Вдруге російська православна церква поза Росією приїхала до Вашингтона з метою лобіювання імперських наративів: вперше така спроба була у листопаді 2025, а вже за місяць делегація приїхала знову. Відтак, люди, які адвокатують на Капітолійських пагорбах за методичкою російської пропаганди, кажуть, що в Україні переслідують християн, відсутня релігійна свобода, а президент України Зеленський – кримінальний злочинець, який курує вищесказане. Своєю чергою, українські активісти випередили росіян та сходили до офісів кількох конгресменів, де знайшли спільне розуміння того, що російська церква нині – це орган державної пропагандистської машини рф, а люди, які лобіюють російські наративи в американському Конгресі – частина великої системи імперської Росії. В додаток до адвокації, українці у США провели пресконференцію, на якій намагались розвіяти міфи, які росіяни сіяли на Капітолійських пагорбах. За темою спеціально для Vilni Media стежила Уляна Бойчук.
Релігія як інструмент впливу
На Капітолійському пагорбі Вашингтоні активізувалися спроби російської адвокації, замаскованої під риторику захисту прав людини та свободи віросповідання. Вже вдруге за останній час представники так званої Російської православної церкви за кордоном, які публічно декларують свою незалежність від патріарха Кирила та Російської православної церкви і водночас розміщують на своїх офіційних ресурсах інформацію про очільника РПЦ, звертаються до американських законодавців з наративами, які позбавлені здорового глузду.
До прикладу, російські лобісти в основу своєї адвокації заклали листа від організації The Society of Saint John, де подано, що Україна як держава нібито порушує релігійні свободи під час війни. За формою та риторикою цей лист відповідає типовим інформаційним спецопераціям Росії на Заході: під прикриттям «прав людини» просувається наратив, який має на меті підірвати довіру до України серед її союзників. У листі стверджується, що Україна нібито на законодавчому рівні забороняє Українську православну церкву, а президента України Володимира Зеленського називають “кримінальним злочинцем”. З першого речення цього листа простежуються російські пропагандистські тези, які не відповідають дійсності. Адже Україна не забороняє Українську православну Церкву, обмеження стосуються Російської православної церкви в Україні, яка довгий час діяла на території держави через Українську православну церкву Московського Патріархату, де очільниками були митрополит Арсеній та митрополит Онуфрій. Обидва теж згадуються у листі, однак російські лобісти називають їх “жертвами режиму Зеленського”: нині митрополит Арсеній нібито ув’язнений за проповідь, а його колегу Онуфрія, за твердженням листа, позбавили українського громадянства. І російські лобісти повністю нівелюють той факт, що два російські “батюшки” разом з іншими “колегами” є фігурантами понад 170 справ, які розслідує Служба безпеки України стосовно священників УПЦ МП за підозрами у державній зраді і розпалюванні міжрелігійної ворожнечі. До речі, за даними СБУ, той самий митрополит Онуфрій у 2002 році добровільно отримав громадянство рф.
Окрім іншого, автори даного звернення та лобісти “за права християн” повністю ігнорують очевидний контекст повномасштабної війни, в умовах якої росіяни відверто порушують права людини, християн, вчиняють звірства та масові вбивства.
За словами експертів, це типова схема російського софт-паверу, де релігія використовується як канал легітимізації політичних цілей.
«Росіяни використовують церкву як інструмент, який працює на користь уряду. У Росії церква — не окрема інституція, а частина системи влади, великого імперського механізму», – наголошує російсько-американський історик Юрій Фельштинський.
У відповідь на російську адвокаційну кампанію українські релігійні лідери, правники, історики та громадські діячі провели у Вашингтоні пресконференцію, щоб розвінчати ключові міфи російської пропаганди і пояснити, як саме Кремль використовує релігію як інструмент впливу за кордоном. Зібрала всіх за один дискусійний стіл українська активістка, головна ініціаторка та організаторка Робочої Групи з Адвокації України в Округу Колумбія Роксоляна Винар. Нижче основні тези, які можуть бути корисними всім, хто займається контрпропагандою.
Нетрадиційні традиційні цінності
Російська православна церква за кордоном своєю підривною адвокацією намагається довести Вашингтону, що нібито у них із Україною немає спільних цінностей і понад усе хоче, щоб Захід сформував у своїй уяві росіян в образі захисників традиційних та сімейних цінностей, однак, на вибірковість російської риторики, коли йдеться про права людини та християн, звертає увагу американська черниця з Православної церкви України Dr. Sr. Vassa Larin: «Російські лобісти і росіяни зокрема хочуть, щоб всі вірили, що вони за традиційні цінності та сімʼю, однак апелюючи до традиційних цінностей і сімʼї, вони ніколи не говорять про воєнні злочини. Неможливо захищати сімейні цінності, одночасно виправдовуючи вбивства, звірства в Ірпені, Бучі, Бородянці, Херсоні та інших українських містах, чи викрадаючи українських дітей, про щонайменше 20 тисяч випадків яких відомо».
Головна мета російських лобістів – це розділити людей у парламенті США.
«Це не про віру. Це стратегія. Росія використовує церкву як софт-павер, а кінцева мета — розділити суспільство і вплинути на рішення Конгресу США. Це троянський кінь в Америці, якого запускає росія”, – підкреслює пастор заступник голови Ukrainian Evangelical Baptist Convention (USA) Роман Капран, і додає: “В Україні – це свобода всіх церков, український уряд не переслідує священників, всі мають право молитися та сповідувати свою віру – від християн до мусульман, але коли мова йде про російську православну церкву чи про приналежність до неї, ми маємо розуміти, що це найперше – агенти Кремля».
Незасвоєна радянська історія: церква у вигнанні та церква в окупації
Менеджерення церкви владою та урядом – це те, що робить росія ще з часів радянського союзу і нічого не змінилось сьогодні. Історія Української греко-католицької церкви, євангелістів і кримських татар, що тяжіє системними переслідуваннями радянською владою у XX столітті, – яскравий приклад того, що з приходом окупаційної влади свобода віросповідання зникає.
«Історія переслідування української греко-католицької церкви радянською владою у минулому столітті показує, що свобода віросповідання в Росії є неможлива. Я був свідком підпілля української греко-католицької церкви з дитинства і сам молився у підпіллі. І сьогодні історія повторюється на окупованих територіях, де є підтверджені свідчення щонайменше двох греко-католицьких священників, які потрапили в полон під час російської окупації у 2022-му. Релігійної свободи на окупованих територіях бути не може», – каже Директор Інституту церковної комунікації та дипломатії Святого Гавриїла отець Юрій Козловський і додає, що як тоді, так і зараз російська влада масово переслідує євангелістів, яких вважають “американськими шпигунами”.
Дія на випередження
Напротивагу цьому проукраїнські активісти у Вашингтоні напередодні так званої “російської релігійної адвокації” запустили мережею вірусне відео, нагадавши про російських “вісників із пекла”, які під прикриттям релігії знищують церкви, переслідують та вбивають християн в Україні.
Також українська громада діяла на випередження. Активісти відвідали офіс одного із конгресменів, де спростували ключові наративи російської пропаганди та розповіли правду про діяльність православних священників МП в Україні. Зокрема, про їхню “роботу”, яку нині розслідує Служба Безпеки України як державну зраду, а також – про злочини екоциду, що вчиняє Росія нині в Україні. Зустріч закінчили спільною молитвою за мир в Україні та Америці.
Українська православна церква у США відреагувала на висловлення деякими людьми стурбованості так званими переслідуваннями Української Православної Церкви, що перебуває під юрисдикцією Московського патріархату. На право висловлення сумніву нема. Проте під сумнів, як зазначили у церкві, має бути поставлена моральна послідовність і достовірність такої адвокації.
“Росія обрала війну. Росія обрала різанину. Росія обрала вбивства мирних мешканців, руйнування міст, насильницьке викрадення дітей та завдання невимовних страждань суверенній державі. Коли це неспровоковане вторгнення розпочалося, багато з тих самих релігійних лідерів, які сьогодні голосно говорять про релігійну свободу в Україні та Сполучених Штатах, мовчали. Вони не засудили агресію. Вони не викрили ідеологію московського режиму. Вони не виступили проти богословського й морального спотворення, яке благословляло танки, ракети та масові поховання. Деякі з них, на жаль, прямо або опосередковано ототожнили себе з релігійним наративом, який просувається Московським патріархатом на службі політичному диктаторові”, – звучить у зверненні від Архієпископа Української православної церкви у США Даниїла із наголошенням, що Україна не веде війну проти християн.
“Це необхідно сказати чітко і недвозначно: народ України не переслідує православних християн. Україна не веде війни проти православної віри. Українське суспільство справедливо занепокоєне тоді, коли громадяни України – або ті, хто видає себе за таких, – вдаються до дій, що полягають у допомозі, виправданні або співпраці з силами, які вбивають, катують і нищать. Притягнення до відповідальності за такі дії не є релігійним переслідуванням; це питання національного виживання та моральної відповідальності”.
Пізніше того ж дня російські лобісти намагалися потрапити до офісу того самого конгресмена. Однак офіс був зачинений, а для зустрічі з конгресменом необхідно заздалегідь записатися на прийом, що і порадив групі людей, яка стояла біля дверей, поліцейський, який чергував тоді у приміщенні.
Зламати систему як шлях звільнення російського православʼя
Український богослов, професор та архімандрит Православної церкви України Кирило Говорун наголосив, що проблема використання релігії Росією як інструменту війни не є унікальною лише для України. За його словами, Росія системно застосовує релігію як мʼяку силу, перетворюючи її на елемент гібридної війни. «З подібними викликами стикаються також країни Балтії, Скандинавії та інші держави, де присутня Російська православна церква», — зазначив Говорун і підкреслив, що як тільки уряди цих країн починають боротись і намагаються обмежити цей вплив з міркувань національної безпеки, Росія одразу звинувачує їх у порушенні прав людини, використовуючи ту саму риторику, яку нині просуває й у Вашингтоні. «Жодна країна поки не знайшла ідеального рішення. Ми все ще перебуваємо в процесі пошуку рішень і покладаємося на допомогу наших партнерів. Проблеми є, але існують різні підходи до того, як із ними працювати», — пояснив і розмежував два типи міжнародної реакції: «Один підхід — це конструктивна, дружня критика від партнерів, які розуміють труднощі України й допомагають шукати рішення. Інший — неконструктивна, шкідлива критика, яка використовує наші проблеми, щоб погіршити нашу позицію і зламати нас».
За його словами, ці два підходи інколи можуть виглядати схожими за формою та навіть за аргументами, однак різниця між ними принципова — один допомагає, інший руйнує. «Тому ми всі маємо бути достатньо мудрими, щоб розрізняти: звідки походить критика — від друзів чи від ворогів. Чи допомагає вона Україні, чи добровільно або мимоволі грає на боці Росії», — підсумував Говорун.
Легкого розв’язання проблеми російського православ’я і його вірного служіння імперіалізму немає. «Мова та релігія – це державні методи впливу на людей, тому єдиний шлях – зламати систему. Росія має бути переможена, це буде складно, але немає єдиного легкого вирішення», – каже російсько-американський історик Юрій Фельштинський.
Автор: Уляна Бойчук
