У той час як увага США до війни Росії проти України починає зменшуватись, Володимир Путін уже готує Росію до майбутніх воєн проти НАТО. Останнім часом обговорюється ймовірність того, що Росія може кинути виклик східному флангу НАТО, але Москва активно зосереджена на переозброєнні та створенні передумов до майбутньої війни в Арктиці.
Росія наразі володіє понад трьома десятками криголамів, включно з кількома атомними суднами, що забезпечує їй безпрецедентну мобільність у північних полярних широтах. США мають лише два криголами, натомість Канада і Данія разом — 25. Росія модернізувала свої арктичні бази, розмістила сучасні ракетні комплекси вздовж усього північного узбережжя та відновила регулярні польоти бомбардувальників поблизу Аляски.
Тим часом спільні російсько-китайські патрулювання та військові навчання в регіоні стають регулярним явищем, що сигналізує про зростання арктичної співпраці, яку НАТО не може дозволити собі ігнорувати. Пекін має глибокий інтерес до ресурсів, які може надати Арктика, і вважає себе “майже арктичною” державою.
Танення льодів полегшує доступ до рідкоземельних мінералів, енергетичних запасів і нових морських маршрутів — можливостей, якими Китай прагне скористатися в межах розширення свого глобального впливу.
Водночас арктичні можливості НАТО залишаються обмеженими. США мають лише кілька застарілих криголамів, а багато систем спостереження і протиракетної оборони в регіоні є застарілими. У Канади є лише один глибоководний порт на північ від Полярного кола. Військовий дисбаланс зростає саме в той час, коли танення морського льоду відкриває нові судноплавні шляхи, претензії на ресурси та потенційні військові гарячі точки.
У результаті США почали бити на сполох через зростання військових зв’язків між Росією і Китаєм в Арктиці. Обидві країни активізували спільні патрулювання та навчання поблизу Аляски.
Один із високопосадовців Пентагону раніше застерігав, що Китай використовує наукові й економічні проєкти для розширення своєї присутності, у той час як Росія продовжує вкладати ресурси в регіон попри триваючу війну проти України.
У липні 2024 року командування NORAD перехопило два російські та два китайські бомбардувальники, які пролітали поблизу Аляски — це був перший відомий спільний політ цих двох країн у цьому регіоні. Бомбардувальники залишались у міжнародному повітряному просторі, але увійшли в зону ідентифікації протиповітряної оборони США, що спричинило підйом у повітря американських і канадських винищувачів. Операція «Павутина» (Spiderweb), яку здійснив Київ, також могла опосередковано принести вигоду Вашингтону, оскільки вона була спрямована на російські бомбардувальники, які також використовувались для патрулювань поблизу Аляски.
У відкритому морі потенційним місцем блокади НАТО може стати так званий Bear Gap — важливий морський коридор поблизу Шпіцбергена (Свальбард), Норвегія. Це стратегічне «вузьке горлечко», яке Росія може використати для перешкоджання морським підкріпленням Альянсу у разі майбутнього конфлікту. З огляду на розширення військової присутності Росії в Арктиці, НАТО варто розглянути можливість співпраці з Україною у сфері морських дронів, які вже довели свою ефективність у Чорному морі, адаптувавши їх до суворих арктичних умов.
Люба Шипович, CEO організацій Dignitas та проєкту Victory Drones, вважає, що операція на кшталт «Павутини» (Spiderweb) — наприклад, удар морськими дронами по порту Мурманськ із арктичних вод — технічно можлива, якщо дрони будуть адаптовані до холоду та забезпечені супутниковим зв’язком (на кшталт Starlink). Водночас вона наголошує на правових складнощах такої місії.
Україна, підкреслює Шипович, суворо дотримується норм міжнародного права і не проводить подібні операції без належного юридичного підґрунтя. Проте, якщо країна-член НАТО — наприклад, Данія — офіційно дозволить Україні використання своїх територіальних вод, тоді подібна місія потенційно може бути реалізована в межах міжнародного правового поля.
Георгій Волков, командир підрозділу БПЛА «Ясні очі» 13-ї бригади «Хартія», також вважає, що комплексна ударна операція в Арктиці є досяжною. Хоча він визнає серйозну логістичну складність, він наголошує, що успіх залежить від глибокого вивчення тактики противника та ретельної розвідки. Виявлення вразливостей дозволяє ефективно адаптувати тактику та технології дронів до специфіки завдань.
Подібне стратегічне значення має і GIUK Gap — морський коридор між Гренландією, Ісландією та Великою Британією, що є ключовою точкою контролю та стримування Північного флоту Росії. Крім того, саме тут пролягають критично важливі підводні волоконно-оптичні кабелі, до яких російські підводні човни вже неодноразово намагалися отримати доступ, зокрема з метою прослуховування або навіть пошкодження.
Українська розвідка також застерігає, що Росія використовує псевдонаукову діяльність як прикриття для підготовки військової та ресурсної експансії в Арктиці. За даними Головного управління розвідки (ГУР), Москва залучає Арктичний та Антарктичний науково-дослідний інститут для проведення експедицій подвійного призначення: збираються дані про лід, вітер і морські течії, які можуть використовуватись як у комерційних цілях, так і для пересування флоту. Кремль також розгортає супутникову та комунікаційну інфраструктуру для підтримки Північного флоту та майбутніх дронових операцій у регіоні.
Фінляндія, яка нещодавно стала членом НАТО, вже готується до того, що буде після завершення війни в Україні. Супутникові знімки свідчать про те, що Москва нарощує інфраструктуру біля фінського кордону — будує наметові табори, склади та модернізує військові аеродроми. Хоча кількість військ наразі залишається невеликою, фінська розвідка переконана, що Росія перекине тисячі солдатів до арктичного кордону, щойно війна в Україні згасне.
НАТО тим часом поспіхом намагається створити дрони, здатні діяти в суворих арктичних умовах, оскільки холод, лід і сніг становлять серйозні виклики для їхньої роботи. Поки Росія та Китай уже створили та розгорнули дрони, придатні до застосування в морозному кліматі, країни Альянсу лише починають надолужувати — Фінляндія, Канада та Норвегія активно інвестують у зимостійкі моделі.
Війна в Україні чітко показала, наскільки дрони є важливими для сучасної війни. Але більшість моделей, які використовуються нині, не витримують екстремальних погодних умов Арктики. Менші дрони швидко замерзають, а лише найдорожчі з них здатні нести системи протиобмерзання, подібні до тих, що встановлюються на літаках. Натомість Росія вже зробила помітні кроки вперед: компанія Zala Aero пропонує дрони, готові до арктичних умов, а бойовий дрон далекої дії С-70 «Охотник», здатний діяти при наднизьких температурах, готується до розміщення в регіоні.
Боротьба за військове домінування в Арктиці нерозривно пов’язана з гонкою за її ресурсами. Танення морських льодів відкриває доступ до величезних запасів нафти, газу та критично важливих мінералів, що приваблює не лише Москву й Пекін, але й Вашингтон. Саме це стало причиною одержимості Дональда Трампа ідеєю придбати Гренландію.
Але ця спроба обернулася дипломатичним провалом — багато гренландців почали дистанціюватися від США. Нещодавно міністр закордонних справ Гренландії заявив про зацікавленість у поглибленні відносин із Китаєм, зокрема не виключив можливості укладення угоди про вільну торгівлю.
Стратегічне значення Гренландії виходить за межі її географічного розташування — вона також багата на нерозвідані ресурси. «У Гренландії — колосальні запаси природних ресурсів», — говорить Марія Аккрен, професорка політології Гренландського університету. Але реалізація цього потенціалу супроводжується серйозними труднощами. «Інфраструктура практично відсутня, і компаніям доведеться все будувати з нуля — дороги, порти тощо».
Хоч новий уряд Гренландії демонструє більшу готовність підтримувати видобуток корисних копалин, іноземні інвестори залишаються обережними. Арктичний видобуток — дорогий, бюрократично складний і політично чутливий процес. Як зазначає Аккрен, «іноземні компанії проводять оцінку ризиків, і ці розрахунки часто не сходяться з потенційними прибутками від відкриття шахти».
Острів уже перебуває в центрі дедалі жорсткішого суперництва великих держав. «Офіційна позиція Гренландії — бути відкритими для бізнесу з усіма, хто хоче інвестувати», — пояснює Аккрен. Але цей баланс стає все делікатнішим: риторика епохи Трампа штовхнула Гренландію ближче до скандинавських і європейських партнерів, а Китай тим часом став її головним торговельним партнером — особливо в галузі морепродуктів.
«Адміністрація Трампа завдала шкоди відносинам зі всіма союзниками», — додає Аккрен. «Хоча США залишаються ключовим партнером Данії та Гренландії в межах НАТО, можна припустити, що сам Альянс у майбутньому зазнає змін. На мою думку, справжнє існування НАТО опинилося під загрозою».
Ні НАТО, ні США не можуть дозволити собі відштовхнути союзників або зволікати з діями в Арктиці. Поки Росія та Китай розширюють свою присутність, Заходу необхідно терміново інвестувати в обороноздатність, адаптовану до Арктики, і відновлювати довіру з ключовими партнерами, зокрема Гренландією.
Але, можливо, найефективніший спосіб стримати амбіції Росії в Арктиці — це перемога над нею в Україні. Принижена Росія навряд чи переоцінюватиме власні сили в Арктиці чи Балтії. А от самовпевнена — може зважитись на ризик, вдатися до звичайної агресії або до так званої «сірої зони» — як-от пошкодження підводних кабелів. У будь-якому разі, зволікання зараз може призвести до того, що конфлікт Росії із Заходом пошириться ще далі на північ.
Про автора:
