Коридори Капітолію. Більшість – у ділових костюмах. На їхньому тлі вирізняється підтягнутий чоловік у військовому камуфляжі – Метью Семпсон, колишній американський морський піхотинець, нині учасник Ukraine Action Summit і член делегації з Аризони.
Фото: Метью Семпсон, делегат з Аризони
“Я провів 737 днів в Україні з початку повномасштабного вторгнення Росії, – розповідає Метью. – Я був там чотири рази. 635 днів я був командиром підрозділу спеціальних операцій у складі Іноземного легіону ЗСУ. Зараз я все ще веду боротьбу, просто тепер борюся голосом, а не гвинтівкою. І я намагаюся бути голосом України як зареєстрований республіканський виборець.”
У США ставлення до військових – особливо шанобливе. Метью використовує свій досвід морського піхотинця, який служив в Афганістані та Іраку, для адвокації України. “Я свідомо ношу камуфляж. Якщо хтось захоче зав’язати розмову – я можу пояснити гостру потребу в підтримці України.”
Ідея Ukraine Action Summit – зібрати на Капітолійському пагорбі саме американських громадян, які мають право голосу. Організатори підкреслюють: усі делегати приїхали за власні кошти, бо вважають адвокацію за Україну надзвичайно важливим громадянським обов’язком.
Фото: Маріянна Третяк, голова ради директорів American Coalition for Ukraine (ACU)
“Наша коаліція створена, щоб знайти всіх, хто підтримує Україну в Америці, щоб їх привести до Вашингтона, щоб вони зустрілися зі своїми законодавцями, – розповідає Маріянна Третяк, голова ради директорів ACU. – Тут, в Америці, голос американця, людини, яка тут живе, має дуже велику вагу. Важливо, щоб люди працювали саме з представниками тих округів, у яких вони живуть і голосують. Ми кажемо делегатам: твій голос має найбільшу силу – і його треба використати якнайкраще. В Америці це – фундамент політичної системи.”
І, як у випадку з Метью, делегатами часто є американці без жодних родинних зв’язків з Україною. Семпсон каже, що коли служив в американському війську, майже нічого не знав про Україну. А неспровокований напад Росії показав йому, що Кремль – це ворог вільного світу й Америки. З сенатором від Аризони Марком Келлі, колишнім астронавтом і давнім прихильником України, Метью Семпсон говорить “армійською мовою”.
“Сенатор Келлі та я обговорювали можливість отримання більшої кількості наземних дронів. Також обговорювали ‘Томагавки’. Ми говорили про можливе проведення спільної американо-української навчальної операції, щоб поділитися нашою культурою військової підготовки. І це було дуже позитивно сприйнято, зустріч була фантастичною.”
Фото з Facebook Метью Семпсона. Зустріч делегації з Аризони з сенатором Марком Келлі
Особлива увага аризонської делегації – до оборонної промисловості штату. Українці агітували за посилення контролю над експортом товарів військового призначення, адже американські компоненти знаходили в уламках російської зброї. Про це, зокрема, вже були слухання в Конгресі, розповідає Ірина Емрайн:
Фото Ірини Емрайн
“Росія обходить санкції. У їхніх ракетах, які летять на Україну – на наші садочки, на наші школи, на шпиталі, – виявляють американські та європейські компоненти. Аризона – один з основних виробників оборонної продукції. Ми закликали законодавців нашого штату створити законопроєкт, який встановить певне регулювання, проведення аудитів – для більшого контролю експорту саме аризонської продукції. Всі наші співрозмовники були дуже відкриті до цієї теми. Ми сподіваємося, що вони в майбутньому підтримають таке законодавство. Девід Швайкерт – він зараз конгресмен, але вже балотується на губернатора Аризони. Якщо він виграє, то як губернатор зможе продовжити цю роботу щодо обходу санкцій в Аризоні.”
Очолює аризонську делегацію Орест Єйна, суддя міського суду в Скоттсдейлі. Він використовує свій юридичний досвід для адвокації у Вашингтоні.
“Я суддя. Мені 70 літ. Я не можу брати до рук зброю і воювати в Україні. Але я маю можливість використати свій голос, я народжений тут, в Америці. Але я маю українську кров. І це не змінилося. Україна – це частина моєї ДНК. І я дуже задоволений, що маю нагоду зробити все, що потрібно для України.”
Переконай законодавця, а з опонента зроби друга – тактика адвокації
Орест Єйна каже, що на створення добрих відносин із законодавцями потрібен час. Але така стратегія працює.
“Я мав зустріч із представницею республіканського конгресмена. Я з нею говорив приблизно шість місяців тому. Вона мене запам’ятала, і цього разу ми теж поговорили – ‘за життя’. І цього разу це вже не була така холодна зустріч, як уперше, це була тепла розмова. Ми мали дуже добру дискусію про Україну і про те, що нам потрібно. Тому ми мусимо будувати зв’язки з різними стаферами. Так воно й починається.”
Фото Ірини Емрайн
Найважча робота – зустрічатися з тими законодавцями, які мало знають про Україну або й узагалі ставляться упереджено. Марина Байдюк, президентка та виконавча директорка United Help Ukraine і одна з організаторок Ukraine Action Summit, каже, що навіть на попередньому саміті у квітні цього року багато республіканських офісів взагалі не відповідали на електронні листи делегатів і запити про зустріч. Цієї осені, за її словами, ситуація змінилася на краще.
“Розмови з техаськими республіканцями будуть важкі,” – попередили колеги по техаській делегації Наталію Березовську, віцепрезидентку Українського культурного клубу Далласа. Вона представляє місто Дентон, 13-й округ. Каже, у її окрузі майже немає українців – Наталя знає лише п’ятьох співвітчизників. Для неї це перший саміт.
Фото: Наталія Березовська, делегатка з Техасу
“Попередній досвід був такий, що команда конгресмена з 3-го округу – Кіта Селфа – сварилася на нас, на українців. На іншій зустрічі наші делегати спілкувалися в коридорі. А от цього разу нас уперше запросили в офіс. Тобто, ви бачите прогрес,” – розповідає Наталія Березовська.
Посадити зернятко зараз. Комунікаційна стратегія з республіканцями
Успіху з республіканцями досягли завдяки щоденній роботі. Делегатка Крісті Арнелл постійно нагадує про Україну офісам законодавців.
“Вона постійно дзвонить, спілкується зі своїми конгресменами – тому її вже знають, і їм було навіть ніяково цього разу не записати на зустріч в офісі, – розповідає Наталія Березовська. – Крісті вибудувала відносини так, що вже на зустрічі обіймалася зі стаферами, настільки вони знали одне одного, бо вона постійно на контакті. Тепер я розумію, що ми, американські громадяни, маємо права і можемо впливати. Ми прийшли на зустріч зі стафером, керівниця делегації мала список законопроєктів, за які конгресмен голосував чи ні. Ми пройшлися за списком. Стафер був вражений і сказав, що українська делегація вражає підготовкою та професіоналізмом.”
А от Алекс Чен “відкриває двері” до законодавців своєю вимовою – одразу дає зрозуміти: я свій, я з Техасу. “Hello, y’all, як погода в Г’юстоні? Ага, пекло. І все – ми на одній хвилі, це техаський код”, – розкриває він свій секрет.
Фото: Алекс Чен, делегат з Техасу
Алекс відвідав Одесу у 2022 році як волонтер, який проводив тренування. Він знає, як говорити з техасцями, які мало знають про Україну.
“Я говорю про стійкість. Техасці історично – люди, які завзято боролися, і зараз вони залишаються такими ж. Техасці озброєні до зубів. У Техасі більше зброї, ніж людей. Я кажу: українці такі самі. Вони завзято борються, щоб захищати власну свободу та демократію.”
Штат Вісконсин – так званий штат-гойдалка, де розрив на виборах між республіканцями та демократичними кандидатами мінімальний.
Фото Галини Салапати
Президентка Wisconsin Ukrainians Галина Салапата розповідає, що, за її враженнями, позиція республіканців штату Вісконсин щодо України значною мірою залежить від сигналів Білого дому.
Фото Галини Салапати
“Дуже велике відчуття того, що все залежить від настрою президента Трампа і від його ставлення до України. Його меседжі одразу відображаються в офісах, у які ми ходимо. Я питала у працівниці офісу, як вона оцінює ситуацію нині, і вона відповіла: змінилася на краще, і що президент Трамп робить чудову роботу. Також мені сподобалося запитання від конгресмена Ґротмана. Він запитав: ‘А як ви думаєте, що треба Україні, щоб виграти?’ Я кажу: ми знаємо, що потрібно. Дайте нам інструменти. Українці вже неодноразово довели, що ми можемо виграти.”
Даг Клейн із Razom for Ukraine визнає, що в Конгресі, де республіканці мають більшість, багато законопроєктів не просуваються, якщо члени Конгресу не відчувають, що отримали “зелене світло” від Білого дому. Зокрема, це стосується законопроєктів про санкції проти Росії.
“Один із викликів – зрозуміти, де є політичне вікно можливостей для члена Конгресу просувати те, у що він уже вірить і що підтримують його виборці. Американська громадськість дуже підтримує Україну, особливо зараз. За останніми соцопитуваннями Harvard CAPS / Harris Poll, 73% республіканців і 72% демократів хочуть запровадження санкцій проти Росії та підтримують постачання зброї Україні. І це рекордні показники. Це показує, що Конгрес відіграє велику роль. Значна частина тиску щодо запровадження санкцій виникла саме через тиск із боку Конгресу. І важливо говорити про тиск, який Конгрес відчуває з боку громадськості. Тому дуже логічно, щоб виборці приїжджали у Вашингтон, зверталися до своїх представників і спонукали їх або діяти самостійно, або тиснути на Білий дім.”
Наталія Березовська з Техасу каже: робота у Вашингтоні – це важлива частина, але треба робити й “домашню” роботу – постійно інформувати офіси законодавців у своїх штатах:
“Це є процес, це є робота. Це як посадити зернятко. Ми тут садимо зернятка. Бо деколи ми приходимо до республіканців – та навіть і до демократів – а їхні стафери питають: а якою мовою говорять в Україні? Дехто навіть не знає, де Україна. І це реальність. На щастя, вже ситуація змінилася.”
Демократи – наші прихильники, але мають робити більше
Софія Кремінська з міста Рочестер, штат Нью-Йорк, у складі своєї делегації зустрічалася з давнім прихильником України, сенатором Чаком Шумером, колишнім лідером демократичної більшості в Сенаті.
Фото: Софія Кремінська, делегатка зі штату Нью-Йорк
“Ми просили про посилення санкцій, про зброю для України. Шумер сказав: ‘Я далі вас підтримуватиму, буду робити все, що можливо’. Я вважаю, що це добре, що демократи нас підтримують, але їх треба трошки підштовхувати.”
Конгрес – це не тільки політичне протистояння, а й реальна двопартійна співпраця щодо України, яка триває вже багато років. Сашко Крапівкін, один з організаторів саміту і голова Комітету коаліції з питань взаємодії, розповідає: після натхненних промов українців один з демократів не просто погодився підписати резолюцію про викрадених Росією українських дітей, за яку агітували делегати, а й пообіцяв переконати свого колегу-республіканця з Нью-Йорка.
“Це неймовірно – щоб прямо на місці людина змогла підтвердити: так, я зараз підпишу резолюцію, – і він написав SMS колезі, щоб і демократ, і республіканець разом підписали документ.”
Оновлення від редакції. Наступного тижня після саміту четверо сенаторів – демократ Адам Шіфф та республіканці Джон Бузмен, Джон Г’юстед і Шеллі Капіто – стали співавторами проєкту резолюції Сенату, яка вимагає повернення викрадених Росією українських дітей до початку обговорення мирної угоди. Наразі документ має 17 співавторів з обох партій.
Викрадені українські діти
Орест Єйна чітко на всіх зустрічах піднімав проблему викрадених українських дітей.
“Одразу говорили – для України важливо повернути ті 20 тисяч дітей, яких росіяни викрали в Україні. Повернути додому, до їхніх родин.”
Марина Байдюк закликає не забувати і про українських дітей, які опинилися на тимчасово окупованих територіях.
“Понад півтора мільйони дітей зараз перебувають на тимчасово окупованих територіях. Їх виховують на базі російської мови. Цих дітей забиратимуть у російську армію, щоб вони воювали проти українців. Їм змінюють ідентичність з української на російську. І це дуже болючий факт.”
Про цю жахливу політику Метью Семпсон теж розповідав на своїх зустрічах у Конгресі – про те, що бачив на власні очі в Україні.
“Я був на передовій, де бачив загиблих українських підлітків у російській військовій формі. Росіяни відправляють їх на фронт. Усі в Конгресі погоджуються, що такого не можна допускати. І всі погоджуються, що діти мають бути повернені в Україну негайно, до початку переговорів про мир.”
Окупація – це пекло для мирного населення
Тимчасова окупація українських територій – це не просто поява російського прапора в містах і селах, це режим терору й беззаконня проти мирних людей. Щоб розповісти про це, аризонська організація “Cactus and Tryzub” в Українському домі провела виставку “Вишиті болем” (Embroidered With Pain).
На п’яти гобеленах – вишиті й зашифровані історії жінок і родин, які пережили сексуальне насильство після російської окупації. Оля Джонсон каже, що ідея цієї виставки виникла завдяки організації One Health, яка працює в Україні й опікується психологічним здоров’ям і реабілітацією.
“Коли вони почали працювати з тими, хто пережив насильство, з’явилася ідея створити проєкт – із надією і з поясненням українських традицій та орнаментів, у яких це виражено. Так народилася ця виставка.
Кожен із п’яти гобеленів має унікальний QR-код, який веде на окрему вебсторінку, де розповідається і про сам гобелен, і про історію кожної жінки – через що їй довелося пройти. Ідея в тому, щоб донести ці історії до якомога більшої кількості людей.”
Виставку відвідала Меґан Мобс, донька спецпредставника США з питань Росії та України Кіта Келлога. Вона є президенткою благодійної організації RT Weatherman Foundation, яка допомагає Україні. За її словами, американці мають знати, що насправді означає російська війна для українців.
Фото: Cactus and Tryzub
“Ця неймовірна виставка охоплює теми, про які, на мою думку, занадто мало американців знають. Ідеться про сексуальне насильство, скоєне проти жінок, дівчат і чоловіків по всій Україні під час повномасштабної війни Росії проти цієї країни. Ці гобелени – частина мандрівної виставки, де можна побачити й почати усвідомлювати особисті історії насильства над жінками та дівчатами, вчиненого Росією проти невинних людей. Надто мало американців знають про біль сексуального насильства, який відбувається в Україні.”
Про українських дітей розповідає і 13-річна Ніколь Гнатів. До її школи прибула дівчинка з Херсона. Ніколь записала з нею інтерв’ю про її історію та її війну, а потім зробила доповідь “Вплив війни на дітей”, яку спершу показала школярам, а згодом разом із батьком приїхала з цим документом до Вашингтона на саміт.
Фото: Ніколь та Володимир Гнатів
“У мене була зустріч з конгресменом Джоном Муленаром. Я розказала йому про свій проєкт і залишила його текст. Я дала йому статистику про дітей в Україні. Думаю, він був вражений цими цифрами і зрозумів, яка це велика проблема. Конгресмен багато дбає про школи, бо сам був учителем.”
Практичний результат саміту: прогрес щодо законопроєкту REPO for Ukrainians Act
Під час саміту сенатор-республіканець Джон Корнін і сенатор-демократ Рубен Галльєґо заявили, що стануть співспонсорами поправок до REPO for Ukrainians Act. Даг Клейн із Razom for Ukraine нагадує, що заклик підтримати передачу заморожених російських державних активів Україні був одним із чотирьох головних меседжів української адвокації на саміті.
“Я думаю, ми вже бачимо певний імпульс, який із цього виходить. І це дуже позитивно. І, звичайно, наша команда в Razom продовжуватиме працювати над цим у найближчі тижні, щоб використати будь-які позитивні зрушення, які з’являться.”
Як відбувалася адвокація, розповідає Метью Семпсон, делегат з Аризони:
“Кожен офіс, у якому ми мали зустрічі, погоджувався із санкціями та з деякими положеннями закону REPO, про які ми говорили – зокрема про використання заморожених російських активів для фінансування відбудови України і, по суті, щоб змусити Росію заплатити за цю війну, щоб за неї не платили американські платники податків. Усі офіси з цим погоджувалися. Вони казали: якщо нам не доведеться витрачати гроші – це звучить чудово.”
Інноваційна Україна – вигідний партнер США
Україна, зіштовхнувшись із викликами війни, відповідає на них інноваціями – зокрема в гуманітарному розмінуванні. І ці знання є дуже цінними, переконують делегати з України Віталіна Шевченко та Ян Ерл-Ружицький, які також є молодіжними делегатами України до ООН.
Фото Віталіни Шевченко
“Україна має за 10 років розмінувати 80% потенційно замінованих територій, – розповідає Віталіна Шевченко, яка в Києві працює в офісі протимінної діяльності при Міністерстві економіки, сільського господарства й агрокультури. – Ми розказували стаферам і конгресменам про розмінування. Вони почули, що Україна може бути інноватором. Тобто ті технології, які використовують українські виробники в секторі розмінування, значно дешевші, ніж закордонні. І я привезла в Конгрес українське зерно з розмінованих полів Херсонщини.
Фото Віталіни Шевченко
Їх розмінували українці, потім наші фермери засіяли зерно. Ця символічна історія дуже сподобалася в Конгресі.”
Україна готова ділитися досвідом і в секторі безпеки та оборони, каже Ян Ерл-Ружицький.
“Саме в цьому контексті ми намагалися будувати дуже конструктивний діалог як з конгресменами, так і з їхніми стаферами – для того, щоб україно-американські відносини сприймалися через призму взаємовигідної співпраці, а не як відносини за принципом ‘донор – бенефіціар’.”
Підсумки саміту
Під час саміту відбулося 452 зустрічі з законодавцями. Організатори кажуть, що намагалися зробити їх максимально ефективними, тож із учасниками заздалегідь проговорили головні тези, щоб делегації говорили одним голосом.
“Делегати розуміють важливість тих меседжів, які ми їм пропонуємо, – розповідає Марина Байдюк. – Це головна мета коаліції та саміту. Щоб ми фокусувалися на певних пріоритетах і доносили саме їх. Звичайно, ми можемо говорити про багато речей, але визначати пріоритет – це для нас завдання номер один. Щоб делегати отримали ресурси, talking points. Вони дають змогу прийти в офіс законодавців і не думати, чи вони говорять щось правильно чи ні, бо делегати вже мають підготовку.”
Даг Клейн із Razom for Ukraine каже, що українські організації, які давно працюють у Вашингтоні, хотіли передати свій досвід ефективної комунікації.
“Цей саміт – це про пріоритети, за які варто виступати, про речі, про які варто просити. Роль Razom та інших організацій у тому, щоб сказати: дивіться, ми вже працюємо у Вашингтоні, ми добре розуміємо, на якому етапі перебуває законодавство. Якщо ви будете відстоювати ось цей законопроєкт – ваша адвокація може допомогти довести його до ухвалення. Тож ми даємо рекомендації – що принесе найбільшу користь Україні і де ми можемо мати найвагоміший вплив. А вже делегати приходять і приносять із собою свої історії, свою силу, щоб цього досягти.”
І на завершення саміту організатори поставили амбітну мету: мати 100 делегатів у кожному виборчому окрузі США, анонсує Сашко Крапівкін, голова Комітету коаліції з питань взаємодії.
“Я впевнений, що ціль – мати 100 людей у кожному окрузі Сполучених Штатів – займе роки. Але ми вже це будуємо. Це будуть активісти, які готові телефонувати до своїх конгресових офісів і надсилати електронні листи. Тож нам потрібен кожен із вас, щоб це стало можливим. Будь ласка, поверніться додому, розкажіть своїм друзям, щоб вони долучалися, брали участь, заходили на наш вебсайт і виходили з нами на зв’язок. Все почалося з того, що ми маємо розмови з офісами законодавців. І вони нам розповіли, чому іноді зупиняються підтримувати Україну. І от що вони сказали: нам дзвонять 10 людей щодня – і ми вдячні цим людям. Але вони теж сказали: краще б було отримати повідомлення один раз від ста людей. І ми на саміті вдячні цим офісам, які підказали нам стратегічно, що ми повинні зробити і що створити в Сполучених Штатах.”
Про автора:
