БЕРКЛІ, США. 1986 року світ здригнувся від новини про аварію на Чорнобильській АЕС. Трагедія перетворила тисячі гектарів мальовничих пейзажів на зону відчуження, залишивши глибокий шрам у свідомості цілої планети. Майже чотири десятиліття потому Україна перебуває у стані значно більшої екологічної катастрофи, яку багато експертів називає небезпечнішою за Чорнобильську. Цього разу країну калічать мільйони малих і великих вибухів, підриви гідротехнічних споруд та масоване замінування територій. Пожежі, забруднення вод, отруєння ґрунтів і втрата біорізноманіття — усе це відбувається буквально у прямому ефірі. 1986 року росія намагалась приховати свій злочин. 2025 року вона несе смерть людям і природі відкрито, не ховаючись та насолоджуючись власною безкарністю. Тож питання, чи вдасться цивілізованому світу покласти край цьому блюзнірству, поки не має відповіді.
Аби почати активну і системну боротьбу з екоцидом в Україні, в Університеті Каліфорнії в Берклі (UC Berkeley) заявили про об’єднання дій між платформою Svidok.org, Фундацією AI for Good, UC Berkeley, Українським Католицьким Університетом, урядовцями України та науковцями з різних країн. Подія стала відправною точкою нової ініціативи, покликаної зупинити тотальне знищення українських земель та перетворення війни на глобальну екологічну катастрофу. Ініціаторка кампанії Анастасія Федик, професорка Берклі з українським корінням, пояснює, що вже нині учасники ініціативи знаходять шляхи документування завданих збитків, розробляють методи пошуку доказів для судових розглядів та плани з відновлення природних ресурсів.
«Ми почали великий збір свідчень екоциду в Україні, закликаючи усіх українців надавати докази злочинів в Україні. Проблема екологічної катастрофи в Україні, спричинена війною, має масштаби, що виходять далеко за межі лінії зіткнення. Вона матиме великий розголос і ми віримо, що акумулюємо сили для відновлення постраждалих територій. А ще – залишимо багато інформації для наступних поколінь», – заявила пані Федик.
Руйнівні наслідки російської агресії для екосистем мають приголомшливу статистику. За словами Генерального консула у Сан-Франциско Дмитра Кушнерука, 13 національних природних парків, 8 заповідників і 2 біосферні резервації окуповані військами РФ. Збитків зазнали 20% природоохоронних територій України. Обстріли та пожежі знищили понад 24 тисячі гектарів лісу, а загалом третина українських лісів зазнала серйозних ушкоджень. Трагедія, що сталася 6 червня 2023 року унаслідок підриву Каховської ГЕС, забрала 14 кубічних кілометрів води — це ресурс, життєво необхідний для населення та аграрного комплексу регіону. Затоплення 80 міст і сіл, руйнація величезної частини Херсонщини та екологічні збитки в розмірі понад 14 мільярдів доларів — лише верхівка айсберга серед негараздів, що випали на долю півдня України.
Усе це ще й посилює світову кліматичну кризу. Впродовж перших двох років повномасштабного вторгнення викиди парникових газів від війни перевищили річний рівень 175 країн світу — а це 180 мільйонів тонн CO₂, еквівалент роботи 260 вугільних електростанцій.
Іще одна болюча проблема — замінування. Близько 139 тисяч квадратних кілометрів українських земель залишаються нашпигованими мінами та боєприпасами, щорічно це завдає збитків на 11,2 мільярда доларів. Повне розмінування може коштувати близько 37 мільярдів, проте саме від цього залежить безпечне повернення мільйонів людей на рідну землю.
“Російська війна проти України — це не просто жорстока кампанія насильства проти суверенної держави. Це геноцид українського народу, спроба знищити українську культуру і екоцид – злочин проти довкілля, наслідки якого відчуватиме весь світ,” — наголосив Дмитро Кушнерук.
Про складність відстеження та прогнозування екологічних збитків під час активної війни розповіла Ірина Дронова, професорка UC Berkeley, яка працює за напрямками «Наука про довкілля, екологічна політика та управління» та «Ландшафтна архітектура та екологічне планування». Вона зазначає, що наслідки зруйованої Каховської дамби, замінованих полів та забруднених водойм є очевидними. Проте, щоби сформувати точну картину, необхідні детальні дослідження, а вести їх у зоні бойових дій вкрай складно.
“Це безпрецедентна ситуація. Ми можемо лише здогадуватися про масштаби забруднення води й ґрунтів та вплив на тваринний і рослинний світ. Природні процеси можуть допомогти з відновленням, але нам треба знати, де і як саме діяти, щоби зберегти здорові екосистеми та не витрачати ресурси марно”, – пояснює пані Дронова.
Кульмінацією заходу стала панельна дискусія, модерована Іриною Дроновою, за участі відомого експерта з водної політики, професора Пітера Ґліка (Peter Gleick) та Директора з розвитку Фундації Українського Католицького Університету, представника української громади в США Алекса Кузьми (Alex Kuzma). Пан Ґлік наголошує, що екоцид в Україні має безпосередній вплив на глобальний ринок продовольства та посилює й так тривожні кліматичні виклики.
“Кліматичні зміни — це реальність. Вони вже відбуваються, і війна в Україні лише поглиблює цей процес, спричиняючи екологічні катастрофи та збільшуючи викиди парникових газів,” — стверджує професор.
Алекс Кузьма, провівши паралелі з Чорнобилем, зауважив, що світ лише згодом усвідомив сповна справжні масштаби катастрофи. У той же час наголосив, що українці, попри історичні трагедії, знову доводять свою здатність “гнутися, але не ламатися”.
“Чорнобиль був планетарною катастрофою, а наслідки відчув увесь світ — аж до Французьких Альп. Але українці тоді не просто вижили, вони змогли вивести медицину і, зокрема, психічну реабілітацію на новий рівень. Тепер цей досвід допомагає нам продовжувати боротьбу й нині,” — сказав Кузьма.
На події були присутні не лише визнані фахівці з екології та довкілля, але й небайдужі студенти. Вони зізналися, що вражені масштабом побаченої трагедії.
“Це дуже емоційно, особливо коли бачиш затоплені будинки. Усе життя людей лишилося під водою — їхні спогади, сімейні реліквії, улюблені парки… Це шокує і водночас надихає задуматися, як можу допомогти.” – говорить Матео, студент, який приїхав з Marin County.
“Мене найбільше вразили кадри із тваринами, які стали напівдикими, коли люди змушені були покинути свої домівки. Також важко усвідомити рівень забруднення річок. Це не просто проблема України — це наш спільний виклик.” – говорить Ліз, студенка з Marin County.
Платформа “Свідок” (Svidok.org) — найбільший в Україні архів свідчень, який збирає розповіді очевидців воєнних злочинів, у тому числі свідків екологічних катастроф. Ідея створити відкритий простір для документування правди про війну належить групі небайдужих громадян і друзів України у партнерстві з Фундацією AI for Good. Кожен охочий може безпечно завантажити власні фото, відео та історії, ставши свідком для історії. Однією з рушійних сил платформи є Анастасія Федик — професорка фінансів Бізнес-школи Хаас при UC Berkeley, українка за походженням. Разом зі своїм чоловіком Джеймсом Годсоном, який фактично присвятив себе допомозі українцям, вони докладають величезних зусиль, аби підтримувати Україну, допомогти їй вистояти у війні та відстояти своє майбутнє. За словами подружжя, українці знову опинилися на передовій боротьби з масштабною загрозою для всієї планети. Та, як показує досвід Чорнобиля, навіть після найстрашніших катастроф люди здатні перемагати і відроджуватися. Тож ініціатори закликають кожного: долучайтеся до документування фактів екоциду та не залишайтеся осторонь від екологічної трагедії, наслідки якої можуть боляче відгукнутися по всьому світу.
Автор: Лук’ян Сельський