Як програма в Оклахомі дозволяє українським хірургам оперувати разом з американськими колегами – і як цей обмін змінює обидві сторони.
9 квітня 2026 року українські хірурги представили воєнні клінічні випадки своїм американським колегам у Медичному коледжі Університету Оклахоми. Сесія – Ukrainian Grand Rounds в Oklahoma University Health – була частиною місячної програми, яка тихо стала одним із найважливіших прикладів українсько-американської медичної співпраці з початку повномасштабного вторгнення.
Єдина програма свого роду
Наразі Operation Ukraine в OU Health – єдина програма у США, яка надає іноземним хірургам практичні хірургічні повноваження, а не лише можливість спостереження.
Щоб цього досягти, доктор Марк Мімс – лицевий пластичний і реконструктивний хірург OU Health та засновник програми – пройшов складний шлях узгодження з Медичною радою штату Оклахома, керівництвом OU Health, службою управління ризиками та юридичними радниками. Він пояснював кожній із цих структур, з чим стикаються українські хірурги після повномасштабного російського вторгнення, і переводив розмову з «чому» на «як».
«Завжди йшлося про одне: як це реалізувати? Як зробити так, щоб хірурги отримали необхідні знання, але водночас забезпечити безпеку наших пацієнтів?» – сказав Мімс.
Рішення було знайдено. Тепер Мімс отримує звернення від програм по всій країні з питанням, як відтворити цю модель. Його відповідь залишається такою ж, як і для адміністраторів: знайти лідера і розповісти історію.
Як це почалося і як розвивалося
Коли американські хірургічні команди почали їздити в Україну після повномасштабного вторгнення, вони швидко зіткнулися з жорсткою реальністю. «Можна було пролікувати сім чи десять пацієнтів за тиждень, але їх було сім-десять тисяч, які потребували допомоги», – сказав доктор Мімс, чиї колеги з American Academy of Facial Plastic and Reconstructive Surgery були серед перших, хто здійснював такі поїздки.
Висновок був очевидний: американські лікарі мають передавати знання українським колегам, а не лише працювати власними руками.
Деякі розширювали свої місії, інші організовували стажування у США, але доктор Мімс обрав менш очевидний шлях: привезти українських хірургів до Оклахоми, дати їм повний місяць і запропонувати те, чого не дає жодна інша програма в країні – реальні хірургічні повноваження.
Планування Operation Ukraine розпочалося у вересні 2022 року, а в травні 2023 року програма прийняла першу групу українських хірургів в OU Health. З кожним циклом зростали як кількість учасників, так і спектр спеціальностей. Сьома група – найбільша в історії програми – об’єднала 17 хірургів з усієї України, які представляють шість напрямів: хірургію голови та шиї, нейрохірургію, офтальмологію, ортопедію, травматологію та судинну хірургію. З моменту запуску програму пройшли 49 хірургів, які взяли участь у 223 операціях в OU Health.
Склад групи відображає географію країни, що воює. Хірурги прибувають із Києва, Львова, Одеси, Харкова, Дніпра, Вінниці, Запоріжжя – включно з лікарями, які працюють у військових медичних центрах поблизу лінії фронту.
Партнерство з проєктом Co-Pilot від Razom
Масштаб програми був би неможливим без американської некомерційної організації Razom for Ukraine та її Co-Pilot Project – ініціативи, спрямованої на розвиток медичної спроможності України через навчання, стажування та програми обміну.
Минулого року співпрацю було формалізовано: Razom for Ukraine стала офіційним співорганізатором Operation Ukraine. Ефект був миттєвим – за весь 2025 рік програму пройшли 17 хірургів. Остання група вже дорівнює цьому показнику.
Operation Ukraine на 100% фінансується за рахунок зовнішніх ресурсів – пожертв, грантів і внесків у натуральній формі. Razom покриває дорогу з України до Оклахоми – авіаквитки, візову підтримку та стипендії. Після прибуття хірургів OU Health бере на себе забезпечення: житло, транспорт, оплату лабораторій та акредитацію. За словами Мімса, загальна вартість становить приблизно 3 000 доларів на одного хірурга, тоді як ринкова вартість аналогічного стажування у США сягає 20 000 доларів.
Юлія Шама, керівниця Co-Pilot Project у США від Razom for Ukraine, та Олександра Домарадська, координаторка проєкту, є основними партнерами програми з боку Razom. Усі викладачі OU Health, залучені до програми, працюють на волонтерських засадах.
Чому навчаються хірурги
Програма поєднує клінічну та академічну роботу. Хірурги проводять один–два дні на тиждень у лабораторіях, а коли не там – працюють в операційних разом з американськими колегами, спостерігаючи або беручи участь в операціях. Вони також долучаються до Grand Rounds, журнальних клубів і конференцій з розбору ускладнень – повного спектра академічної медицини США.
Доступ до лабораторій сам по собі має велике значення. В Україні використання тіл у медичному навчанні після завершення університету заборонене. Тому хірург, який хоче опанувати нову реконструктивну техніку, змушений покладатися на підручники, відео або неформальне навчання.
Доктор Любов Петрук, ЛОР-хірург, яка 23 роки працює у військовому госпіталі Одеси, зазначила, що найбільше її вразило – спостерігати, як доктор Марк Мімс самостійно виконує складну реконструктивну операцію.
«Доктор Мімс і його колеги не залучають торакального хірурга для забору ребра при реконструкції носа. Вони не залучають щелепно-лицевого хірурга – один ЛОР-хірург може виконати всю операцію».
Вона зробила паузу.
«Я хотіла б робити це самостійно. Це вражає, це неймовірно».
Доктор Василь Кабан, ЛОР-хірург з Івано-Франківської центральної міської клінічної лікарні, описав подібний момент – коли вперше побачив процедуру реіннервації лицевого нерва.
«Про це я чув, про це читав у книгах – але тут я розумію це краще. Коли працюєш кілька років у своїй спеціальності, думаєш, що знаєш. Але саме дрібні деталі мають значення».
Доктор Василь Воронець, військовий травматолог із Дніпровського медичного центру Східного регіону, працює в лікарні рівня Role 3 – закладі, що надає високоспеціалізовану допомогу при складних травмах.
На запитання, як він застосовуватиме здобуті знання без доступу до обладнання американського рівня, він відповів одразу:
«Обладнання – другорядне. Головне – хірургічні підходи. І ми залишатимемося на зв’язку з американськими колегами. Вони завжди допоможуть нам у найскладніших випадках».
Професійні зв’язки, сформовані в Оклахомі, за його словами, – це капітал, який він має намір використовувати.
Що відбувається у зворотному напрямку
Обмін не є одностороннім. Під час Ukrainian Grand Rounds 9 квітня українські хірурги представили своїм американським колегам клінічні випадки воєнного часу – типи поранень і досвід лікування, з якими американська медицина лише починає стикатися.
Доктор Мімс прямо говорить про те, що українські хірурги привносять у цей обмін. За його словами, сьогодні це найбільш досвідчені у світі спеціалісти з гострої та складної травми – особливо у випадках поранень від FPV-дронів, із якими американські лікарні раніше майже не мали справи.
«Поки вони тут, в Оклахомі, вони не лише працюють в операційних, намагаючись навчитися наших методик», – сказав Мімс, – «ми також просимо їх ділитися своїми знаннями з нами, щоб ми могли вчитися у них і застосовувати їхній тяжко здобутий досвід для допомоги нашим пацієнтам».
Повернувшись додому
Програма побудована навколо чіткої мети: навчати тих, хто навчатиме інших. Очікується, що кожен хірург, який її проходить, передаватиме отримані знання. За словами Мімса, кінцева амбіція полягає в тому, щоб медична спільнота України стала самодостатньою – щоб OU Health з часом відійшла вбік, а українці самі лікували українців.
Доктор Тетяна Павличук, яка завершила програму у складі другої групи й нині працює в Національному медичному університеті імені Богомольця в Києві, є найяскравішим підтвердженням ефективності цієї моделі. В Оклахомі вона опанувала реконструкцію щелепи методом вільного клаптя – із забором кістки з ноги пацієнта для відновлення щелепи, зруйнованої ударом дрона. Повернувшись додому, вона успішно виконала цю операцію і згодом була запрошена виступити на національній конференції з реконструктивної хірургії у США.
«Вона повернулася і вже виконала кілька таких операцій із дуже хорошими результатами. Ми дуже пишаємося нею», – сказав Мімс.
Доктор Воронець уже планує проводити навчальні вечори для своїх колег у Дніпрі після повернення. А доктор Богдан Сірко, травматолог-нейрохірург також із Дніпра, пояснив, чому він ділитиметься знаннями дещо інакше:
«Ніхто в нашій країні не може бути в безпеці. Можливо, мене самого поранять, і інші хірурги допоможуть мені – це перша причина. Друга – ця війна буде довгою, і нам потрібні нові покоління хірургів».
Авторка: Тетяна Бессмертна