Віктор Цимбал (псевдонім – Цвіркун, криптоніми “В.Ц.” та “Ц”) – український графік і живописець-неосимволіст, пейзажист, автор творів на релігійну й історичну тематику, майстер карикатури та рекламної графіки, який значну частину життя провів за межами України – в Аргентині та США.
Про це повідомляє Музей української діаспори.
Майбутній художник народився 1 травня 1902 року в селі Ступичне (нині Черкаська область) у сім’ї вчителів. Родина зберігала українські традиції та розмовляла українською мовою. За свої погляди батько митця був репресований радянською владою й провів чотири роки у в’язниці на Волині.
З 1907 року родина мешкала в Києві. Тут Віктор закінчив Другу київську гімназію ім. Кирило-Мефодіївського братства. У 1917 році він записався до Студентського куреня, більшість учасників якого загинули під Крутами у 1918 році. Батьки не пустили його до участі в бою, силоміць затримавши вдома.
Навчатися в Українській академії мистецтв Віктору Цимбалу не вдалося. Він став військовим і брав участь у боях на боці української армії до листопада 1920 року. Після поразки визвольних змагань разом з іншими військовими опинився в таборах для інтернованих у Польщі – в Ланьцуті, Вадовіцах і Каліші. У таборах активно займався мистецькою діяльністю: малював портрети, театральні декорації, карикатури, створив цикл рисунків «Типи інтернованих», які були репродуковані у варшавській газеті «Українська трибуна» у 1921-1922 роках.
На початку 1920-х років Цимбал нелегально виїхав до Чехословаччини. У Празі навчався в Художньо-промисловій школі, відвідував Українську студію пластичного мистецтва та пройшов курс оформлення театральної сцени при Чеському національному театрі.
Наприкінці 1928 року художник виїхав до Аргентини, де прожив наступні 33 роки. Спершу працював рекламним ілюстратором для журналів Буенос-Айреса. Згодом аргентинські та міжнародні компанії почали замовляти йому рекламні роботи, серед них – Futz Ferrando, General Motors, Ford, Kodak, National City Bank of New York, Coca-Cola, Swift Co., Martini, Opel, Nestle та інші.
У 1930-х роках Цимбал відвідав Вогняну Землю Патагонії, де створив серію пейзажів. У 1936 році його роботи були представлені на першій персональній виставці в галереї Мюллер у Буенос-Айресі. В Аргентині він активно займався громадською діяльністю: став першим членом-добродієм і фундатором Українського дому в Буенос-Айресі, при якому відкрив українську школу, ілюстрував українські видання, створював портрети українських громадсько-політичних діячів, організував Комітет допомоги скитальцям та став співзасновником Конгресу Українців в Аргентині.
На фото: Віктор Цимбал. Ілюстрація до видання «Лукоморія»: Там на очах всього народу, через ліси, через поля чаклун несе богатиря. Папір, туш, перо. Кін. 1940-х – поч. 1950-х / Музей української діаспори
Важливу частину творчості митця становлять антисталінські карикатури повоєнного періоду, спрямовані проти міфу про «щасливе радянське життя». Цій темі він присвятив літературно-ілюстрований твір «Лукоморія» – травестію на поему Олександра Пушкіна «Руслан і Людмила». Найвідомішою карикатурою цього циклу є «Репатріація», що зображає примусове повернення біженців з Ді-Пі таборів до Радянського Союзу.
Наприкінці 1959 року, перед виїздом до США, Цимбал провів прощальну виставку в галереї Певзер в Аргентині, де представив роботи на українську тематику: «Побратими», «Три душі» за мотивами творів Тараса Шевченка та серію картин з української міфології й релігійно-містичними сюжетами.
24 жовтня 1960 року Віктор Цимбал прибув до Нью-Йорка. Він приєднався до Об’єднання Мистців-Українців Америки (ОМУА) та вже наприкінці того ж року провів першу персональну виставку в Українському літературно-мистецькому клубі. Згодом переїхав до Детройта, де працював переважно в рекламній графіці та організував ще кілька персональних виставок.
Віктор Цимбал помер 28 травня 1968 року в Нью-Йорку. Похований на цвинтарі в Саут-Баунд-Бруці. Більша частина його творчої спадщини зберігається у приватних колекціях різних країн світу, окремі роботи входять до музейних збірок.
У 2024 році правнук художника Антон Цимбал передав Музею української діаспори цілісний архів митця.
Фото: localhistory.org.ua, diaspora.com.ua
Автор: Данило Пєвчев