Атака України на чотири російські авіабази стала однією з найзухваліших операцій цієї війни – вона завдала збитків, що оцінюються приблизно у 7 мільярдів доларів. Попри заяви Дональда Трампа, що Україна не має жодного важеля впливу, Київ довів протилежне. Водночас це стало попередженням для оборонних відомств усього світу: війна стрімко змінює свої обличчя.
У межах таємної 18-місячної операції під назвою «Павутина» Служба безпеки України (СБУ) дистанційно задіяла 117 недорогих дронів з камерою від першої особи (FPV), які були контрабандно завезені до Росії у вантажівках, щоб вивести з ладу понад 40 дальніх бомбардувальників – літаків, що є ключовими для російської кампанії ударів по українських містах. Ця операція стала не лише тактичним, а й психологічним ударом, доводячи, що навіть найбільш захищені об’єкти Росії є вразливими.
Маючи обмежені можливості протиповітряної оборони та повільні постачання від Заходу, Київ вирішив бити по джерелу загрози. Для Росії, попри всю її риторику, втілювати свої погрози стає дедалі складніше, коли її бомбардувальники вже не здатні злетіти. Те, що раніше вважалося однією з головних переваг Росії — її величезна територія, – дедалі більше обертається для неї серйозною слабкістю.
Після того, як українська операція «Павутина» пошкодила кілька баз російських бомбардувальників, Москва була змушена передислокувати літаки Ту-95 і Ту-160 на Далекий Схід – зокрема в Анадер і Єлізово, що збільшило тривалість ракетних місій проти України до майже 23 годин у обидва боки.
The New York Times писала: «Один із представників оборонного відомства країни-члена НАТО в Європі заявив, що удари України вже призвели до обговорення необхідності перегляду вразливих місць союзників». Ця атака також викликала занепокоєння щодо вразливості американських портів до подібних ударів з боку китайських вантажних суден.
Багато компонентів, що використовуються в українських FPV-дронах, зокрема батареї та електродвигуни, виробляються в Китаї, що посилює побоювання щодо стратегічної залежності та потенційного саботажу. Хоча Пентагон і члени НАТО активно інвестують у технології протидії дронам – зокрема в засоби радіоелектронної боротьби та перехоплення, – на створення всеохопної системи захисту усіх потенційних цілей знадобляться роки. Із цією самою проблемою стикається й Київ, який намагається захистити свої міста від хвиль дешевих російських дронів Шахед.
Звичайний військово-морський флот України було знищено на початку війни. Проте країна швидко створила флот морських дронів, сформувавши високотехнологічну силу, яка вже знищила або пошкодила третину Чорноморського флоту Росії. Якщо на початку саме Росія блокувала українські порти, то сьогодні вже її власні військові кораблі змушені ховатися в портах, щоб уникнути ударів українських дронів. За останні місяці ці морські дрони, озброєні ракетами, знищили російські гелікоптери та винищувачі на десятки мільйонів доларів.
Подібно до вогняних кораблів епохи вітрил – дерев’яних суден, начинених вибухівкою, які спрямовували на ворожі флоти, щоб посіяти хаос, – морські дрони України відроджують столітню тактику з сучасною точністю. Колись вогняні кораблі змушували флотилии зніматися з якоря або панічно розсипатися, і тепер Київ знову повторив це з флотом Москви.
Однак Близький Схід – це регіон, де асиметричне руйнування вже давно є елементом конфліктів, і саме тут, найімовірніше, відчують вплив українських інновацій у веденні війни. Україна продемонструвала, що змагання за технологічну перевагу на полі бою дозволяє державам вести асиметричну війну з більшою точністю та ефективністю, ніж будь-коли раніше. Омар Аль-Убайдлі, старший науковий співробітник Центру Mercatus, написав, що масштаб дронової війни, свідками якої ми є, змушує держави Перської затоки переосмислювати свою оборонну доктрину.
Близький Схід уже спостерігає наслідки цієї тактичної еволюції. У Ємені повстанці-хусити за менш ніж шість тижнів збили сім американських дронів типу Reaper, завдавши збитків на понад 200 мільйонів доларів. Адміністрація Трампа була змушена терміново переглянути вартість своєї кампанії і припинити її. «Наші противники використовують дрони-камікадзе за 10 000 доларів, а ми їх збиваємо ракетами вартістю 2 мільйони доларів», – сказав генерал армії США Браян Фентон. – «Ця крива витрат повністю перекручена».
Фред Кеґан, військовий аналітик з Американського інституту підприємництва, поставив риторичне запитання: «А якщо б це були B-2, знищені іранськими дронами, випущеними з контейнерів? А якщо – китайськими?» Саудівці, найімовірніше, також ставлять собі те саме питання.
Ще до масового використання дронів Україною, Близький Схід уже відчув деструктивний потенціал безпілотних систем. У 2019 році масштабна атака дронів, у якій хусити взяли на себе відповідальність, змусила Саудівську Аравію припинити половину виробництва нафти – приблизно 5,7 мільйона барелів на добу, що становить майже 5% світового обсягу. Після нападу тодішній президент США Дональд Трамп заявив, що не хоче війни.
У майбутньому Іран може розміщувати судна з контейнерами, які вивільняють зграї дронів поблизу нафтопереробних заводів, щоб зірвати світові енергетичні потоки. Морські дрони можуть мінувати вузькі водні артерії або атакувати танкери й військові ескорти, ефективно блокуючи доступ до Перської затоки. США традиційно покладаються на авіаносні ударні групи для гарантування відкритості регіону, як це було продемонстровано під час навчань Millennium Challenge 2002, які показали, що тактика рою може перемогти навіть чисельно переважаючі сили.
Хусити, навчившись у України використовувати морські дрони, можуть розгорнути носії дронів для запуску FPV-дронів по наземних цілях – саме такий підхід Київ нині активно застосовує з нищівними наслідками. Хусити також можуть використати морські дрони, щоб заблокувати Баб-ель-Мандебську протоку – стратегічний вузол, критично важливий для світового морського судноплавства. Найгірший сценарій включає атаки дронів-камікадзе на танкери або мінування вузької протоки, що змусить страхові компанії припинити покриття, а це своєю чергою може зупинити судноплавство в Червоному морі.
Тим часом Іран може вдатися до використання морських дронів у прямому морському протистоянні зі Сполученими Штатами у разі ескалації поточних бойових дій, направляючи дешеві дрони для виведення з ладу бойових кораблів і блокування судноплавних шляхів.
У липні 2024 року хусити запустили дрон дальньої дії з Ємену, який вразив Тель-Авів після польоту на понад 1600 миль за неочікуваним маршрутом. Унаслідок атаки загинула одна людина, кілька були поранені – це виявило серйозні прогалини в ізраїльській системі протиповітряної оборони.
У відповідь Ізраїль за кілька тижнів після операції «Павутина» в Росії застосував тактику, подібну до української. Моссад контрабандою ввіз до Ірану частини для сотень квадрокоптерів, начинених вибухівкою, використовуючи вантажівки та комерційні вантажоперевезення. Коли ізраїльські ВПС здійснили масований удар по ядерній та військовій інфраструктурі Ірану, ці дрони було активовано вже з території країни для знищення систем ППО та пускових установок. Це дозволило Ізраїлю швидко здобути перевагу в повітрі.
Навіть найдорожчі системи не здатні ефективно впоратися з масштабом і гнучкістю дронових загроз. Україна довела, що сучасна війна – це технологічне змагання, у якому кожна сторона має постійно адаптуватися, випереджати протидії та вдосконалюватися, щоб зберегти перевагу. Системи, які вчора купила одна сторона, вже сьогодні можуть бути марними на полі бою. Закупівля має відбуватись швидко, а системи мають бути масштабованими.
Колишній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний сказав: «Хочете ви в це вірити чи ні, чи вже підписали, чи ще тільки збираєтесь підписувати контракти на танки й гелікоптери на найближчі 10 років – характер військової сили вже змінився».
Тим часом союзники Америки в Перській затоці почали підстраховуватись. Після нещодавнього візиту Дональда Трампа Саудівська Аравія погодилась інвестувати понад 100 мільярдів доларів у закупівлю американської зброї. Катар також вкладає кошти в дорогі американські оборонні системи. Це прагматичний крок: одночасно і купити вплив, і забезпечити стабільне постачання систем ППО. Україна ж, зі свого боку, гостро потребує більше протиповітряної оборони, щоб захищати себе.
Водночас державам Перської затоки варто надихатися прикладом Києва і почати розвивати власні флоти дронів. Хоча не слід переоцінювати уроки з російсько-української війни, багато з них залишаються актуальними – особливо з огляду на те, як дронова війна змінює характер збройних конфліктів у XXI столітті.
Враховуючи досвід війни в Україні, запропонований оборонний бюджет США тепер приділяє пріоритетну увагу інвестиціям у дрони та ракети, зокрема збільшує фінансування малих дронів – як пряма реакція на їхню ефективність на полі бою. У багатьох аспектах саме Україна задає темп глобальній модернізації оборони.
Україна звернулася до дронів з необхідності, щоб компенсувати нестачу артилерії та інших критично важливих систем. Проте навіть за умов обмежених ресурсів дрони надали меншим державам безпрецедентні можливості для асиметричної війни – і це урок, який жодна країна не може дозволити собі проігнорувати.
Про автора:
