то, провівши кілька років на створення і накопичення техніки з використанням китайської промисловості та західних комплектуючих, майбутня російська армія буде більш сучасною і технологічно розвиненою, ніж під час вторгнення у 2022 році.»
Про автора:
